Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №694/1086/25 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1086/25

2/694/445/26

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Смовж О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Нікітішиної С.Б.,

представника позивача – адвоката Гончар Людмили Вікторівни (в режимі відеоконференцзв`язку),

представника відповідача – адвоката Коротюка Михайла Геннадійовича (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва – Олефір Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 21 квітня 2025 року через Електронний суд звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 та просить: визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №20 від 11 квітня 2025 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Наталією Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості з повернення суми авансу та штрафу за ухилення від укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за попереднім договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. 24.01.2022, реєстровий номер 27, таким, що не підлягає виконанню. Також просить вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дізнався про відкриття виконавчого провадження №77803384 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 заборгованості з повернення суми авансу та штрафу за ухилення від укладення договору купівлі-продажу за попереднім договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. 24.01.2022, реєстровий номер 27, у зв`язку з чим арештовані грошові кошти, належні ОСОБА_1 . Стягнення здійснювалося на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Наталією Василівною, зареєстрованому в реєстрі за №20 від 11 квітня 2025 року, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість з повернення суми авансу та штрафу за ухилення від укладення договору купівлі-продажу за попереднім договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. 24.01.2022, реєстровий номер 27, строк виконання зобов`язань за яким настав 24.02.2022, а саме:

-сума авансу згідно з п.16 попереднього договору 10 000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 414 031 грн;

-сума штрафу згідно з п.19 попереднього договору 10 000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 414 031 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню – 20 000 доларів США, в еквіваленті – 828 062 грн. 00 коп.

Позивач стверджує, що не ухилявся від виконання зобов`язань за попереднім договором, а навпаки, вживав усіх необхідних заходів для належного виконання умов попереднього договору, оскільки своєчасно провів оцінку нерухомого майна, про що свідчить Звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки №1239/22, складений оцінювачем ОСОБА_3 від 04.02.2022 на суму 1 250 000,00 та Звіт з експертної грошової оцінки майна №1237, складений оцінювачем ОСОБА_3 від 04.02.2022 на суму 1 660 200,00 грн (без ПДВ).

З початком війни, як зазначає позивач, реєстри не функціонували, були закриті, що унеможливлювало вчинення дій, необхідних для укладення основного договору купівлі-продажу. Проте, після відновлення роботи реєстрів ОСОБА_1 неодноразово намагався зв`язатися з ОСОБА_2 , контактував з його уповноваженим представником – адвокатом Коротюком М.Г., ставив питання щодо необхідності перегляду ціни договору через різкий скачок долару та зміною суспільно-політичних та економічних обставин. Сторони домовилися про зустріч, але представник повідомив, що ОСОБА_2 знаходиться за кордоном та не зможе взяти участь в укладенні договору. При цьому, жодних листів, претензій, повідомлень стосовно необхідності виконання зобов`язань за попереднім договором ОСОБА_1 не отримував.

Позивач вважає, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не переконалася у безспірності боргу, порушила процедуру оформлення виконавчого напису, а відсутність належного повідомлення про існування заборгованості та необхідності її сплати свідчить про недотримання обов`язкових умов для вчинення виконавчого напису, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.04.2025 матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва, надалі ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09.05.2025, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2025, справу повернуто для розгляду до Звенигородського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.06.2025 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, зокрема за клопотаннями учасників справи.

Від третьої особи – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. 26.08.2025 надійшли письмові пояснення, виходячи з яких вбачається, що дійсно, нотаріусом складено та посвідчено оскаржуваний виконавчий напис, оскільки подана стягувачем – ОСОБА_2 заява від 11.04.2025 в повній мірі відповідала положенням п.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. ОСОБА_2 подано вимогу від 28.03.2025 про повернення суми авансу разом із штрафом загалом в сумі 20 000 доларів США, яка направлена на адресу боржника – АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку та одержано ОСОБА_1 відповідно до зворотного поштового повідомлення.

Також нотаріус зазначає, що ОСОБА_2 вживалися заходи щодо підписання основного договору, проте такий договір не було укладено через неявку ОСОБА_1 до нотаріуса. Будь-яких заперечень з боку Боржника не надходило, інформації щодо наявності судових справ з приводу підстав та розміру заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за попереднім договором від 24.01.2022 на момент вчинення виконавчого напису від 11.04.2025 не подавалося. Вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Від відповідача у справі надійшов відзив від 02.09.2025, у якому зазначено, що 24.01.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В день укладення договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 10 000 доларів США. Проте, станом на 11.04.2025 ОСОБА_1 для укладення основного договору до нотаріуса не з`явився, на зв`язок не виходив, зустрічей уникав, про причини для не укладення основного договору нікого не повідомив, суму авансу не повертав.

ОСОБА_2 не уповноважував жодну особу на укладення договору з ОСОБА_1 , ведення переговорів, з`ясування питань, пов`язаних з укладенням основного договору.

В березні 2025 року ОСОБА_2 намагався узгодити з ОСОБА_1 можливість укладення основного договору, призначив дату укладення на 28.03.2025, однак ОСОБА_1 не з`явився до нотаріуса, через що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Також засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 28.03.2025 направлено вимогу за місцем фактичного проживання – АДРЕСА_1 , про повернення суми авансу та сплати штрафу на 20 тис. доларів США. Поштове відправлення одержано ОСОБА_1 .

Упродовж періоду з 02.04.2025 по 11.04.2025 ОСОБА_1 не вживав жодних заходів щодо укладення основного договору, а також щодо повернення авансу та сплати штрафу, тому відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Після вчинення виконавчого напису за заявою ОСОБА_2 приватним виконавцем Олефіром О.О. було відкрито виконавче провадження №77803384 з примусового виконання виконавчого напису, після чого поновилися перемовини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо виконання попереднього договору та укладення основного договору. З метою врегулювання ситуації ОСОБА_2 звернувся до приватного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу та постановою від 12.05.2025 виконавчий документ повернуто ОСОБА_2 , припинено також чинність арештів на майно ОСОБА_1 . Згідно досягнутої домовленості аванс, сплачений ОСОБА_2 зараховувався в рахунок майбутньої оплати при укладенні основного договору купівлі-продажу, визначено дату укладення договору – 25.06.2025, проте представник ОСОБА_1 – адвокат Гончар Л. повідомила, що Продавцю потрібен строк від 2-х до 3-х місяців для підготовки документів для укладення основного договору, після чого спілкування припинилося.

Відповідач зауважує, що неодноразово повідомляв, що готовий придбати майно ОСОБА_1 незалежно від того, які будівлі та споруди знаходяться чи відсутні на земельній ділянці. Проте, сторона Продавця продовжує затягувати з укладенням основного договору, тому має повернути аванс та сплатити штраф, як передбачено попереднім договором, а факт часткової підготовки документів про оцінку земельної ділянки та житлового будинку не свідчить, на думку відповідача, про виконання попереднього договору, адже його головна умова не реалізована – відповідач не з`явився у строк до 24.02.2022 для укладення основного договору, не повідомив про причини, не погодив іншу дату укладення.

Також відповідач стверджує про відсутність форс-мажорних обставин, а також в частині безспірності вимог зазначає, що станом на 11.04.2025 (на момент вчинення виконавчого напису) жодні судові справи з приводу підстав та розміру заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за попереднім договором від 24.01.2022 не порушувалися. ОСОБА_2 надано нотаріусу вимогу від 28.03.2025, яка отримана ОСОБА_1 02.04.2025 поштовим зв`язком, заперечень з приводу суми та підстав стягнення заборгованості останній не висловив. Відтак, на переконання відповідача, заборгованість в сумі 20 тис. доларів США є безспірною, тому виконавчий напис вчинений нотаріусом законно.

Від представника позивача 04.09.2025 надійшла відповідь на пояснення третьої особи – приватного нотаріуса Зуєвої Н.В., у якій зазначається, що виконавчий напис вчинено не на попередньому договорі, як вимагають положення постанови КМУ від 29.06.1999 №1172, окрім того, позивач не погоджується з сумою заборгованості, визначеною нотаріусом станом на момент вчинення виконавчого напису за курсом НБУ, а не відповідно до умов попереднього договору.

Окрім того, представник позивача зазначає, що приватний нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не звернула увагу на те, що вимога від 28.03.2025 складена на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично направлена за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому опис вкладення у поштове відправлення відсутній, через що неможливо встановити що саме направлено ОСОБА_1 . Більше з тим, адресою реєстрації ОСОБА_1 є саме АДРЕСА_2 , тому відправлення відповідач мав направляти за адресою офіційної реєстрації позивача, а не за адресою розташування нерухомого майна, щодо якого йдеться у попередньому договорі. ОСОБА_1 заперечує обставини отримання вимоги від ОСОБА_2 , наполягає, що не він, а ОСОБА_2 ухилився від укладення основного договору.

Від представника позивача 05.09.2025 надійшла також відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якій викладено тотожні заперечення.

У свою чергу від представника відповідача 14.09.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив, а від представника позивача додаткові пояснення від 17.09.2025.

Ухвалою суду від 29.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача – адвоката Коротюка М.Г. про передачу цивільної справи за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.

Ухвалою суду від 10.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача – адвоката Коротюка М.Г. про відвід головуючому судді.

Ухвалою суду від 14.04.2026 задоволено заяву представника позивача – адвоката Гончар Л.В. про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №20, вчиненого 11 квітня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В., до набрання законної сили рішенням у справі №694/1086/25.

В судових засіданнях представники сторін надавали свої пояснення, які відповідають вищевикладеним позиціям, зазначеним у позові, відзиві, поясненнях, запереченнях.

Треті особи раніше подавали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази надані у справі, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.01.2022 ОСОБА_1 (Сторона 1) та ОСОБА_2 (Сторона 2) уклали попередній договір (далі – Договір), відповідно до умов якого Сторона 1 зобов`язалася продати та передати, а Сторона 2 зобов`язалася купити та прийняти наступне нерухоме майно:

-житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 1769735232218, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3221885201:20:299:0106;

-земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,2072 га, кадастровий номер 3221885201:20:299:0106, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Сторони погодилися протягом строку в один місяць з моменту укладення даного договору, тобто до 25.02.2022 укласти договір купівлі-продажу на умовах, передбачених даним Договором.

В Договорі зазначено, що продаж нерухомого майна буде вчинено за 250 000 доларів США за курсом Національного банку України та буде визначена Сторонами станом на дату укладення договору купівлі-продажу, з урахуванням суми забезпечення виконання зобов`язання (авансу), переданою за даним договором.

Відповідно до пункту 16 Договору на підтвердження зобов`язань щодо укладення договору купівлі-продажу і на забезпечення виконання цього зобов`язання Стороною 2 сплачується Стороні 1 сума забезпечення виконання зобов`язання (аванс) у розмірі 283 181 грн, що в еквіваленті становить 10 000 доларів США за курсом НБУ станом на день укладення попереднього договору.

Підписанням Договору Сторони підтвердили факт проведених розрахунків за цим Договором.

Також, відповідно до пункту 17 Сторони визначили, що Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, а відповідно до пункту 18 зобов`язання, встановлене даним Договором, припиняється, якщо договір купівлі-продажу не буде укладений протягом строку, встановленого в пункті 1 даного Договору, або якщо жодна із Сторін не направить другій Стороні пропозицію про його укладення.

Як зазначено в пункті 19 Договору, якщо договір купівлі-продажу не буде укладений протягом строку, встановленого в п.1 Договору з вини Сторони 1 або у зв`язку з ухиленням Сторони 1 від укладення договору купівлі-продажу, то Сторона 1 зобов`язана протягом трьох календарних днів з дня настання зазначеного строку повернути Стороні 2 суму забезпечення виконання зобов`язання (авансу), отриману за даним Договором, та сплатити Стороні 2 штраф в розмірі 100% від суми забезпечення виконання зобов`язання (аванс), що була отримана нею за даним договором.

Якщо договір купівлі-продажу не буде укладений протягом строку, встановленого в п.1 даного Договору з вини Сторони 2, то сума забезпечення виконання зобов`язання (аванс), отримана Стороною 1 за даним договором залишається у Сторони 1.

Попередній договір від 24.01.2022 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В.

Надалі, у визначений попереднім Договором строк основний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений не був.

28.03.2025 ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з проханням посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна – житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , та отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.03.2025, виходячи із змісту якої вбачається, що у зв`язку із зверненням ОСОБА_2 , нотаріусом ОСОБА_4 призначено дату та час укладення договору купівлі-продажу на 28.03.2025 на 11.00, проте через неявку ОСОБА_1 у визначені дату та час та з огляду на положення законодавства про необхідність явки як покупця, так і продавця (обох сторін) для укладення угоди вчинення нотаріальної дії неможливе.

В той же день – 28.03.2025 ОСОБА_2 спрямував ОСОБА_1 вимогу щодо повернення 833 898,00 грн (в еквіваленті 20 тис. доларів США) за невиконання попереднього договору від 24.01.2022, упродовж 7 календарних днів з дня отримання вимоги.

Зазначену вимогу, виходячи з поштових квитанцій, ОСОБА_2 направив не за адресою реєстрації ОСОБА_1 , а за адресою знаходження нерухомого майна - АДРЕСА_1 . Опис поштового вкладення відсутній.

При цьому, суд зауважує, що в усіх перерахованих вище документах адреса реєстрації ОСОБА_1 зазначена – АДРЕСА_2 .

11 квітня 2025 року (більше ніж через 3 роки після закінчення строку Договору) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Наталією Василівною вчинено виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано стягнути з боржника – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , додаткова адреса для листування: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користь стягувача – ОСОБА_2 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Святошинським ГРУ ГУ МВС України в м. Києві 28.05.2010, рнокпп НОМЕР_3 , номер рахунку НОМЕР_4 в ПАТ КБ ПриватБанк, м. Київ, МФО банка 305299, заборгованість з повернення суми авансу та штрафу за ухилення від укладення договору купівлі-продажу за попереднім договором, посвідченим Коротюк О.В. – приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.01.2022, реєстровий номер 27, строк виконання зобов`язань за яким настав 24.02.2022, а саме: сума авансу згідно п.16 попереднього договору 10 000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим станом на 11.04.2025, становить 414 031,00 грн, та сума штрафу згідно з п.19 попереднього договору 10 000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на 11.04.2025, становить 414 031,00 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню, 20 000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим станом на 11.04.2025, складає 828 062,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. 16.04.2025 відкрито виконавче провадження №77803384 відповідною постановою за виконавчим написом нотаріуса від 11.04.2025.

Виходячи з письмових пояснень нотаріуса Зуєвої Н.В. (т.1 а.с.113-115), відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999, нотаріально посвідчені договори, що передбачаються сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, - відносяться до документів, на підставі яких можуть вчинятися виконавчі написи. Оскільки попередній договір між ОСОБА_2 (покупцем) та ОСОБА_1 (продавцем) від 24.01.2022 передбачав передачу покупцем продавцю суму авансу у розмірі 10 тис доларів США та сплату штрафу в разі не укладення основного договору в розмірі 100% суми авансу (п.19 Договору), то відповідно вказаний Договір підпадав під Перелік документів, на яких може бути вчинено виконавчий напис.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про: прізвище, ім`я та по батькові, задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування для фізичних осіб), повне найменування, місцезнаходження (для юридичних осіб), стягувача та боржника/довірчого засновника та довірчого власника; дату і місце народження боржника/довірчого власника – фізичної особи, місце його роботи, номери рахунків у банках, кредитних установах, код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для юридичної особи; строк, за який має проводитися стягнення; інформацію щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, майна, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Подана стягувачем ОСОБА_2 заява від 11.04.2025 в повній мірі, на думку нотаріуса, відповідала положенням п.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

В частині перевірки обставин безспірності заборгованості приватний нотаріус чітко зазначає, що ОСОБА_2 подано вимогу від 28.03.2025 про повернення суми авансу разом із штрафом на загальну суму 20 тис. доларів США, яка направлялася на адресу ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 та була отримана відповідно до зворотного поштового повідомлення 02.04.2025.

В цій частині суд зазначає, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за попереднім договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Відтак, за умов направлення вимоги не за адресою реєстрації ОСОБА_1 , а за іншою адресою, зокрема – місцезнаходженням нерухомого майна, щодо якого йдеться у попередньому договорі, останній об`єктивно не мав можливості відреагувати на вимогу або вчинити інші дії. Ті обставини, що відправлення за адресою: АДРЕСА_1 , було отримано 02.04.2025 та підписано «Козлов» не свідчить про належне повідомлення позивача про зміст вимоги, оскільки направлено не за адресою його офіційної та підтвердженої реєстрації.

Суд також звертає увагу на відсутність опису поштового вкладення та неможливість у цьому зв`язку встановити, який саме документ направлено ОСОБА_1 .

На такі обставини приватний нотаріус Зуєва Н.В. уваги не звернула, не перевірила, чи направлена вимога за належною адресою реєстрації ОСОБА_1 та вчинила виконавчий напис за умов відсутності підтверджень направлення саме вимоги боржнику та саме - за належною адресою.

Відповідно до пояснень представника позивача, ОСОБА_1 вимоги від ОСОБА_2 за адресою свого проживання та реєстрації упродовж всього часу після укладення попереднього договору не отримував. Окрім того, з початком повномасштабної війни виїхав до м. Івано-Франківськ, будинок у Вишгородському районі відключив від опалення, газу та електроенергії, кореспонденцію отримував за адресою у м. Києві. Укладаючи попередній договір, мав щирі наміри на укладення основного договору купівлі-продажу, замовив технічну документацію, проте війна змінила плани обох сторін, надалі процес перемовин щодо укладення нового договору купівлі-продажу не припинився, продовжився у 2025 році, але успіху врешті не мав. Із визначеними нотаріусом сумами заборгованості в еквіваленті на гривню не погоджується, вважає, що попереднім договором чітко визначені розміри авансу та штрафу, тому розмір заборгованості не є безспірним.

Оцінку поясненням представників сторін щодо спірності самого попереднього договору та його умов, невизначеності тих обставин, хто саме із Сторін порушив підписані домовленості, суд у цій справі не надає, оскільки предмет даної справи складає лише правомірність вчиненого виконавчого напису. Щодо інших питань, виходячи з пояснень представників сторін, в іншому суді порушено спір про повернення суми авансу за попереднім договором та стягнення штрафу за ухилення від укладення основного договору, в рамках розгляду якого може бути надано оцінку зазначеним аргументам сторін, які не стосуються предмету цієї справи.

Повертаючись до обставин вчинення виконавчого напису, суд виходить з положень статті 18 ЦК України, відповідно до яких нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення, виконавчого напису, які зазначено у наведених положеннях Закону.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Частиною першою статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Обставинам спливу більше трьох років з моменту припинення дії попереднього договору та до звернення ОСОБА_2 для вчинення виконавчого напису, приватним нотаріусом Зуєвою Н.В. пояснень не надано.

Також відсутні підстави для однозначного ствердження про безспірність заборгованості, оскільки попереднім договором чітко не визначено які саме дії мають вчинити Сторони для укладення основного договору купівлі-продажу (як-то, з`явитися у визначені дату та час до певного нотаріуса до 24.02.2022, надіслати письмові або усні пропозиції стосовно дати зустрічі, та т.і). Виходячи з такого, обставини порушення умов попереднього договору тією чи іншою стороною-учасником, є спірними.

Окрім того, частиною першою статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У даному випадку виконавчий напис оформлено окремим документом, і хоча така обставина йде у розріз з вимогами законодавства, проте суттєво на суть спору не впливає.

У підсумку, суд вбачає правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з вищевикладених підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Отже, суд дійшов переконання, що обставини, на які посилається позивач у позові, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з таких висновків, враховуючи результат розгляду справи, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат у цій справі, які складаються із сплаченого позивачем при подачі позову до суду судового збору у розмірі 968,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 18.04.2025, який необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

Окрім того, позивач подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 69 000,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість пред`явленої в цій частині суми до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Стороною позивача надано суду: ордер на надання правничої допомоги адвокату Солдаткіну О.С. від 18.04.2025, акт приймання–передачі наданих послуг від 18.04.2024 за Договором про надання професійної правничої допомоги адвоката №30 від 25.07.2024 та рахунок на оплату №180425 від 18.04.2025 на суму 40 000,00 грн; платіжну інструкцію №3 від 18.04.2025 про оплату 40 000,00 грн згідно рахунку 180425 від 18.04.2025.

Окрім того, 22.05.2025 між АБ «Гончар та партнери» та ОСОБА_1 укладено Договір №22/05 про надання правничої допомоги, та Додаткові угоди №1, №3 до Договору.

10.09.2025 ОСОБА_1 оплатив 17 000,00 грн за представництво його інтересів в судових засіданнях та інші послуги адвокатів, а також здійснював оплату інших послуг, що підтверджується такими документами: рахунком на оплату №37 від 08.09.2025, актом надання послуг №37 від 08.09.2025платіжною інструкцією №ЕЕ595907 від 10.09.2025, рахунком на оплату №38 від 30.09.2025, атом надання послуг №39 від 30.09.2025, платіжною інструкцією №556886 від 17.10.2025, рахунком на оплату №7 від 10.02.2026, атом надання послуг №7 від 10.02.2026, платіжною інструкцією №ЕЕ 713716 від 20.02.2026, листом на уточнення платежу від 20.02.2026, рахунком на оплату №12 від 04.03.2026, атом наданих послуг №12 від 04.03.2026, рахунком на оплату №49 від 28.11.2025, актом надання послуг від 28.11.2025, платіжною інструкцією №ЕЕ658644 від 01.12.2025, рахунком на оплату №13 від 25.03.2026, актом надання послуг №13 від 25.03.2026, детальним описом робіт від 25.03.2026.

Загальний розмір понесених витрат складає суму 69 000,00 грн.

Представник відповідача подав заперечення на заяву представника позивача про розподіл судових витрат, вважає визначений розмір правничої допомоги явно завищеним, неспівмірним із складністю справи, економічно необґрунтованим, таким, що не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності витрат. Зазначає, що судові засідання відбувалися в режимі відеоконференцзв`язку, що виключає витрати адвокатом часу на дорогу до суду, очікування під залом судових засідань, а також супутні витрати, які формують частину гонорару адвоката. Вважає, що стороною позивача штучно подрібнено послуги на окремі етапи та договори.

Проаналізувавши наведений у заяві представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, обсяг послуг, наданий адвокатом, а також подані ним документи, врахувавши заперечення сторони відповідача, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не у повній мірі відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням критеріїв співмірності, розумності, складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, тривалості розгляду справи, виходячи з конкретних обставин даної справи, яка не є складною, та не потребує над зусиль з боку адвокатів, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 25 000 грн, який є адекватним, достатнім та співмірним у даній справі.

Відповідно заява представника відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, виходячи з результатів розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва – Олефір Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №20 від 11 квітня 2025 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Наталією Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості з повернення суми авансу та штрафу за ухилення від укладення договору купівлі-продажу за попереднім договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.01.2022, реєстровий номер 27.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 968,00 грн судового збору, а також 25 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат з професійної правової допомоги.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст рішення проголошено 18 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , фактична адреса: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_6 , рнокпп НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_6 .

Суддя О.Ю. Смовж