Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №521/6540/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/6540/26

1-кп/521/1578/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м.Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12026167470000088 від 29.03.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Чорноморськ Одеської області, з середньо-спеціальною освітою, маючої на утриманні неповнолітню дитину 2013 р.н. та позбавленої батьківських прав рішенням суду відносно дитини 2021 р.н., офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 29.03.2026 приблизно о 15:30 годин знаходячись в м.Одеса, більш точної адреси в ході судового розгляду встановлено не було, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи незаконно, шляхом знахідки, придбала особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, кількісний вміст якої становить 7,541 г.

Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропної речовини без мети подальшого збуту, почала незаконно зберігати при собі вказану особливо небезпечну психотропну речовину у правому кармані свої штанів.

У подальшому, 29.03.2026 року у період часу з 16:30 годин по 18:07 годин працівниками відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, за адресою: м.Одеса, вул. Хімічна, 1, зупинено ОСОБА_4 , у якої було виявлено та вилучено: зіп-пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, загальною масою 9,752 г, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, з кількісним вмістом PVP 7,541 г, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 відноситься до критерії ваги у великому розмірі, яку ОСОБА_4 незаконно придбала та зберігала при собі, без мети збуту.

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.2 ст.309 КК України, а саме в у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, у великих розмірах.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою овину в інкримінованому їй злочині визнала повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердила та пояснила, що вона дійсно за вказаних обставин 29.03.2026 року вдень знайшла згорток з психотропною речовиною - сіллю, вагою приблизно до 10 г, яку мала намір вживати особисто без наміру її збуту. У наслідок складних життєвих обставин стала вживати психотропні речовини, намагається лікуватися останнім часом, зробила для себе певні висновки. Офіційно не працює, за освітою є швачкою, підробляє пошивом. Щиро кається в скоєному, просила її суворо не карати та при призначенні покарання у виді штрафу розстрочити його сплату.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання та стосовно речових доказів, судових витрат.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитавши обвинувачену, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина обвинуваченої доведена повністю, її дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, у великих розмірах.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення , має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до ст. 12 КК України правопорушення, інкриміноване обвинуваченому відноситься до категорії нетяжкого злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до ст.66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, яка щиро розкаялась у вчиненому, вину визнала повністю, дала правдиві свідчення.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлені.

Щодо особи обвинуваченої, то ОСОБА_4 раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні дитину 2013 р.н.

Судом враховується відсутність тяжких наслідків у даному кримінальному провадженні, повне визнання вини обвинуваченою та щире її каяття, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, вік обвинуваченої, її соціальне положення, позиції сторони обвинувачення, обвинуваченої.

За наведених обставин суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій мінімального покарання в межах санкції ч.2 ст.309 КК України, а саме у виді штрафу у розмірі 2000 (двох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Суд приходить до висновку, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Беручи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, має на утриманні неповнолітню дитину та враховуючи, що покарання не має на меті завдати страждань, а лише здійснює виховний вплив, суд приходить до висновку, що сплату призначеного ОСОБА_4 штрафу слід розстрочити на 12 місяців, шляхом надання можливості сплачувати штраф щомісячно рівними частинами, що буде відповідати меті покарання в розумінні ст.50 КК України. При цьому суд звертає увагу, що розстрочка штрафу не позбавляє обвинувачену за наявності матеріальної можливості сплатити штраф у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Запобіжні заходи не обирались. Цивільний позов не заявлено.

Крім того, відповідно до вимог ст. 124 КПК України з обвинуваченої підлягають стягненню витрати на залучення експерта.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Розстрочити ОСОБА_4 сплату штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, рівними частинами на строк 12 (дванадцять) місяців, встановивши суму виплати штрафу щомісячно у розмірі 2 833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривень 33 копійки та в останній місяць у розмірі 2 833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривень 37 копійок в строк до останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами вона зобов`язана сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу вона має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

Після набрання вироком законної сили речові докази :

-психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, з кількісним вмістом PVP 7,541 г, яка зберігається у камері збереження речових доказів ВнП№3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, квитанція № 1872 від 14.04.2026 року - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової експертизи у розмірі 5348,40 грн.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1