Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №511/3462/23 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №511/3462/23

Суддя: Сувертак І. В.

Справа № 511/3462/23

Провадження №2/523/757/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. Пересипький районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельниченко Г.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження, справу за позовом -

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування (адреса: 65039, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134), про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна,

Установив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 в яких просить позбавити його батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною тіткою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не утримує дитину матеріально.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Враховуючи зазначене в позовній заяві та інших документах по суті справи, позивач просить позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити позивачку опікуном над дитиною.

27.10.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та призначити ОСОБА_1 опікуном.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області Іванової О.В. від 13.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

20.11.2023 року позивач ОСОБА_1 подала до Роздільнянського районного суду Одеської області заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області Іванової О.В. від 20.11.2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 року головуючим у справі обрано суддю Васильків О.В.

З Відповіді № 406222 від 15.01.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 28.12.2022 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Дата зняття з реєстрації 08.06.2023 року.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Васильків О. В. від 15.01.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна передано за підсудністю до Суворовського районного суду м. Одеси.

01 квітня 2024 р. (а.с. 59,60) провадження по справі відкрито Суворовським районним судом м. Одеси та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

25.04.2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якого Суворовський районний суд міста Одеси змінено на Пересипський районний суд міста Одеси.

Позивач надала клопотання в котрому просила справу загалом розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні. (а.с. 86).

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не прибули, про розгляд справи обізнані належним чином, будь-яких клопотань та в тому числі про відкладення розгляду справи не надавали.

Крім того, ухвалою суду від 19 вересня 2024 року витребувано від Приморської районної адміністрації ОМР як органу опіки та піклування (адреса: 65039, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134) висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доцільності призначення опікуном дитини ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду Приморська районна адміністрація ОМР, як орган опіки та піклування, надала лист від 31 жовтня 2024 року в котрому зазначено, що до Приморської районної адміністрації ОМР ніхто не звертався, відповідні документи для можливості підготування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доцільності призначення опікуном дитини ОСОБА_1 , не надано, тому висновок буде підготовлений лише після надання стороною позивача відповідних документів. (а.с. 100,101).

З`ясував обставини справи, проаналізував матеріали справи, встановив факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 8).

Мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною тіткою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Пунктом 15 законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав; нормативно-правовий акт № 3 від 30.03.2007" Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , ґрунтуються на ухиленні відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки (пункт 2 частини 1 статті 164 СК України).

З огляду на зміст п. 2 ч. 1 ст. 162 СК України, позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов`язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки того з батьків, який свідомо нехтує здійсненням своїх обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

За змістом частин 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки.

Таким чином позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Даних щодо застосування заходів впливу у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків та їх безрезультатності матеріали справи також не містять.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме: невиконання батьком батьківських обов`язків, не знайшли свого беззаперечного доведення.

Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки ОСОБА_2 суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав як гострої соціальної необхідності у застосуванні такого втручання у права, захищені статтею 8 Конвенції.

Щодо позовних вимог про призначення опікуном над дитиною, суд їх також їх залишає без задоволення, оскільки вони є похідними від позовних вимог про позбавлення батьківських прав, без задоволення котрих, вимоги про призначення опікуна також залишаються без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , та призначення опікуна над дитиною тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2,4-8, 10-13, 17-18, 76-82, 89, 211, 258-259, 263, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.3,11-16 ЦК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування (адреса: 65039, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134), про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua