Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №462/2657/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/2657/25 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О. Б

Провадження № 22-ц/811/3539/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши у місті Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 24 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2025 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №507100-КС-001 про надання кредиту від 18.08.2024 в розмірі 84780,96 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №507100-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 24000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка була зазначена позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тому у нього станом на 31.03.2024 року утворилася заборгованість за договором №507100-КС-001 про надання кредиту в розмірі 84780,96 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 24000 грн, суми прострочених платежів по процентах – 57180,96 грн, суми прострочених платежів за комісією -3600,00 грн. На підставі викладеного, просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором від 18.08.2024 року № 507100-КС-001.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 371 (одна тисяча триста сімдесят одна) гривня 07 копійок.

Рішення суду в частині відмови у позові оскаржив представник ТзОВ «Бізнес позика» Клименко Т.В.

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у позові, суд не врахував, що боржник порушив умови договору щодо строків повернення кредиту, тому закономірним є подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки , що чітко та заздалегідь погоджено сторонами у п.3.2.2 Договору. Звертає увагу, що відповідач мав сплатити перший платіж 01.09.2024 року, що ним не було зроблено, а тому з 02.09.2024 року почалось прострочення заборгованості за кредитом і проценти за користування кредитом з 09.09.2024 по 02.02.2025 року нараховані за стандартною процентною ставкою 2% в день. Стверджує, що розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору, а розмір нарахованих відсотків нормам ст.ст.1048,1050,та 1056-1 ЦК України. Вважає, що неправильним є ототожнення зміни процентної ставки зі зниженої на стандартну і нарахування процентів за неправомірне користування чужими коштами, як це визначено ст.625 ЦК України. У даному випадку позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані на залишок по тілу кредиту у межах строку дії договору, а не процентів за прострочення виконання зобов`язання. Щодо висновку суду про відмову у стягненні комісії, звертає увагу, що така встановлена за надання кредиту, а не за його обслуговування, відтак судом не було належним чином досліджено умови кредитного договору Просить рішення суду змінити в частині стягнення заборгованості з 48000,00 грн на 84780,96 грн . В решті рішення суду залишити без змін. У разі задоволенні апеляційної скарги здійснити розподіл судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.5-6 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у цивільній справі про стягнення заборгованості в розмірі, меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційним судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 24 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд проводить в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 18.08.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №507100-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 24000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.

У п. 2.3. Договору визначено, що строк на який надається кредит становить 24 тижні, у п. 2.7. визначений строк дії договору, а саме до 02.02.2025 року.

Згідно з п. 2.4. Договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 0,80697917, фіксована.

Загальний розмір наданого кредиту: 24 000 грн ( п. 2.6.Договору).

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 67213,80 грн (п. 2.8.Договру).

Згідно з п. 2.9.загальні витрати за кредитом :42213,80 грн.

Пунком 2.11 Договору передбачено, що денна процентна ставка становить 1,07%.

Пунктом 3.2. кредитного договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору.

У п. 3.2.2. сторони домовились, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 2.3.2. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.

Розділом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

18 серпня 2024 року позичальник ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора підписав кредитний договір та паспорт споживчого кредиту.

ТзОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та 18 серпня 2024 року надало відповідачу грошові кошти в розмірі 24000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) , що стверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, виданим ТОВ «ПрофітГід»(а.с.39).

З розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості за договором №507100-КС-001 вбачається, що станом на 31.03.2025 у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 84780,96 грн, яка складається з заборгованості: за кредитом – 24000 грн, за відсотками – 57180,96 грн, по комісії -3600грн (а.с.14-16).

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд виходив з того, що сума прострочених платежів по процентах – 57 180,96 грн, більш ніж удвічі перевищує суму тіла кредиту, а тому суд вважав, що такі умови договору є несправедливими, не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, тому зменшив розмір відсотків до 24000 грн.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України №1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки договір №485155-КС-001 про надання кредиту був укладений 18 серпня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.

При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Таким чином законодавець прямо вказує на необхідність розрахунку ДПС саме в залежності від розміру наданого тіла кредиту, при чому включає в це процентне значення не тільки відсотки за користування кредитними коштами, але й комісії та інші платежі. У той час «процентна ставка у день», яку кредитодавці часто зазначають у своїх договорах означає який відсоток від конкретно несплаченого тіла кредиту має нараховуватись відповідачу у якості відсотків за користування кредитними коштами у певний день/період.

Фактично законодавець зазначає, що денна процентна ставка це всі загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, які виражаються у відсотках від наданого тіла кредиту, і вводить законодавчі обмеження на розмір цього проценту, тобто вводить обмеження на суму, яку позичальник має сплачувати щодня за користування кредитними коштами, у прямій залежності від тіла наданого йому кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що застосований позивачем розмір стандартної процентної ставки для розрахунку процентів по кредиту, перевищує максимальний розмір (1%) денної процентної ставки, яка встановлена законом .

З врахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині відмови у позові про стягнення процентів у заявленій позивачем сумі, однак помилився щодо мотивів такої відмови та відповідно неправильно визначив розмір заборгованості за процентами, тому рішення в цій частині підлягає зміні. Зважаючи на те, що розмір відсотків в силу ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 % на день , розмір заборгованості за відсотками становить 40560 грн (24000х1%=240 грн в день, кредит наданий на 169 днів,169 х 240= 40560 грн ).

Рішення суду в частині відмови у стягненні комісії є правильним, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Рішення в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 24000 грн не оскаржувалось.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку про стягнення відсотків в розмірі 40560 грн, загальний розмір заборгованості,який підлягає стягненню з відповідача становить 64560 грн.

Відповідно до ст.382 ЦПК україни у випадку скасування або зміни судового рішення, суд апеляційної інстанції проводить новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено – 18 травня 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 24 вересня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»(ЄДРПОУ 41084239) 64560,00 грн (шістдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) заборгованості за кредитним договором від 18.08.2024 року № 507100-КС-001.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1844,63 грн (одна тисяча вісімсот сорок чотири гривні 63 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 2766,95 грн (дві тисячі сімсот шістдесят шість гривнь 95 копійок).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 18 травня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра