Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №569/7918/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7918/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Баланович М.В.

за уастю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 для утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду від 23.11.2023. До розірвання шлюбу і після розлучення неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав з позивачем. ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання сина. Сином відповідачка не займалася, дитина проживала з позивачем. Судовим наказом Рівненського районного суду Рівненської області від 29.02.2024 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Позивач утримував сина самостійно, забезпечував всім необхідним, займався вихованням, та сплачував аліменти ОСОБА_3 . Після набранням рішенням Рівненського міського суду про визначення місця проживання дитини з позивачем, законної сили позивач сплачував аліменти. Враховуючи зазначене стягнення з позивача аліментів на утримання сина є безпідставним.

Ухвалою суду від 03.04.2026 було прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату судового засідання повідомлялася належним чином. Про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив не подала, пояснень чи заперечень на позов не подала, таким чином суд проводить розгляд справи на підставіст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого повторно 01.12.2022 (а.с.6)

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.11.2023 по справі №569/15750/22 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05.08.2025 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП №74521968, заборгованість по аліментах відсутня.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 20.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, а також їх призначення.

Верховний Суд у складі колегії судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20 зауважив, що тлумачення приписів статті 179 СК України дає підстави зазначити, що аліменти - це кошти особливого призначення, їх належить використовувати для потреб дитини. На одержувача аліментів покладається обов`язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням необхідно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Одержання аліментів на дитину тим з батьків, з яким дитина не проживає, не відповідає її інтересам і не забезпечує розпорядження аліментами виключно за цільовим призначенням.

Рівненським районним судом Рівненської області видано судовий наказ від 29.02.2024 у справі №570/44/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 04.01.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, закон передбачає можливість звільнення особи від сплати аліментів.

Позивач зазначає, що стягнення аліментів на утримання сина, який проживає з ним є безпідставним, відсутня умова, згідно якої судовим наказом з нього стягнуті аліменти на утримання сина.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (див.: постанову Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18)).

Стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить нормам статті 181 СК України, згідно з якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, провадження № 61-3738св22, від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, провадження № 61-11986св20, від 12 травня 2023 року у справа № 686/12480/22, провадження № 61-12518св22, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Припинення стягнення аліментів з відповідача за встановлених обставин у цій справі відповідає лігітимній меті - захисту прав дитини.

Вирішуючи спір у справі, суд керується тим, що настала обставина, а саме, фактичне проживання дитини з батьком за рішенням суду, який зобов`язаний сплачувати аліменти на його утримання на користь матері. Настання такої обставини має значення для вирішення цього спору.

З огляду на викладене, слід припинити стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджених на користь ОСОБА_3 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на підставі судового наказу від 29.02.2024 у справі №570/44/24.

У відповідності до частини1 статті 141 ЦПК України судовий збір потрібно покласти на відповідача.

керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 263-265, 280-281, 288-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів задовольнити.

Припинити стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присуджених на користь ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, що стягуються з ОСОБА_2 згідно судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року у справі № 570/44/24.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 19.05.2026.

Суддя І.О.Гордійчук