Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №444/1376/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/1376/26 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.

Провадження № 33/811/745/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 28 листопада 2025 року о 20:30 за адресою АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у віці від 14 до 16 років у вказаний час за адресою АДРЕСА_2 , вчинив адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, а саме кидав невідомий предмет та розбив шкло автобуса марки «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП. Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Жовківського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року, оскільки участі в розгляді справи вона не приймала, про результат розгляду справи дізналася 13 квітня 2026 року, під час ознайомлення з матеріалами справи.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує, що її син не кидав сніжками та невідомими предметами в автобус, не розбивав скал в автобусі «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 .

Звертає увагу, що в автобус марки «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 , кинув сніжку ОСОБА_3 , що підтверджується його поясненнями.

Повідомляє, що поставною Жовківського районного суду Львівської області від 12 лютого 2026 року ОСОБА_4 , 1979 р.н. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, що полягало в тому, що її неповнолітній син ОСОБА_3 , 28 грудня 2025 року кинув сніжку в автобус марки «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 , розбив вікно.

Наголошує, що судом першої інстанції не встановлено, хто саме розбив скло в автобусі, окрім того водій ОСОБА_5 не має жодних претензій до неї та її сина.

12 травня 2026 року ОСОБА_1 , на електронну адресу Львівського апеляційного суду подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

13 травня 2026 року ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не прибула.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у її відсутності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 участі в розгляді справи не приймала, про результат розгляду справи дізналася 13 квітня 2026 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною 3 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 214447 від 13 березня 2026 року (а.с. 2) згідно якого ОСОБА_1 , 28 листопада 2025 року о 20:30 за адресою АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у віці від 14 до 16 років у вказаний час за адресою АДРЕСА_2 , вчинив адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, а саме кидав невідомий предмет та розбив шкло автобуса марки «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 ;

- заявою ОСОБА_6 від 28 грудня 2025 року (а.с. 5) з якої встановлено, що він просить прийняти міри до чотирьох дітей віком від 10- до 15 років, які кидали сніжки в автобус «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 та пошкодили ліве вітрове скло, втекли з місця події;

- поясненнями ОСОБА_6 від 31 грудня 2025 року (а.с. 10), з яких вбачається, що 28 грудня 2025 року о 20 год. 25 хв. він перебував за адресою вул. Жовківській, смт. Куликів, біля супермаркету «Сімі» де невідомі йому хлопці кидали сніжки по транспортних засобах, одна сніжка потрапила в ліве бокове вікно автобуса, від чого скло тріснуло, після чого він розвернувся та викликав поліцію, оскільки хлопці втекли;

- поясненнями ОСОБА_3 (а.с. 12) відповідно до яких він та його друг Дмитро близько 20 год 20 хв. біля супермаркету «Сімі» кидали сніжками по транспортних засобах (автобусах з фірми «Steko»), які рухалися по дорозі, побачили, як один автобус розвертається, після чого втекли з місця події;

- рапортом працівника поліції (а.с. 9) з яких встановлено, що працівниками поліції отримано відео з камер спостереження, які знаходилися за адресою вул. Жовківська, 9а, смт. Куликів, під час перегляду відео встановлено двох неповнолітніх осіб; ОСОБА_3 2010 р.н. та ОСОБА_7 , які 28 грудня 2025 року орієнтовно о 20 год. 20 хв. кидали сніжки в автомобілі, які проїздили повз, у зв`язку із чим було розбито ліве вітрове скло в автобусі «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 ;

- рапортом працівника поліції (а.с. 12 ), з якого вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП;

- відеозаписами, долученими до матеріалів справи, які досліджено судом першої інстанції, на якому зафіксовано, як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кидали сніжки по транспортних засобах, які рухалися по дорозі. Окрім того, до матеріалів справи, долучено відеозапис на якому працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що її син вчив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Твердження апелянта, що її син не кидав сніжками та невідомими предметами в автобус, не розбивав скло в автобусі «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 , апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються відеозаписами, долученими до матеріалів справи.

Аргументи апелянта, що в автобус марки «Богдан» А -09211 н.з. НОМЕР_1 , кинув сніжку ОСОБА_3 , апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, які були досліджені судом апеляційної інстанції та описаними вище за текстом.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не встановлено, хто саме розбив скло в автобусі, апеляційний суд оцінює критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 28 грудня 2025 року кидали сніжки в автобус марки «Богдан» А-09211 н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого було пошкоджено вікно транспортного засобу.

Посилання апелянта на те, що водій ОСОБА_5 не має претензій до ОСОБА_1 та її сина, не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на правильність кваліфікації дій, оскільки адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП пов`язується з фактом вчинення неповнолітнім правопорушення та неналежним виконанням батьками обов`язків щодо його виховання, а не з наявністю чи відсутністю претензій потерпілої особи.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 3 ст. 184 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Жовківського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року.

Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.