Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №523/18165/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/18165/25

Провадження №1-кп/523/919/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора Одеської обласної прокуратури – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

обвинуваченого (підсудного) – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025160000000405 від 24.04.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовозобов`язаного, зі середньо-спеціальною освітою, одруженого і має на утриманні дитину 2020 року народження, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 України,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2025, приблизно о 14:15, підсудний ОСОБА_5 , керуючи у світлий час доби, суху погоду, без опадів, технічно справним автомобілем «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по лівій смузі проїзної частини вул.Семена Палія в м.Одесі, на якій організовано двосторонній рух з окремими проїзними частинами зустрічних напрямків, що відокремлені одна від одної зеленою зоною та які складалися з двох смуг для руху транспортних засобів у кожному напрямку, з боку вул.28 Бригади в напрямку вул.Владислава Бувалкіна, зі швидкістю приблизно 54,5-56,7 км/год, тим самим перевищуючи дозволену в населеному пункті швидкість руху, тобто в порушення вимог пункту 12.4. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (надалі Правила дорожнього руху України), якими передбачено, що:

п.12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».

В цей час попереду вказаного автомобіля, а саме за межами проїзної частини вул.Семена Палія - на тротуарі праворуч, біля будинку №1 по вул.Віталія Блажка, пішохід ОСОБА_6 вибігла з тротуару на проїзну частину вул.Семена Палія та стала її перетинати, рухаючись у темпі бігу справа наліво відносно напрямку руху вказаного автомобіля.

Під час руху по проїзній частині вул.Семена Палія, маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно виявити попереду керованого автомобіля небезпеку для свого подальшого руху - пішохода ОСОБА_6 , яка перебувала на тротуарі та перетинала проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, підсудний ОСОБА_5 у порушення вимог п.2.3.б) Правил дорожнього руху України, який наказує:

п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,

уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування своїм автомобілем, чим позбавив себе можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою, а також відповідно та своєчасно реагувати на її зміну, внаслідок чого в порушення вимог п.п.1.5., 12.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки автомобіля, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка перевищувала допустиму на даній ділянці дороги, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, в результаті чого на ділянці проїзної частини поблизу будинку №1 по вул.Семена Палія у м.Одесі, скоїв наїзд передньою правою частиною кузову керованого ним автомобіля «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_6 .

Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_6 , отримала наступні тілесні ушкодження:

а) відкрита черепно-мозкова травма: рана в потиличній ділянці, розмірами 4,5х1,5 см; садно на спинці носу, розмірами 0,5?0,5 см; вогнищевий крововилив в потиличній області, розмірами 9х7 см; лінійний перелом потиличної кістки, який починається від потиличного горба, йде вліво в задню черепну ямку, далі через пірамідку скроневої кістки в середню, де і закінчується, довжиною 13 см; вогнищеві крововиливи під м`яку мозкову оболонку правої півкулі мозочка, розмірами 6х5 см, правої та лівої потиличних часток головного мозку, розмірами 5х4 см і 4х3 см, відповідно;

б) закрита травма тулуба: синець в проекції правої реберної дуги, розмірами 4х1 см; синець на грудній клітці по задній поверхні зліва, розмірами 12x5 см орієнтований вертикально; вогнищеві крововиливи у м`які тканини поперекової області, на ділянці 12х8 см, та у м`які тканини правої сідниці, розмірами 9х8 см; двобічний гемо пневмоторакс (в правій плевральній порожнині - 1000 мл, в лівій - 300 мл темної рідкої крові), розрив тканини верхньої долі лівої легені; закритий перелом 8-го ребра зліва по середнє-пахвовій лінії із пошкодженням пристінкової плеври; перелом грудного відділу хребта між 3-м та 4-м хребцями, з розривом між хребтових зв`язок та оголенням спинномозкового каналу з крововиливами під оболонки спинного мозку;

перелом 1-го поперекового хребця з утворенням множинних дрібних кісткових уламків його тіла; крововилив в брижу тонкої кишки, розмірами 14 х 8 см; розрив тканини правої частки печінки; внутрішньочеревна кровотеча (за даними мед документів у черевній порожнині 500 мл крові);

в) травма кінцівок: два садна на лівому колінному суглобі по передній поверхні, розмірами 3,5х1,7 см і 0,7х0,5 см; синець по задній поверхні лівого ліктьового суглоба, розмірами 6х5 см; синець по задній поверхні правого ліктьового суглоба, розмірами 9х6 см, на тлі якого садно, розмірами 4х1,5 см; синець на лівій гомілці в верхній третині по передній поверхні, розмірами 9х5 см; крововиливу у м`які тканини правої сідниці, розмірами 9х8 см, та лівої гомілки по заднє-зовнішній поверхні, розмірами 22х10 см.

Смерть ОСОБА_6 перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманою поєднаною травмою голови, тулуба, кінцівок у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепу, крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку, закритої травми тулуба з переломом ребра, хребців грудного та поперекового відділу хребта, розривом тканини лівої легені, двобічного гемо пневмотораксу, розриву тканини печінки, внутрішньочеревної кровотечі, що призвело до жирової емболії судин легень слабкого ступеня, порушення реологічних властивостей крові та розладу кровообігу. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6 став комбінований шок.

В крові трупа ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт в концентрації 2,37%. Виявлення такої кількості етилового спирту в крові живої людини зазвичай відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеню.

Допущені підсудним ОСОБА_5 , порушення вимог п.п.1.5. ,2.3.б), 12.3., 12.4. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_6 .

Потерпіла ОСОБА_7 (донька загиблої), будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, звернувшись до суду з відповідною заявою щодо її фактичного проживання за межами України (у Польщі) та розгляду справи без її участі, на підставі чого та з урахуванням позиції інших присутніх сторін процесу, суд вирішив здійснити розгляд кримінального провадження за відсутності вказаної потерпілої.

Підсудний ОСОБА_5 , повністю визнав свою провину в обсязі висунутого обвинувачення та не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при наведених вище обставинах, будучи допитаним в судовому засіданні пояснив суду про обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення щодо порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , які відповідають викладеним вище обставинам.

В суді під час допиту підсудний ОСОБА_5 пояснив, що дійсно за наведеними в обвинувальному акті обставинами він, маючи водійський стаж з 2011 року та керуючи автомобілем марки «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкості руху, побачивши перетинаючу проїзну частину дороги справа наліво по ходу руху керованого ним транспортного засобу жінку, вжив заходи із зупинки автомобіля та уникнення зіткнення, але запобігти наїзду на вказану особу він не зміг. Після зіткнення, він одразу зупинив автомобіль, а побачивши лежачу на асфальті ОСОБА_6 , викликав поліцію і швидку медичну допомогу. По приїзду бригади швидкої медичної допомоги, вони констатували смерть жінки, а по прибуттю поліції, ними були оформлені матеріали дорожньо-транспортної пригоди.

Протягом досудового розслідування кримінального провадження, за його дорученням захисник зв`язався з потерпілою ОСОБА_7 (донькою загиблої), запропонувавши надати матеріальну компенсацію, на що остання погодилась і висунула вимогу в передачі їй через чоловіка загиблої 3000 доларів США, що і було зроблено ним також через захисника. Під час спілкування з потерпілою засобами месенджеру «Телеграм» він висловив співчуття та просив у неї вибачення.

Висновки експертиз, опис і характеристика отриманих загиблою тілесних ушкоджень, причинно-наслідковий з’'язок причин її смерті з допущеними ним порушеннями Правил дорожнього руху, ним не оспорюється. Дуже шкодує з приводу цієї події, висловлює готовність нести покарання за скоєне.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за попереднім обговоренням з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які сторонами процесу не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що сторони провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

За наведених підстав, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_5 у скоєнні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких, окрім допиту підсудного, не здійснювалось в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини та отримавши покази підсудного ОСОБА_5 , судом встановлено, що вказаний підсудний при керуванні транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілої, а відтак суд погоджується з кваліфікацією стороною обвинувачення дій вказаного підсудного за ч.2 ст.286 КК України.

Так, з огляду на ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, що карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер, форму вини і обставини вчиненого ним, зміст й обсяг допущених ним порушень правил безпеки дорожнього руху, невідворотність наслідків, що призвели до настання смерті ОСОБА_6 , та те, що скоєне підсудним кримінальне правопорушення в силу ст.ст.12, 25 КК України відноситься до категорії необережних тяжких злочинів, а також суд ураховує у певній мірі висновки досудової доповіді органу пробації щодо соціально-психологічної характеристики підсудного та викладену у відповідній заяві позицію потерпілої з означеного питання, добровільне відшкодування підсудним завданої потерпілій матеріальної й моральної шкоди (в розмірі 3000 доларів США) та відсутність у неї будь-яких вимог матеріального чи морального характеру до підсудного, стан здоров`я останнього і характеризуючі його особу дані.

Як вбачається з матеріалів судового провадження та досудової доповіді органу пробації, підсудний ОСОБА_5 свою провину в обсязі висунутого обвинувачення визнав та під час досліджених судом подій у стані алкогольного/наркотичного чи іншого виду сп`яніння не перебував; надав суду зізнавальні покази і обставини висунутого обвинувачення не оспорював; щиро покаявся у скоєному, висловивши згоду нести відповідальність за вчинене; раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності, але у 2015 та 2017 роках двічі притягався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП; на стадії досудового розслідування у добровільному порядку завданий потерпілій ОСОБА_7 матеріальний і моральний збиток відшкодував у повному обсязі; одружений і утримає малолітню дитину 2020 року народження; на обліку лікаря нарколога чи психіатра не значиться; офіційно непрацевлаштований, але займається волонтерською діяльністю на добровільні основі в Благодійній організації «Я допоможу» і позитивно характеризується цією установою; забезпечений місцем реєстрації на території Черкаської області та місцем фактичного проживання в м.Одесі, де характеризується позитивно; 12.02.2026 добровільно сплатив 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень на користь військової частини НОМЕР_2 .

Комплексність наведених обставин свідчить про певну схильність підсудного ОСОБА_5 до протиправної поведінки та періодичне нехтування ним Правилами дорожнього руху, про його щире каяття і добровільне відшкодування заподіяного потерпілій ОСОБА_7 матеріального і морального збитку, сукупність чого обумовлює доцільність його виправлення і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень без ізоляції від суспільства, із застосуванням до нього наглядових і соціально-виховних заходів.

Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_5 , слід віднести щире каяття і добровільне відшкодування завданого збитку, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, як зазначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.

При цьому, суд виходить з приписів ст.69-1 КК України, згідно з якими за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбаченими пунктами 1 та 2 ч.1 ст.66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.

При вирішення ж питання щодо доцільності призначення підсудному ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приймає до уваги альтернативний характер такого виду додаткового покарання у санкції ч.2 ст.286 КК України та ураховує висловлені у судових дебатах позиції сторін з цього приводу, внаслідок чого доходить наступних висновків.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч.2 ст.50 КК України, а у контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою при керування транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

За правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2023 року (справа №702/301/20), при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Статтею 5 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Виходячи з наведеного, у контексті усіх встановлених під час судового розгляду і викладених вище обставин порушення підсудним ОСОБА_5 низки вимог Правил дорожнього руху (зокрема, але не виключно, у виді перевищення швидкості руху у межах населеного пункту), невідворотності їх наслідків (смерть людини), а також з урахуванням наступної поведінки і ставлення підсудного до скоєного, наявності пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, характеризуючих його особу даних, суд вважає, що через призму приписів ст.ст.50, 65 КК України призначення вказаному підсудному додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним для сприйняття суспільством та таким, що забезпечить виправлення підсудного і попередження вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

При цьому суд вважає, що щире каяття і зайняття підсудного ОСОБА_5 волонтерською діяльністю, його допомога військовим частинам і підрозділам Збройних Сил України в умовах воєнного стану, добровільне відшкодування ним заданих потерпілій ОСОБА_7 матеріальних і моральних збитків та добровільне перерахування грошової допомоги на користь однієї з військових частин ЗСУ, за своєю сукупністю не зменшують суспільну небезпечність доведеного обвинувачення та не нівелюють невідворотність його наслідків (смерть людини), а відтак не обумовлюють недоцільність призначення підсудному означеного вище виду додаткового покарання.

Аналогічних висновків за тотожних обставин справи дійшов Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у справі №664/2526/19 (постанова від 27.10.2020 року).

На підставі сукупності викладеного, з дотриманням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, приймаючи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини і характер, невідворотність наслідків і суспільну небезпечність доведеного обвинувачення, зміст й обсяг допущених підсудним ОСОБА_8 порушень правил безпеки дорожнього руху, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, характеризуючі особу підсудного дані, комплексність яких обумовлюють можливість його виправлення в умовах суспільства, суд у контексті ст.ст.50, 65, 69-1 КК України в цілому погоджується з висловленою прокурором в ході судових дебатів позицією і доходить висновку про призначення вказаному підсудному покарання у виді позбавлення волі в межах строку, встановленого санкцією ч.2 ст.286 означеного Кодексу, але із застосуванням інституту звільнення від відбування основного покарання з випробуванням в порядку ст.ст.75, 76 цього ж Кодексу, з одночасним покладенням на підсудного низки відповідних обов`язків та з позбавленням його права керувати транспортним засобом, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат та арешту майна, – в силу ст.ст.124-126, 174 цього ж Кодексу.

Керуючись ст.ст.100, 124-126, 174, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки – періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст.77 КК України, додаткове покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, - виконувати самостійно.

Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_5 , – покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

В порядку ст.174 КПК України, арешт на майно, накладений за ухвалою слідчого судді від 05.05.2025 року на транспортний засіб марки «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , після набрання вироком законної сили, - скасувати.

З огляду на ст.100 КПК України, речовий доказ у кримінальному провадженні - транспортний засіб марки «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 та зберігається на майдані тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Міжлиманське, вул.Квіткова 36а (за постановою слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 від 24.04.2025), – повернути за належністю вказаній власниці.

В силу ст.ст.124-126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадження в сумі 14167,60 (3392,64+2968,56+4240,80+3565,60) гривень, пов`язані зі залученням експертів, - стягнути із засудженого ОСОБА_5 , на користь держави.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_5 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та до СУ ГУНП в Одеській області, - для виконання в межах їх відповідних повноважень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1