Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №753/10340/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 753/10340/25

номер провадження 22-ц/824/3247/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року /суддя Сирбул О.Ф./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 15681-06/2024 від 11.06.2024 у розмірі 24 000,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - основна сума боргу, 9 000,00 грн - відсотки, 10 000,00 грн - штрафні санкції.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 24 000,00 грн заборгованості та 3 028,00 грн судового збору. /а.с. 41-44/

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають істотне значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Зокрема, апелянт стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору № 15681-06/2024 від 11.06.2024, оскільки в матеріалах справи відсутні докази ідентифікації відповідача в інформаційній системі первісного кредитора, направлення йому SMS-коду з одноразовим ідентифікатором, реєстрації в системі та отримання згоди на обробку персональних даних. На переконання апелянта, без таких доказів неможливо підтвердити справжність волевиявлення відповідача на укладення договору в електронній формі у відповідності до ст. 207 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не доведено фактичного отримання ним кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази такого отримання, зокрема, виписки з банківського рахунку, меморіальні ордери чи інші платіжні документи, що суперечить приписам ст. 1046 ЦК України, згідно з якою договір позики вважається укладеним з моменту фактичного передання грошей.

Апелянт також вказує на недоведеність переходу до позивача права вимоги за договором факторингу № 21102024 від 21.10.2024, оскільки не надано доказів виконання фактором (позивачем) своїх зобов`язань за цим договором, зокрема повної оплати за відступлене право вимоги (ст. 512, 514 ЦК України, правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14).

Окрім цього, апелянт вважає незаконним стягнення з нього штрафних санкцій у розмірі 10 000,00 грн, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором. Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року та продовжує діяти, у зв`язку з чим нарахування та стягнення штрафних санкцій є неправомірним.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказував, що кредитний договір № 15681-06/2024 від 11.06.2024 укладено у встановленій законом електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора (ст. 207 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Позивач обґрунтовує, що факт отримання кредитних коштів підтверджується самим укладенням договору та конклюдентними діями відповідача, а перехід права вимоги за договором факторингу № 21102024 від 21.10.2024 є належно доведеним договором факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру (ст. 512, 514 ЦК України). Позивач також вказує, що відсутність окремих первинних документів не спростовує дійсності договору, оскільки позивач є правонаступником, а не первісним кредитором. Щодо штрафних санкцій позивач зазначає, що вони були нараховані первісним кредитором до відступлення права вимоги, а їх стягнення не суперечить законодавству. Позивач наголошує на презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), принципі свободи договору (ст. 627 ЦК України) та добросовісності поведінки відповідача, який тривалий час не оскаржував договір і не виконував взяті на себе зобов`язання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині стягнення штрафних санкцій, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 11.06.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15681-06/2024 шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідачу надано кредит у сумі 5 000,00 грн. 21.10.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21102024, за яким позивач набув право вимоги до відповідача. Відповідач свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 24 000,00 грн, яка складається з 5 000,00 грн - основна сума боргу, 9 000,00 грн - відсотки, 10 000,00 грн - штрафні санкції.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 205, 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України про форму та укладення договору, у тому числі в електронній формі; ст. 512-514 ЦК України про відступлення права вимоги; ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України про кредитний договір та повернення позики; ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо укладення електронних договорів.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що кредитний договір укладено у встановленій законом формі, факт отримання коштів підтверджується укладенням договору та поведінкою відповідача, перехід права вимоги за договором факторингу є доведеним, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що не доведено укладення кредитного договору, фактичного отримання коштів, переходу права вимоги за договором факторингу, відхиляються з таких підстав.

Відповідно до ст. 207 ЦК України та ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію» договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо він підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписання договору №15681-06/2024 саме таким способом апелянтом не спростовано.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між ОСОБА_1 та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договору №15681-06/2024 від 11 червня 2024 року, апелянтом вчинено ряд дій без здійснення яких договір не був би укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме апелянтом. Апелянт не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису. Доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані для укладення кредитного договору, суду не надані.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується самим укладенням договору. У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: НОМЕР_1 . Відсутність у матеріалах справи меморіального ордера не спростовує дійсності договору, позивач не є первісним кредитором.

Щодо договору факторингу: позивачем надано договір факторингу, витяг з реєстру боржників та акт прийому-передачі. Докази повної оплати за договором факторингу не є обов`язковими для підтвердження переходу права вимоги, якщо інше не передбачено договором.

Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги ґрунтуються на формальних міркуваннях та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Водночас доводи апелянта щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованими. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання. Штраф 200 %, передбачений п. 5.3 договору, є саме неустойкою і підпадає під дію цієї норми.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення 10 000,00 грн штрафних санкцій з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у стягненні.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року скасувати в частині стягнення 10 000,00 грн штрафних санкцій та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення 10 000,00 грн штрафних санкцій - відмовити.

Викласти другий абзац рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року наступним чином:

«Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором № 15681-06/2024 у розмірі 14 000,00 грн.»

В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: