Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №519/462/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа № 519/462/26

1-кп/519/55/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами, у кримінальному провадженні №12026162200000032, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сичавка, Комінтернівського району, Одеської області, громадянин України, українець за національністю, із середньою освітою, не працюючий, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 11.09.2025 Доброславським районним судом Одеської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2025 року в рамках судової справи № 504/1217/25, провадження 1–кп/504/591/25, Доброславським районним судом Одеської області винесено вирок відносно ОСОБА_3 , відповідно до якого його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 - 1 КК України, та відповідно до ст. 91-1 КК України до останнього застосовано обмежувальний захід, а саме: проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 3 (три) місяці в КЗ «Центр надання соціальних послуг» Південнівської міської ради.

03 листопада 2025 року ОСОБА_3 нарочно під підпис отримав копію вироку Доброславського районного суду Одеської області від 11.09.2025 у справі № 504/1217/25.

У подальшому, 11 березня 2026 року, в денний час доби, більш точний час не встановлено, працівник КЗ «Центр надання соціальних послуг» Південнівської міської ради вручив під розписку ОСОБА_3 копію вироку Доброславського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року у справі № 504/1217/25, провадження 1–кп/504/591/25, та роз`яснив про необхідність проходження програми для кривдників за вказаним вироком суду та явки до КЗ «Центр надання соціальнихних послуг» Південнівської міської ради, що знаходиться за адресою: місто Південне, вулиця Новобілярська, 24/3, з метою проходження програми для кривдників, а також попереджено про кримінальну відповідальність у разі ухилення від проходження вказаної програми.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи особою, до якої вироком Доброславського районного суду Одеської області, застосовано обмежувальний захід у виді проходження програми для кривдників, ігноруючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, будучи проінформованим про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від проходження програми для кривдників, власноруч написав заяву про відмову від проходження вказаної програми, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про необхідність проходження типової програми для кривдників, при цьому маючи реальну можливість її проходження, за відсутності поважних причин, умисно ухилився від неї.

Ухвалою суду від 19.05.2026 постановлено провести розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Згідно з ч.1 ст.382 КПК України, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.390-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Згідно матеріалів кримінального провадження, вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується протоколом допиту свідка від 05.05.2026 (а.к.п.21-24), вироком від 11.09.2025 (а.к.п.28-29), заявою обвинуваченого від 11.03.2026 (а.к.п.30), поясненнями ОСОБА_3 від 17.03.2026 (а.к.п. 35), протоколом допиту підозрюваного від 13.05.2026 (а.к.п.55-57).

Сукупність встановлених органом досудового розслідування доказів, які не оспорюються учасниками судового провадження, дає суду підстави вважати встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у незаконному проникненні до іншого володіння особи, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1, яке відноситься до категорії кримінальних проступків.

Обставин, які передбачені ст.66 КК України та пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Обставин, які передбачені ст. 67 КК України та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до положень ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Судом також враховується, що обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання (а.к.п.39), під спостереженням лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під спостереженням лікаря – нарколога з 07.02.2016 (а.к.п.41).

Окрім того, суд враховує, що кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні обвинувачений вчинив в період відбування покарання за вироком Доброславського районного суду Одеської області від 11.09.2025, яким він був засуджений до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на один рік.

Отже, обвинувачений на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив свою злочинну діяльність. Зазначені обставини свідчать про небажання обвинуваченого дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві норм та правил поведінки, у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 390-1 КК України.

При цьому, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення (ч. 5 ст. 59-1 КК України).

Суд зауважує, в матеріалах справи відсутні відомості щодо обставин, передбачених ч. 3 ст. 61 КК України, за яких до обвинуваченого не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до частини першої статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно із частиною четвертою статті 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 вчинив проступок, не відбувши іншого покарання за вироком Доброславського районного суду Одеської області від 11.09.2025, суд призначає ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Доброславського районного суду Одеської області від 11.09.2025.

Саме таке покарання буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відомості про майно, на яке накладено арешт, інші процесуальні витрати у суду відсутні, тому дані питання судом не вирішувалися.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись статтями 369-371, 373-375, 381, 382 КПК, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 72 цього Кодексу до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Доброславського районного суду Одеської області від 11.09.2025 й остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Південний міський суд з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Копії вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_6