Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №449/403/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/403/25 Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В.

Провадження № 33/811/753/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 655,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 01 березня 2025 року близько 01.42 год. в с. Селиська керував транспортним засобом марки «JEEP GRAND CHEROKEE» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року, оскільки про результат розгляду справи йому стало відомо 8 квітня 2026 року, а копію постанови він отримав 10 квітня 2026 року

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, судом не повно досліджено докази, долучені до матеріалів справи, не перевірено законності зупинки транспортного засобу та процедури огляду на стан сп`яніння.

11 травня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутності, в якій він просить провести розгляд справи у його відсутності та відсутності його захисника.

Повідомляє, що він усвідомив неправомірність його поведінки, на момент події був фізично та морально виснажений, оскільки повертався після бойового чергування, щиро шкодує про ситуацію, яка склалася, подібного більше не повторить.

Зазначає, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався та просить переглянути покарання в частині позбавлення права керування транспортним засобом.

13 травня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Мамчур І.К. будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не прибули, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та заяви ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та адвоката Мамчура І.К.

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності участі в розгляді справи не приймав, про результат розгляду справи дізнався 8 квітня 2026 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №259235 від 1 березня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «JEEP GRAND CHEROKEE» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився;

- інформацією з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакція (а.с. 3), згідно із яким у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі він відмовився;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), відповідно до якого у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №4171677 від 1 березня 2026 року(а.с. 5), з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 2.3в ПДР України;

- рапортом працівника поліції (а.с 6), з якого встановлено, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб «JEEP GRAND CHEROKEE» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час опитування в нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого він відмовився;

- відеозаписами, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 , під час дії комендантської години, працівниками поліції повідомлено йому про відеофіксацію, причину зупинки транспортного засобу. Під час опитування патрульні виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода), у зв`язку з чим йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу на який водій спершу погодився, після чого через деякий час він відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Патрульні роз`яснили водію наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим його відсторонено працівниками поліції від керування автомобілем.

На момент зупинки транспортного засобу на території Львівської області діяв правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року та продовжений у встановленому законом порядку. В умовах дії воєнного стану працівники поліції наділені розширеними повноваженнями щодо зупинки транспортних засобів, перевірки документів та огляду з метою забезпечення публічної безпеки та правопорядку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Наказом голови ЛОДА М. Козицького від 25 лютого 2022 року запроваджено комендантську годину на території Львівської області з 24 до 5 год. (станом на 7 лютого 2026 року).

Під час комендантської години забороняється всім громадянам, на яких це правило поширюється, перебувати в громадських місцях протягом певного періоду часу (як правило, уночі).

За таких обставин застосування працівниками поліції заходів примусу, спрямованих на зупинку транспортного засобу, не може вважатися безпідставним.

У зв`язку із вищеозначеним твердження апелянта, що судом першої інстанції не перевірено причин зупинки транспортного засобу, апеляційний суд відхиляє.

Твердження апелянта, що він є військовослужбовцем, а посвідчення водія йому потрібне для виконання бойових завдань, у зв`язку із чим він просить не засовувати до нього позбавлення права керування транспортним засобом, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Оскільки, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне стягнення у виді накладення штрафу на водія у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року

Постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.