Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №466/11622/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11622/25

Провадження № 2/466/1111/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова в складі

головуючої судді Торської І.В.

секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порочить честь та гідність інформації та зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порочить честь та гідність інформації та зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію.

Позов обґрунтовує тим, що з 2017 року його дружина ОСОБА_3 є членом Садівничого товариства «Радість» співробітників спецавтобази виробничо-торгівельного об`єднання громадського харчування на території Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області. Садовий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований та які вони разом з дружиною обслуговують, знаходиться у товаристві на АДРЕСА_1 . Відповідачу належить земельна ділянка під номером 40 на тій же вулиці. На частину кооперативу, де є земельні ділянки під номерами 35-47 влаштовано для зручності окремий заїзд та поставлено ворота, які за домовленістю з сусідами мають зачинятись на ніч з метою запобігання проникненню на територію сторонніх осіб. Вказує, що 20.09.2025 року о 11:23 год. відповідач, висловлюючи незадоволення тим, що ворота зачиняються у групі «Садівниче товариство «Радість» влаштував дискусію з позивачем та його дружиною щодо того, що ворота зачинені «особливою людиною», що завадило йому заїхати автомобілем до його господарства. В подальшому, того ж дня о 16:35 год. у групі «Садівниче товариство «Радість» ОСОБА_2 повідомив, що це самоуправство сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ділянка АДРЕСА_1 . О 17:07 год. 20.09.2025 року дружина позивача відповіла ОСОБА_2 про те, що і з його згоди була домовленість закривати ворота, у відповідь на що відповідач назвав позивача та його дружину «шкідниками кооперативу». Окрім цього, у відповідь на допис дружини позивача, 20.09.2025 року о 17:25 год. ОСОБА_2 через месенджер Viber, з акаунту, прив`язаного до мобільного телефону НОМЕР_1 з власною фотографією в якості зображення профілю, у групі «Садівниче товариство «Радість» розповсюдив серед 67 учасників інформацію, яка не відповідає дійсності, є неправдивою та порочить честь та гідність позивача та його родини, опублікувавши повідомлення наступного характеру: «ви замічені і в крадіжках на інших ділянках». 22.09.2025 року о 20:52 год. у групі «Садівниче товариство «Радість» дружиною позивача було розміщено вимогу до ОСОБА_2 спростувати викладену щодо родини позивача неправдиву інформацію та вибачення, на що відповідач о 21:01 год. відповів, що він нікого не принижував, а поширив загальновідомі факти, які неодноразово фіксувались на теренах кооперативу. Зазначає, що поширена відповідачем інформація вказує на конкретні факти, ніби він та члени його сім`ї мають проблеми із законом, зокрема неодноразово вчиняли правопорушення у сфері власності, однак згідно витягів вони не притягались до кримінальної відповідальності. Ця інформація є негативною, недостовірною та порушує особисті немайнові права, ганьбить його честь та гідність, а також честь та гідність членів його сім`ї.

Враховуючи вищевикладене, просить: 1) ухвалити рішення, яким визнати недостовірною та такою, що порочить честь та гідність ОСОБА_1 та членів його сім`ї інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17:25 год. шляхом надсилання повідомлення в груповому чаті месенджера Viber «Садівниче товариство «Радість» наступного змісту «ви замічені і в крадіжках на інших ділянках»; 2) зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом надсилання повідомлення у груповий чат «Садівниче товариство «Радість» у месенджері Viber наступного змісту: «Мною, ОСОБА_2 , у груповому чаті «Садівниче товариство «Радість» поширена недостовірна та неправдива інформація щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме що вони були помічені у крадіжках на інших ділянках. Поширена мною інформація не відповідає дійсності».

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні, яке відбулося 04 травня 2025 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив такий задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, однак в судовому засіданні щодо позову заперечив, просив відмовити у такому за безпідставністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а також заперечення сторони відповідача, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Також, суд вважає, що у даному випадку слід застосувати підхід, який мав місце у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України (заява №61561/08) від 2.06.2016 року, тобто аналіз спірних дописів до певної міри схожий і з практикою аналізу статей журналістів у такій категорії справ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено скрін-шоти листувань з месенджера «Viber» у груповому чаті «Садівниче товариство «Радість».

Згідно наданих позивачем скрін-шотів відповідач ОСОБА_2 надіслав повідомлення наступних змістів: 1) «Добрий ранок, яка «особлива людина» закрила нижню браму на колодку (доступ до котрої має обмежена кількість осіб) чим самим завадила заїхати машині на моє домогосподарство і висипати щебінь, вартість доставки 1500 грн., прошу зголоситися для відшкодування збитків» (20.09.2025 року о 11:23 год.); 2) «Це самоуправство сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ділянка номер НОМЕР_2 , дія цих членів кооперативу завдала мені збитків у розмірі 1500 грн., прошу зі мною зв`язатися і відшкодувати, вищезазначені збитки, і вкотре наголошую цього не допускати, бо Ваші протиправні дії є не погодженими з іншими членами кооперативу» (20.09.2025 року о 16:35 год.); 3) «Це шкідники кооперативу» (20.09.2025 року о 17:09 год.); 4) « Ви за мічені і в крадіжках на інших ділянках».

Відповідно до Довідки Голови правління Садівничого товариства «Радість» співробітників спецавтобази виробничо-торгівельного об`єднання громадського харчування №1/2025 від 16.10.2025 року, ОСОБА_3 належні на праві приватної власності садовий будинок та земельна ділянка кадастровий номер 4625880800:02:000:0153 розташована на АДРЕСА_1 садівничого товариства «Радість». Земельну ділянку та садовий будинок ОСОБА_3 обслуговує разом з чоловіком - ОСОБА_1 . ОСОБА_8 є активним учасником громадського життя садівничого товариства «Радість» та підтримує добросусідські стосунки з іншими його учасниками. Звернень учасників садівничого товариства «Радість» та/або сусідів ОСОБА_3 щодо крадіжок нею або членами її родини будь-якого майна до Правління Товариства не надходило.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» №ФОВР-004844528 від 15.10.2025 та №ФОВА-004842158 від 15.10.2025 року, згідно яких ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є особами, стосовно яких відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факт поширення недостовірної, такої, що порушує право на повагу до честі та гідності, негативної інформації ОСОБА_2 .

Аналізуючи висловлювання відповідача у месенджері ( у груповому чаті), суд вважає, що такі є виключно оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Такими, що мали за ціль привернути увагу інших осіб на несправедливу, на думку відповідача, поведінку позивача та пов`язаних із ним осіб та певні негативні щодо позивача вислови в даних повідомленнях дійсно мали місце. Проте, ці вислови, які позивач виокремив у позовній заяві, на думку суду, покликані були у повідомленнях привернути додаткову увагу учасників товариства до несправедливої поведінки позивача та його дружини, на думку відповідача, однак такі не виходять за межі допустимої критики та не є настільки негативними, що навіть при оціночності суджень можуть порушити права позивача, як наприклад у рішення ЄСЛП «Сіреджук проти України» Заява №16901/03 від 21.01.2016 року.

Суд зазначає, що по своїй суті висловлювання у груповому чаті, що є предметом у даній справі є критичними висловлюваннями відповідача стосовно позивача; частково виразом свого ставлення до ситуації з закриттям проїзду до його земельної ділянки транспортного засобу. Відповідно такі критичні висловлювання базуються на певних фактах, однак є оцінкою самого відповідача певних фактів, його оцінкою таких, оцінкою у конкретній ситуації із накладенням власних бачень такої ситуації, а не констатацією таких фактів.

Вказані висловлювання (повідомлення у груповому чаті) не є дослідженням спеціаліста, експерта певної галузі, такі не базуються на конкретних фактах, на які відсутні конкретні посилання; у таких не аналізуються певні конкретні факти, які знаходяться в певному джерелі, джерелах; немає аналітичних висновків, тощо.

Такі висловлювання, на переконання суду, не слід вважати недостовірною інформацією, образливими чи такими, що виходять за допустимі межі загальновизнаних норм моралі, а тим більше такими, що порушують немайнові права та законні інтереси позивача.

За таких обставин, з урахуванням вказаних норм права, усталеної практики Європейського суду з прав людини, оспорювана інформація, поширена ОСОБА_2 , є допустимою критикою ОСОБА_1 під час вирішення конфліктної, спірної ситуації, висвітленням своєї позиції у такій ситуації, а відтак суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порочить честь та гідність інформації та зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 19.05.2026.

Суддя І.В. Торська