Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №367/2296/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 367/2296/24

номер провадження: 22-ц/824/1315/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2025 року у складі судді Третяк Я.М., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року товариствоз обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» (далі - ТОВ «Ізі кредит») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2019 року між ТОВ «Ізі кредит» та ОСОБА_1 на підставі заяви про видачу кредиту було укладено кредитний договір №2000000819, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу в кредит грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 6 500 грн 00 коп., а відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Позивач вказував, що він передав відповідачу грошові кошти у сумі 6 500 грн 00 коп. Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 19 831 грн 50 коп., з яких: 6 500 грн 00 коп. - заборгованість з повернення суми кредиту; 13 331 грн 50 коп. - проценти за користування кредитом.

З урахуванням наведеного, ТОВ «Ізі кредит» просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь суму боргу за кредитним договором № 2000000819 від 28 грудня 2019 року у розмірі 19 831 грн 50 коп.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2025 року позов ТОВ «Ізі кредит» задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі кредит» суму боргу за кредитним договором №2000000819 від 28 грудня 2019 року у розмірі 19 831 грн 50 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі кредит» сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ «Ізі кредит» повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України та у порушення п.п.2, 3 ч.4 ст.265 ЦПК України не вказав мотивів з яких судом відхилено доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності.

Вказує, що згідно з п.4.2 кредитного договору, строк кредитування складає 14 днів, відповідно відповідач мав повернути кредит 11 січня 2020 року, тому з цього дня кредитор знав про порушення його права. Позивач стверджує про автопролонгацію кредиту до 18 квітня 2020 року, проте, якщо припустити законність такої пролонгації, то кредитор знав про порушення його прав 18 квітня 2020 року, а з позовною заявою кредитор звернувся до суду 12 березня 2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Зазначає, що згідно з п.4.2 кредитного договору, строк кредиту 14 днів, а відповідно до п.4.3 кредиту загальна вартість кредиту 8 047 грн 00 коп. Суд вважав правомірним застосувати п.4.9 кредитного договору, яким передбачено автопролонгацію строку кредиту 7 раз. Вважає, що позивач самовільно, всупереч норм чинного законодавства, змінював строк дії договору в односторонньому порядку, тому нараховані позивачем проценти не відповідають положенням ст.1048 ЦК України.

Посилається на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню.

ТОВ «Ізі Кредит» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що твердження в апеляційній скарзі щодо пропуску позивачем строку позовної давності не відповідають дійсності. Зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на неправильне нарахування процентів за користування кредитними коштами також не відповідають дійсності, оскільки кредитний договір було укладено у простій письмовій формі, що передбачало попереднє ознайомлення відповідача із текстом договору перед його підписанням. На думку позивача, когнітивні здібності відповідача, який має науковий ступінь кандидата наук та вчене звання доцента, дозволяли йому ознайомитися із трьома сторінками кредитного договору та належним чином оцінити його умови перед підписанням. Кредит було надано у готівковій формі у національній валюті України на строк 14 днів під процентну ставку 1,7% за кожен день користування кредитом (п.4.5 договору), із можливістю здійснення пролонгацій. Сукупна вартість кредиту (загальна сума всіх платежів позичальника з урахуванням процентів) згідно з умовами кредитного договору становила 8 047 грн 00 коп. (за умови відсутності пролонгацій). Згідно з графіком платежів 11 січня 2020 року відповідач мав сплатити позивачу 8 047 грн 00 коп., однак у вказаний строк не повернув кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитними коштами. З боку відповідача не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості. Детальна інформація щодо розміру заборгованості наведена у картці обліку виконання кредитного договору №2000000819. Згідно з п.4.13 договору, в останній день строку кредиту позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити проценти, нараховані за період користування кредитом. Якщо в останній день строку кредиту не відбувається повне повернення суми кредиту, кредит вважається автоматично (без підписання додаткової угоди) пролонгованим на строк, що дорівнює строку кредиту, зазначеному у п.4.2 кредитного договору (14 днів), із застосуванням процентної ставки що передбачена у п.4.10. договору (2% за кожен день користування кредитом). У зв`язку із несплатою заборгованості, відповідно до п.4.9 кредитного договору, його дію було пролонговано 7 разів, починаючи із 12 січня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у даній справі ціна позову становить 19 831 грн 50 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати, в тому числі, на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 28 грудня 2019 року між ТОВ «Ізі кредит» та ОСОБА_1 на підставі заяви про видачу кредиту №201275 було укладено кредитний договір №2000000819, у відповідності п.3.1 якого ТОВ «Ізі кредит» надає ОСОБА_1 в кредит грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 6 500 грн 00 коп., на умовах зворотності, строковості та платності (п.3.2), що підтверджується копією заяви та копією самого кредитного договору (далі - Кредитний договір).

Згідно з п.3.3 кредитного договору, кредит надається у готівковій формі, не пізніше наступного робочого дня після підписання цього кредитного договору. Перебіг строку кредиту та нарахування процентів починається з дня, наступного за днем фактичного отримання суми кредиту позичальником.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору, проценти нараховуються щоденно за процентною ставкою, що встановлена цим договором.

Згідно з п.3.7 кредитного договору, обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки базується на обраних позичальником умовах кредитування і на припущенні, що цей кредитний договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а сторони виконають свої зобов`язання на умовах та у строки, визначені у цьому кредитному договорі.

У відповідності до п.4 кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 6 500 грн 00 коп.; строк кредиту - 14 днів; загальна вартість кредиту - 8 047 грн 00 коп.; реальна (ефективна) річна процентна ставка - 620,5% річних; процентна ставка - 1,7% в день; тип ставки - фіксована; форма повернення - готівкова; умови платежів - згідно графіку; можливість пролонгації - 7 разів; процентна ставка у випадку прострочення - 2% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Ізі кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 6 500 грн 00 коп., що підтверджується копією видаткового касового ордеру №604 від 28 грудня 2019 року.

Як вбачається з графіку платежів (додаток до кредитного договору №2000000819 від 28 грудня 2019 року), відповідач мав сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 8 047 грн 00 коп. у строк до 11 січня 2020 року.

Поряд з цим, згідно з п.4.13 кредитного договору, в останній день строку кредиту позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити проценти, нараховані за період користування кредитом. Якщо в останній день строку кредиту не відбувається повне повернення суми кредиту, кредит вважається автоматично (без підписання додаткової угоди) пролонгованим (до 7 разів) на строк, що дорівнює строку кредиту, зазначеному у п.4.2 цього кредитного договору (14 днів), із застосуванням процентної ставки що передбачена у п.4.10 цього кредитного договору (2% за кожен день користування кредитом). Зобов`язання позичальника вважаються виконаними у повному обсязі після повного повернення суми кредиту, сплати процентів за період фактичного користування кредитом, а також сплати штрафу (у випадку його нарахування).

Також судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за умовами кредитного договору.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.1 ст.1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установлено та не заперечується сторонами, що кредитний договір №2000000819 від 28 грудня 2019 року підписаний ОСОБА_1 .

Тобто у даній справі підтверджено належними та допустимими доказами укладення сторонами кредитного договору 28 грудня 2019 року, а відтак сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Доданий до позову договір є належним та допустимим доказом на підтвердження правовідносин між сторонами у справі.

Також у справі встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не спростований факт отримання кредитних коштів, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсними не визнаний, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі кредит» заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору №2000000819 від 28 грудня 2019 року у розмірі 6 500 грн 00 коп.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 13 331 грн 50 коп., суд першої інстанції виходив із доведеності цих вимог.

Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі.

За змістом ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 14 днів.

Відповідно до п.4 кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 6 500 грн 00 коп.; строк кредиту - 14 днів; загальна вартість кредиту - 8 047 грн 00 коп.; реальна (ефективна) річна процентна ставка - 620,5% річних; процентна ставка - 1,7% в день; тип ставки - фіксована; форма повернення - готівкова; умови платежів - згідно графіку; можливість пролонгації - 7 разів; процентна ставка у випадку прострочення - 2% за кожен день користування кредитом.

З графіку платежів, який є додатком до кредитного договору №2000000819 від 28 грудня 2019 року, вбачається, що датою платежу за сумою кредиту і сплати процентів за користування кредитом є 11 січня 2020 року, а саме: сума кредиту - 6 500 грн 00 коп.; проценти за користування кредитом - 1 547 грн 00 коп., а всього 8 047 грн 00 коп. (а.с.8).

Проценти нараховуються щоденно за процентною ставкою, що встановлена цим договором (п.3.4 кредитного договору).

Аналіз наведених обставин свідчить про те, що сторони у кредитному договорі погодили умови надання кредиту та нарахування процентів за користування кредитом.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів суд першої інстанції мав обґрунтовану можливість встановити розмір, порядок та умови нарахування відсотків за договором, у відповідності до наданої первісним кредитом відомості про щоденні нарахування та погашення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п.35 зазнченої постанови.

Окрім того у п.54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку, що у даній справі кредит був наданий ОСОБА_1 на визначений строк, що становить 14 днів, з можливим подальшим продовженням строку користування кредитом. В той же час, матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору щодо строку дії чи укладення додаткової угоди кредитором та позичальником щодо продовження строку дії кредитного договору, а тому строк кредитування за кредитним договором №2000000819 від 28 грудня 2019 року складає 14 днів, як визначено умовами укладеного договору та прямо передбачено у ньому.

За таких обставин ТОВ «Ізі кредит» мало право нараховувати проценти за користування кредитом упродовж 14 днів на загальну суму 1 547 грн 00 коп., що передбачено умовами кредитного договору та додатком до нього, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі кредит» підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 1 547 грн 00 коп.

Проте суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, наведеного належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Що стосується посилання ТОВ «Ізі кредит» на п.4.13 кредитного договору, то колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, у п.4.13 кредитного договору передбачено, що в останній день строку кредиту позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити проценти, нараховані за період користування кредитом. Якщо в останній день строку кредиту не відбувається повне повернення суми кредиту, кредит вважається автоматично (без підписання додаткової угоди) пролонгованим (до 7 разів) на строк, що дорівнює строку кредиту, зазначеному у п.4.2 цього кредитного договору (14 днів), із застосуванням процентної ставки що передбачена у п.4.10 цього кредитного договору (2% за кожен день користування кредитом). Зобов`язання позичальника вважаються виконаними у повному обсязі після повного повернення суми кредиту, сплати процентів за період фактичного користування кредитом, а також сплати штрафу (у випадку його нарахування).

Проте нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза строком, визначеним кредитним договором, суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду, а одночасне застосування кредитором положень ч.1 ст.1048 ЦК України та ч.2 ст.625 цього Кодексу є неправомірним.

Так, у постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року в справі №910/18943/20 вказано, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

При цьому пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (пункт 4.13 кредитного договору) за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений пунктом 4.2 договору строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за №910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Таким чином проценти підлягають стягненню лише за 14 днів користування кредитом у сумі 1 547 грн 00 коп., тоді як у решті позовних вимог в цій частині слід відмовити, оскільки пролонгація кредитного договору, на яку посилається позивач, не відбулась та не спростовує того, що строк кредитування був визначений договором саме у 14 днів і не дає підстав для нарахування договірних процентів після його спливу.

Однак суд першої інстанції наведеного не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про стягнення процентів за користування кредитом у повному обсязі.

Таким чином апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сікорської І.С. підлягає задоволенню частково.

У відповідності до положень ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, дійшов помилкового висновку в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 13 331 грн 50 коп., та приймаючи до уваги, що в резолютивній частині рішення суд визначив загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то колегія суддів приходить до висновку, що в силу ст.376 ЦПК України рішення суду не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Ізі кредит» та із ОСОБА_1 на користь товариства підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2019 року у розмірі 8 047 грн 00 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 500 грн 00 коп.; проценти за користування кредитом у розмірі 1 547 грн 00 коп.

Що стосується доводів апеляційної скарги про застосування строку позовної давності, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення посилання відповідача щодо необхідності його застосування, виходячи з такого.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Надалі, з метою удосконалення норм ГПК України, ЦПК України, КАС України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в якому зокрема зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають відповідні строки, у тому числі передбачені положеннями статті 257 ЦК України. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, відмінено з 24 год 00 хв. 30 червня 2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.

Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 383/1645/23 (провадження № 61-12645св24).

З огляду на те, що перебіг загальної позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, був продовжений на період дії карантину з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року та на період дії воєнного стану, який триває, то звернення ТОВ «Ізі кредит» до суду з даним позовом у березні 2024 року про стягнення заборгованості, яка виникла з 11 січня 2020 року, відбулось в межах строку позовної давності.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання та розгляд цього позову ТОВ «Ізі кредит» понесло передбачені чинним на законодавством судові витрати у розмірі 3 028 грн 00 коп. (а.с.4).

Водночас за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 542 грн 00 коп. (а.с.147).

Враховуючи, що відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні і у такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про застосування взаємозаліку належних до стягнення на користь кожної сторони судових витрат, та за наслідками такого взаємозаліку слід стягнути з ТОВ «Ізі кредит» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 470 грн 10 коп. (2 698,86 - 1 228,76).

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сікорської Ірини Станіславівнизадовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» (адреса: 04210, місто Київ, Оболонська Набережна, буд.15, корп.4, код ЄДРПОУ 36183990) заборгованість за кредитним договором № 2000000819 від 28 грудня 2019 року у розмірі 8 047 (вісім тисяч сорок сім) грн 00 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 500 грн 00 коп.; проценти за користування кредитом у розмірі 1 547 грн 00 коп.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 470 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн 10 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: