Додаткове рішення від 18 травня 2026 р. у справі №461/2077/24 — Львівський апеляційний суд

Справа №461/2077/24 Головуючий у 1 інстанції:Зубачик Н.Б.

Провадження №22-з/811/23/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м.Львова від 10 жовтня 2024 року у задоволенні клопотань представника відповідача за первісним позовом Ковриженка О.О. про повернення до розгляду справи на стадії підготовчого засідання та про об`єднання справ №461/2077/24 та №761/15074/24 в одне провадження – відмовлено.

Первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором від 28.02.2023№ R01.00608.009995563 в розмірі 111 511 (сто одинадцять тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову – відмовлено.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 жовтня 2024 року – скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання до вчинення дій – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №R01.00608.009995563 від 28.02.2023 року у розмірі 84493,27 грн., застосувавши наслідки нікчемності пункту 1.7 Договору кредиту та страхування №Z02.00608.008044860 від 18.05.2021 року та зарахувавши 27018,13 грн. із сплачених коштів, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості за Договором кредиту та страхування №Z02.00608.008044860 від 18.05.2021 року в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором №R01.00608.009995563 від 28.02.2023 року, укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Ідея Банк».

В задоволенні решти позовів – відмовлено.

10 лютого 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

В заяві просить:

- ухвалити додаткове рішення у даній справі про розподіл судових витрат;

- стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 суми судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6540,48 грн.;

- стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 44000 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що у зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення зустрічного позову, то на підставі п.13 ст.141 ЦПК України слід стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 слід стягнути суми судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6540,38 грн. та стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 44000 грн. Звертаючись до суду апеляційної інстанції – ОСОБА_2 було сплачено судовий збір, який він просив стягнути з АТ «Ідея Банк», та до ухвалення рішення у справі просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу. У підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та апеляційної інстанції ОСОБА_2 надано копію ордеру на надання правової допомоги (є в матеріалах справи), копію договору б/н про надання правової допомоги, додаткову угоду договору б/н про надання правничої допомоги, а також копію акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги на суму 44 тис. грн.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

З матеріалів справи вбачається, що в постанові Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року, ухваленій у даній справі, судом не було вирішено питання судових витрат понесених в суді апеляційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2023 року між ОСОБА_2 та адвокатом Ковриженком Олексієм Олександровичем укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.4.3. вказаного Договору, за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, що складає 37800 грн. Крім цього, сторони можуть домовитись про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.

Відповідно до п.4.5. вказаного Договору, визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до додаткової угоди сторін.

08 лютого 2026 року між ОСОБА_2 та адвокатом Ковриженком Олексієм Олександровичем було укладено Акт виконаних робіт, відповідно до якого на виконання умов Договору, адвокатом було надано наступну професійну правничу допомогу у справі №461/2077/24:

Стадія апеляційного оскарження:

1.1. – Підготовка та подання апеляційної скарги на рішення від 10.10.2024 року – 14000,00 грн.;

1.2. – Підготовка заяви апелянта про усунення недоліків (сплата судового збору) (від 21.11.2024) – 500,00 грн.;

1.3. – Підготовка клопотання про зупинення провадження у справі №461/2077/24 – 1500,00 грн.;

1.4. – Підготовка клопотання про призначення судової експертизи в апеляційній інстанції (від 21.11.2024) – 2500,00 грн.;

1.5. – Заява про ознайомлення з матеріалами справи (від 28.11.2024) – 1000,00 грн.;

1.6. – Підготовка клопотання про долучення доказів (від 21.08.2025) – 1500,00 грн.;

1.7. – Підготовка процесуальних клопотань (від 28.11.2024 та 30.09.2025) – 2000,00 грн.;

1.8. – Підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат) (від 08.02.2026) – 2500,00 грн.

Стадія розгляду у суді першої інстанції (Галицький районний суд м.Львова):

2.1. – Підготовка відзиву на позовну заяву АТ «Ідея Банк» – 5000,00 грн.;

2.2. – Підготовка зустрічного позову та клопотання про об`єднання справ – 6500,00 грн.;

2.3. – Підготовка клопотань про призначення експертиз та витребування документів – 4000,00 грн.;

2.4. – Представництво інтересів у судових засіданнях (в т.ч. відеоконференції) – 3000,00 грн.

Відтак, всього за розгляд справи суд першої інстанції адвокатом надано послуг на суму 18500,00 грн., а в суді апеляційної інстанції на суму 25500,00 грн., що разом становить 44000,00 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що Ковриженко Олексій Олександрович в інтересах ОСОБА_2 в заяві як на доказ понесення відповідачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу посилається на додаткову угоду договору б/н про надання правничої допомоги, однак така не долучена ані до матеріалів справи, ані до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відтак, слід виходити з п.4.3. Договору про надання правової допомоги укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Ковриженком Олексієм Олександровичем, відповідно до якого за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, що складає 37800 грн. Крім цього, сторони можуть домовитись про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.

Крім того, складання заяв та клопотань стосовно судових витрат не є наданням правової допомоги у розумінні та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/9714/22 від 02 лютого 2024 року.

Відтак, немає підстав для стягнення судових витрат у розмірі 2500,00 грн. за підготовку та подання заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження №11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Так, колегія суддів вважає, що розмір витрат, визначений п.4.3. Договору про надання правової допомоги укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Ковриженком Олексієм Олександровичем у розмірі 37800 грн. є завищеним, не співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, зважаючи на обсяг виконаних робіт, здійснених адвокатом, складність справи, обґрунтованість та пропорційність наданих послуг до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, те, що постановою Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року апеляційну скаргу Ковриженка Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_2 – задоволено частково, рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 жовтня 2024 року – скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання до вчинення дій – задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №R01.00608.009995563 від 28.02.2023 року у розмірі 84493,27 грн., застосувавши наслідки нікчемності пункту 1.7 Договору кредиту та страхування №Z02.00608.008044860 від 18.05.2021 року та зарахувавши 27018,13 грн. із сплачених коштів, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості за Договором кредиту та страхування №Z02.00608.008044860 від 18.05.2021 року в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором №R01.00608.009995563 від 28.02.2023 року, укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», а в задоволенні решти позовів – відмовлено; те, що первіний позов задоволено на 75,77%; те, що зустрічний позов в частині немайнової вимоги задоволено повністю, а в частині майнової вимоги задоволено на 35,75%; те, що апеляційну скаргу в частині оскарження первісного позову задоволено на 24,23%, - заяву Ковриженка Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково та стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в користь ОСОБА_2 5500грн. витрат на професійну правничу допомогу понесену в суді першої інстанціїта 7200грн. витрат на професійну правничу допомогу понесену в суді апеляційної інстанції вважаючи таку суму достатньою та співмірною складності справи та діям, що вчинені представником сторони при її розгляді.

Що стосується сплати судового збору, то колегія суддів зазначає таке.

У березні 2024 року АТ «Ідея Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 111511,4 грн.

У квітні 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до АТ «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання до вчинення дій, в якому просив:

- застосувати наслідки нікчемності пункту 1.7. Договору кредиту та страхування №Z02.00608.008044860 від 18.05.2021 року, а саме, зобов`язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_2 договором кредиту та страхування №Z02.00608.008044860 від 18.05.2021 року з огляду на нікчемність пункту 1.7 Договору кредиту з часу його укладення, зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором №R01.00608.009995563, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк» 28.02.2023 року.

Відповідно до пп.1, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання позовних заяв), за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп.1, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання позовних заяв), за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп.2, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання позовних заяв), за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, за подання первісного позову Акціонерного товариства «Ідея Банк»слід було сплатити 3028 грн. судового збору (враховуючи наявність майнової вимоги).

З квитанцій №103642 від 01 березня 2024 року вбачається, що Акціонерним товариством «Ідея Банк» сплачено 3028 грн. судового збору за подання позовної заяви (т.1, а.с.3).

За подання зустрічного позову ОСОБА_2 слід було сплатити 1937,92 грн. судового збору (враховуючи наявність однієї майнової вимоги та однієї немайнової вимоги та враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, зважаючи на те, що зустрічний позов подано в електронній формі (2422,40*0,8)).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позов не сплачено судового збору, оскільки такий вважав, що ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

За подання апеляційної скарги на рішення суду відповідно до пп. 6, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання апеляційної скарги), сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відтак, за подання апеляційної скарги на рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 жовтня 2024 року слід було сплатити 6540,48 грн. судового збору (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, враховуючи наявність двох майнових вимог та однієї немайнової вимоги та враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана в електронній формі (8175,60*0,8)).

З квитанції №8363-0112-1147-6833 від 21 листопада 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачено 6540,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (т.3, а.с.20).

Однак, враховуючи те, що постановою Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року апеляційну скаргу Ковриженка Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_2 – задоволено частково, рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 жовтня 2024 року – скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання до вчинення дій – задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №R01.00608.009995563 від 28.02.2023 року у розмірі 84493,27 грн., застосувавши наслідки нікчемності пункту 1.7 Договору кредиту та страхування №Z02.00608.008044860 від 18.05.2021 року та зарахувавши 27018,13 грн. із сплачених коштів, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості за Договором кредиту та страхування №Z02.00608.008044860 від 18.05.2021 року в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором №R01.00608.009995563 від 28.02.2023 року, укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», а в задоволенні решти позовів – відмовлено; те, що первіний позов задоволено на 75,77%; те, що зустрічний позов в частині немайнової вимоги задоволено повністю, а в частині майнової вимоги задоволено на 35,75%; те, що апеляційну скаргу в частині оскарження первісного позову задоволено на 24,23%, в частині зустрічного позову, що стосується немайнової вимоги задолено повністю, а в частині майнової вимоги зустрічного позову на 35,75%, - слід стягнути з ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2294,31 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в частині первісного позову; стянути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в дохід держави 968,96 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (задоволена немайнова вимога по зустрічному позову); стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в дохід держави 346,40 грн. несплаченого ОСОБА_2 судового збору (в частині вимог зустрічного позову, що стосуються майнової вимоги, яка задоволена на 35,75%) за розгляд справи судом першої інстанції; та стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 622,56 грн. судового збору (в частині вимог зустрічного позову, що стосуються майнової вимоги) неслаченого за розгляд справи судом першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 не звільнений від сплати судового збору за майнову вимогу по зустрічному позову відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Що стосується судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, то слід стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 880,42 грн. (за оскарження вимог первісного позову, який задоволено на 75,77%, а вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволено на 24,23%) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції;стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 1453,44 грн. (задоволена немайнова вимога зустрічного позову) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції; стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 519,60 грн. (за зустрічну майнову вимогу, яку задоволено на 35,75%) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 270, 258-259 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а:

заяву Ковриженка Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в користь ОСОБА_2 5500 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанціїта 7200 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2294,31 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в частині первісного позову.

Стянути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в дохід держави 1315,36 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в частині зустрічного позову.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 622,56 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в частині зустрічного позову.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 880,42 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції в частині первісного позову.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 1973,04 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції в частині зустрічного позову.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра