Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №946/9925/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9925/25

Провадження № 2/946/2079/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смокіної Г.І.,

за участю секретаря судового засідання – Вітенко А.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не замовляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, про поновлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

09.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не замовляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, про поновлення батьківських прав, та просить

Свої вимоги мотивує тим, що в період шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 19.05.2023 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено рішення (справа № 495/3407/23) по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком, у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини з батьком. Даним рішенням суду було задоволено позовну заяву та вирішено позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити місце проживання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з фактом самостійного вихованням дітей батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без участі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.04.2023 до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а починаючи з 25.02.2031 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 . В зазначеному вище рішенні суду було вказано, що батько дитини має постійний та достатній дохід, самостійно займається вихованням та утриманням дітей, забезпечує їх матеріально та піклується про них, цікавиться станом здоров`ям та успіхами, має житло, в якому створені належні умови для проживання дітей та їх розвитку, діти з батьком почувають себе у безпеці та спокійно. Тобто з боку батька відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дітей разом з ним чи негативно впливали на їх виховання та розвиток. Мати дітей належної уваги, турботи та піклування дітям не надає, належним чином не виконує свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню дітей. Важливо зазначити, що дійсно на момент винесення вищевказаного рішення суду діти проживали разом із батьком, оскільки стан здоров`я матері значно погіршився на фоні постійних вибухів та обстрілів, унаслідок чого вона перебувала у постійному страху за своє життя та здоров`я. У неї виникли розлади здоров`я, що проявлялися у тривалих безсоннях, підвищеній тривожності, панічних атаках, відчутті небезпеки навіть у звичайних побутових ситуаціях. Такі обставини зробили неможливим її повноцінне перебування разом із дітьми та догляд за ними. У зв`язку з цим виникла об`єктивна необхідність тимчасового виїзду за кордон, де позивачка змогла отримати кваліфіковану допомогу спеціалістів та пройти курси реабілітації у приватного психолога. Це був вимушений крок, спрямований на збереження її життя та відновлення психоемоційного стану. У зазначений період діти залишилися проживати з батьком, оскільки стан здоров`я матері не дозволяв забезпечити їм належні умови для життя та виховання. Водночас, з метою збереження дітей від постійної загрози, батько був змушений переїхати разом із ними до м. Ізмаїл, яке на той момент вважалося більш безпечним місцем проживання. Таким чином, розлука з дітьми та їхнє проживання з батьком носили виключно вимушений та тимчасовий характер, який був зумовлений надзвичайними обставинами війни та її тяжким психологічним станом, що не залежали від її волевиявлення. Попри вимушене перебування за кордоном, позивачка постійно підтримувала зв`язок із дітьми: регулярно телефонувала, спілкувалася з ними, брала активну участь у їхньому навчанні та вихованні настільки, наскільки це було можливо дистанційно. Вона прагнула зберігати емоційний контакт із дітьми та підтримувати їх морально, щоб вони відчували її любов і турботу навіть на відстані. Так, у 2024 році, після повного проходження курсу лікування та отримання відповідних медичних висновків і рекомендацій від психолога щодо можливості повернення до повноцінного життя та виконання батьківських обов`язків, позивачка повернулася до України. Зокрема, вона прибула до м. Ізмаїл, де на той час проживали її діти разом із батьком. Відтоді діти проживають разом з нею, вона особисто займається вихованням та доглядом за дітьми, приділяє належну увагу їхньому розвитку, здоров`ю та навчанню. Таким чином, її повернення до України та відновлення спільного проживання з дітьми підтверджує, що тимчасова розлука була зумовлена виключно надзвичайними та незалежними від неї обставинами і після їх усунення вона відновила свої батьківські функції в повному обсязі. Тобто, станом на теперішній час обставини, які були підставою для позбавлення її батьківських прав, відсутні.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.02.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

Аргументи учасників справи

В судовому засіданні представник позивачки – адвокат Соколова О.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не прибув, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, згідно заяви від 28.01.2026 просить справу розглядати у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує, на сьогоднішній день ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх батьківських обов`язків істотно змінилися. Позивачка повернулася до України, постійно проживає разом із дітьми, бере активну участь у вихованні, забезпечує належні умови для проживання, навчання та розвитку. Стан здоров`я позивачки є задовільним, її психологічний стан стабілізувався, що дає їй можливість повною мірою виконувати батьківські обов`язки. На даний час позивачка проявляє належну турботу до дітей, забезпечує її матеріальний стан та побутові потреби, приділяє увагу їх навчанню та вихованню, що відповідає інтересам дітей та свідчить про наявність підстав для перегляду раніше прийнятого судового рішення з урахуванням фактичних обставин, які істотно змінилися.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, згідно заяви від 26.02.2026 просить розглядати справу за відсутності представника та долучити висновок органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про доцільність поновлення батьківських прав від 25.02.2026 № 197/01-21-04.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей:

-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07.03.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 283;

-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 28.09.2016 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1133.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.05.2023 № 495/3407/23 вирішено позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав по відношенню до дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити місце проживання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з фактом самостійного вихованням дітей батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без участі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.04.2023 до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а починаючи з 25.02.2031 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.07.2023 № 495/6789/23 шлюб між сторонами розірвано.

Згідно довідки Ізмаїльської початкової школи № 4 Ізмаїльського району Одеської області від 17.12.2025 № 6/08-397, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.2023 навчається в Ізмаїльській початковій школі № 4 Ізмаїльського району Одеської області. Проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За час навчання зарекомендувала себе, як працьовита, життєрадісна та відповідальна учениці. Утриманням та вихованням ОСОБА_4 займаються батьки – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які систематично цікавляться навчальними досягненнями доньки та відповідально ставляться до виконання нею освітніх обов`язків. Мати ОСОБА_1 постійно підтримує зв`язок із класним керівником та вчителями-предметниками, регулярно відвідує батьківські збори, бере активну участь у громадському житті класу.

Згідно довідки-характеристики Ізмаїльського ліцею № 1 з гімназією з поглибленим вивченням англійської мови Ізмаїльського району Одеської області від 10.12.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Ізмаїльському ліцеї № 1 з 01.09.2019. За період навчанням дівчина зарекомендувала себе як спокійна, врівноважена, чуйна, ввічлива, старанна учениця. На уроках уважна, працює, досягає гарного результату. Вихованням та утриманням ОСОБА_6 займаються мати ОСОБА_1 , та її чоловік, ОСОБА_2 . Батьки приділяють належну увагу утриманню та вихованню дитини. Мати постійно підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями, відвідує батьківські збори, бере активну участь в житті дитини та класу.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15.01.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення складається із 5-ти кімнат, умови відповідають нормам санітарним, чисто, сучасно. У дітей окремі кімнати, сучасні меблі, іграшки, комп`ютерна техніка. За даною адресою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу бесіди від 15.01.2026, проведеної із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слів дитини, вона не знає, чому батьки не жили разом, їм було сумно без мами. Іноді вони по телефону з нею розмовляли, звали її повернутися додому. Потім тато її вмовив. Вона скучала за мамою.

Відповідно до протоколу бесіди від 15.01.2026, проведеної із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі слів дитини, під час війни мати злякалася та поїхала до друзів, з батьком посварилися. Діти виїжджати не захотіли. Згодом мати виїхала до Болгарії. Батько подав на розлучення. Діти образилися на маму. Вона біля року їх покинула. Восени 2024 року батько пробачив матір. З літа 2025 року стали проживати разом. Вони розуміють стрес, який пережили, але сім`я головніше.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 04/21-207 від 26.02.2025, орган опіки та піклування вважає поновлення батьківських прав ОСОБА_1 доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція суду

У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною ч. 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно роз`яснень п. 3 ч. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно із частинами першою, третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Отже, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов`язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

Конвенція про права дитини ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

При цьому, у конкретній ситуації враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 52).

Здійснивши аналіз наданих суду доказів, врахувавши думку дітей, приймаючи до уваги, що позивачка повернулася у сім`ю, змінила ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, приймає участь у вихованні дітей, турбується про їх життя, здоров`я, навчання, встановивши, що поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, істотно змінилися, дійшов висновку про поновлення батьківських прав позивачки відносно малолітніх дітей, що відповідає їх найкращим інтересам.

Керуючись ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не замовляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, про поновлення батьківських прав – задовольнити.

Поновити батьківські права ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП – НОМЕР_3 ), відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Г.І.Смокіна