Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №367/7263/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7263/24

Провадження №2/367/34/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

головуючого судді Кухленка Д.С.,

за участю секретаря Шаповала О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 19 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. 22 лютого 2018 року рішенням Слов`янського міського суду Донецької області шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано. Під час цього шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка проживає разом із Відповідачем.

30 серпня 2017 року Апеляційним судом Донецької області винесено рішення, на підставі якого Слов`янським міським судом Донецької області було видано виконавчий лист, відповідно до якого, вирішено стягнути з Позивача на користь Відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи з 06 червня 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказано, що на сьогоднішній день, крім доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у Позивачів на утримання перебувають троє інших його дітей:

1. ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ),

2. ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ),

3. ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Крім того, з 16.05.2023 по 25.12.2025 року Позивач перебуває у відпустці за доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, матеріальне становище Позивача значно погіршилося, оскільки станом на сьогодні він не отримує заробітну плату, а іншого доходу не має

Враховуючи, що матеріальний та сімейний стан Позивача змінився, вважає, що для забезпечення потреб інших дітей доцільним буде зменшення розміру аліментів до 1/8 частини від усіх доходів Позивача.

Причини, які спонукають Позивача звернутися з цією позовною заявою, є обґрунтованими через те, що існують всі підставки для її задоволення та захисту потреб інших дітей

На підставі зазначеного просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за користування ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за утримання дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 1/4 частини до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня винесення рішення та до досягнення дитячою повноліття.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Лещенко О.В. від 24 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху, де вказано, що позивачеві необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру про зменшення розміру аліментів в сумі 1211 грн 20 коп., та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

08.11.2024 року представником позивача ОСОБА_7 подано заяву про усунення недоліків, та надано квитанцію про оплату судового збору.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Лещенко О.В. від 27 лютого 2025 року відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

10.07.2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, де просила не задовольняти позов про зменшення розміру аліментів, оскільки вважає заявлені підстави необов`язковими, та надала пояснення по суті.

Вказала, що Позивач, крім сплати аліментів, не бере участі в житті дитини, не зацікавлений її здоров`ям, емоційним станом, не надає допомоги в побутових чи освітніх питаннях.

Позивач раніше вже подавав аналогічний позов, який відкликав, коли суд почав з`ясовувати питання щодо джерел його доходів. Повторне звернення з аналогічною вимогою є зловживання процесуальними правами та свідчити про намагання ухилитися від виконання батьківських обов`язків.

Також вказала, що на засіданні представником позивача було озвучено, що у 2022 році Відповідачка отримала 300 тисяч гривень аліментів, однак така інформація не відповідає дійсності. Під час перебування позивача у відпустці по догляду за дитячою сумою аліментів, щомісяця були різні. Це, безперечно, вказує на наявність доходів, які не декларуються, і з яких розраховуються аліменти в «ручному» режимі.

Позивач не надав документ про згоду на виїзд дитини за кордон, попри те, що поїздка планувалася з метою оздоровлення дитини за рахунок відповідача. Це свідчить про байдужість до потреб дитини та використання батьківських прав як способу тиску з його боку.

Вказала, що у другому шлюбі позивач має трьох дітей - двох рідних та одну удочерену (дитину дружини від попереднього шлюбу). При цьому він відмовляється брати участь у житті своєї рідної доньки, що викликає питання щодо щирості його намірів та створює враження, що діти використовують як підставку для бронювання від мобілізації.

Зазначила, що самостійно забезпечує всі потреби дитини - лікування, освіти, одягу, оздоровлення, харчування, додатковий розвиток дитини та інше. Для підтвердження, надала частину квитанцій та чеків, які видалося задокументувати з моменту, коли стало відомо про подачу позовів до суду. Таким чином, надані витрати (англійська 2480 грн/міс, лікування зубів 4600 грн, одяг 13191 грн, ліки 2006 грн) значно перевищують загальні суми, які сплачуються позивачем у вигляді аліментів. При цьому жодної додаткової участі у забезпеченні потреби дитини з боку позивача не було.

14.07.2025 року відповідач ОСОБА_2 подала клопотання про долучення ново виявлених обставин, де вказала, що їй стало достовірно відомо, що позивач здійснює волонтерську діяльність у міжнародній організації Global Empowerment Mission, про що свідчать відповідні публікації, фото та відеоматеріали на його сторінках у соціальних мережах та офіційній сторінці цієї організації в соціальній мережі. Разом з тим, згідно з поданими ним щорічними деклараціями за 2023 та 2024 роки, відповідного доходу від цієї діяльності він не позначив. Натомість у деклараціях зазначено, що його дружина отримує заробітну організацію вона не проявляє, що викликає обґрунтовані суми. З травня 2023 року позивач перебував у декреті про відпустку за основним місцем роботи (в органах поліції) і одночасно виконував діяльність у вищих заходах міжнародної волонтерської організації. Це підтримує, що ситуація не є однаковою, а має системний характер.

26.09.2025 року відповідач ОСОБА_2 подала клопотання про врахування обставин, що характеризують поведінку позивача та його ставлення до виконання батьківських обов`язків, де вказала, що Позивач фактично приховує свої доходи, що підтверджується вже поданими багатьма доказами та клопотанням про долучення нововведених обставин. Позивач сплачує лише близько 2000 гривень, що є мінімальною сумою та явно не покриває потреби дитини. Позивач постійно затримує аліменти, що створює додаткові труднощі для забезпечення належних умов життя дитини. Реальні витрати на забезпечення дитини повністю покладаються на відповідача. Позивач фактично не спілкується з дитиною, не бере участі в її вихованні та розвитку, навіть у день народження дитини він обмежився короткими повідомленнями, без особливих привітань чи спілкування. Це підтримує його формальне становище до виконання батьківських обов`язків.

Позов про зменшення аліментів для таких обставин є безпідставним, свідчити про намагання ухилитися від належного виконання обов`язків перед власною дитиною та про відоме зловживання своїми правами.

Розпорядженням керівника апарату Резняк Н.І. від 12 січня 2026 року № 47 справу № 367/7263/24 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.01.2026 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Кухленку Д.С.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кухленка Д.С. від 13 січня 2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено судове засідання.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Подала заяву в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дітей і його виконання.

Судом встановлено, що сторони з 19 грудня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також встановлено, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 червня 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягувато з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 06 червня 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 30 січня 2017року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року в частині розміру стягнутих аліментів на утримання неповнолітньої дитини змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 червня 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року залишено без змін.

Встановлено, що Слов`янським міським судом Донецької області було видано виконавчий лист, відповідно до якого, стягнуто з Позивача на користь Відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи з 06 червня 2017 року і до досягнення ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Слов`янським міськрайонним судом Донецької області від 22 лютого 2018 року шлюб між сторонами було розірвано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , окрім ОСОБА_3 , має трьох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 з 22 травня 2014 року по 07 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 07 листопада 2015 року по теперішній час перебуває на службі в Національній поліції. З 16 травня 2023 року по 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, дохід ОСОБА_1 станом на 2022 рік складає 933 199,36 грн., та станом на 2023 рік складає 403 511,45 грн.

Згідно наданим Відповідачем скріншотів публікації, фото та відеоматеріали на сторінках Позивача у соціальних мережах та офіційній сторінці міжнародної організації Global Empowerment Mission в соціальній мережі встановлено, що ОСОБА_1 здійснює волонтерську діяльність у вказаній організації.

Відповідно до копій чеків та платіжних інструкцій в період з березня 2025 по липень 2025 року задокументовані витрати на одяг, лікування та навчання дитини становлять 30 957,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього на утриманні перебуває ще три дитини, крім того, з 16.05.2023 по 25.12.2025 року Позивач перебуває у відпустці за доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не отримував доходів.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав що до неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання що до зменшення розміру аліментів.

Висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані позивачем до суду докази, суд зазначає наступне.

Суд вважає вказані Позивачем доводи необґрунтованими та недостатніми для підтвердження підстав для зменшення визначеного виконавчим листом № 243/5124/17 від 23.06.2017 року розміру аліментів, оскільки як вбачається з наданих доказів, 25.12.2025 року закінчилася відпустка позивача по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином на момент розгляду справи, позивач працевлаштований, ходить на роботу, отримує доходи та має можливість виконувати відповідний виконавчий лист.

Матеріали справи не містять доказів продовження відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, погіршення стану здоров`я Позивача, чи інших доказів на підтвердження погіршення матеріального стану позивача (зміну місця роботи, розміру доходу).

Навпроти, з наданих сторонами доказів вбачається, що матеріальний стан позивача стабільний та перевищує мінімальну заробітну плату, що надає йому змогу виплачувати суму по аліментам, які стягуються на підставі виконавчого листа № 243/5124/17 від 23.06.2017 року.

Суд зазначає, що надані позивачем докази не свідчать про не можливість сплачувати аліменти на малолітню дитину у визначеному розмірі вищевказаним судовим наказом №367/3043/22 від 18.11.2022 року.

Щодо твердження про перебування на утриманні ОСОБА_10 ще трьох дітей суд зазначає наступне. На момент розгляду апеляційної скарги по справі № 243/5124/17 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , суду було відомо про перебуванні на утриманні інших дітей Позивача. Колегія суддів також зазначила, що у відповідача є громадянська дружина, яка на момент винесення рішення судом першої інстанції очікувала дитину, яку він так само зобов`язаний буде утримувати.

Таким чином судом апеляційної інстанції, при винесенні рішення було враховано наявність на утриманні ОСОБА_10 інших дітей, та ще не народженої дитини, яку останній буде утримувати.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем належними та достатніми доказами не доведено факту того, що його матеріальне становище погіршилося, зважаючи на те, що він і надалі є спроможним сплачувати аліменти, враховуючи доводи відповідачки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 133, 137, 141, 161, 170, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 181, 182, 192 СК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені удень його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Д.С. Кухленко