Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №755/12081/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 755/12081/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7477/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру, -

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просила:

- змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, встановлених рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у справі № 755/13186/24, з 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 липня 2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття; потім у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повноліття, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 50 000, 00 грн на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до досягнення ними повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 50 000, 00 грн на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до досягнення ними повноліття;

- стягнення аліментів проводити з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття;

- судові витрати покласти на ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 1-7).

На обґрунтування позовної заяви позивач вказала, що сума аліментів, яка сплачується відповідачем у частці від доходу, є занадто малою та такою, що не покриває всі витрати на дитячі потреби. Наразі у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_11, за яким з ОСОБА_2 стягуються аліменти на підставі виконавчого листа N?755/13186/24, виданого 14 березня 2025 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року у справі N?755/13186/24, у межах якого з відповідача стягуються аліменти на двох дітей у сумі 9 069, 13 грн.

Наголошувала, що відповідач має великий розмір доходу, що дозволяє йому сплачувати більший розмір аліментів. Згідно з інформацією, отриманою Дніпровським відділом ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ за перший квартал 2025 року склав 433 431, 28 грн (а за 2024 рік дохід відповідача склав 5142 613, 80 грн), у той час як відповідач сплачує на обох дітей аліменти у сумі 9 069, 13 грн.Відповідач матеріально забезпечений, у нього стабільний рівень доходу, що дозволяє відповідачу сплачувати аліменти у більшій сумі на дітей, з метою забезпечення їх потреб. Крім того, відповідач є працездатним, інвалідності та хронічних хвороб не має, на його утриманні не перебувають непрацездатні батьки, діти чи інші будь-які особи. Відповідач дозволяє собі їздити на дороговартісний відпочинок, при цьому дітей з собою відмовляється брати. Відповідач, розуміючи, що розмір аліментів на обох дітей в сумі 9069,13 гривень не може бути достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, додатково дітям не допомагає, взагалі не цікавиться їхніми потребами і бажаннями (т. 1 а.с. 1-7).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру - відмовлено (т. 1 а.с. 238-240).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що позивачкою до суду не надано жодного належного та достатнього доказу на підтвердження доводів щодо зміни матеріального стану відповідача, що свідчило б про можливість останнього сплачувати аліменти у більшому розмірі. Доводи позивачки стосовно задекларованого великого розміру доходу відповідача за 2024 рік та перший квартал 2025 року не є обґрунтованими, оскільки зважаючи, що останній є фізичною особою, що отримує доходи від податкового агента, задекларовані суми не свідчать про його реальний дохід, який не використовується в подальшій підприємницькій діяльності. Відтак заявлені вимоги не є обґрунтованими, а доводи позовної заяви щодо додаткових витрат позивача на утримання дітей пов`язаних із розвитком їх здібностей, необхідністю лікування та відпочинку, не підтверджені належними доказами та не може бути підставою для збільшення розміру аліментів та зміні способу їх стягнення, що у сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позову про зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру.

Не погодившись з рішенням районного суду, 22 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Усманова Є.І. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 , змінити спосіб стягнення з ОСОБА_2 та розмір аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , встановлений рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у вигляді 1/3 частини від усіх видів заробітків (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 000, 00 грн до досягнення ними повноліття; стягнення аліментів проводити з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, понесені позивачкою, у зв`язку із поданням та розглядом даного позову (т. 2 а.с. 1-4).

На обґрунтування скарги представник апелянта зазначила, що суд не умотивовував відмову у зміні способу стягнення аліментів, розглянув лише питання збільшення розміру стягуваних аліментів. У цій справі діти сторін є соматично здоровими, але постійно потребують (та врешті за рахунок позивачки отримують) профілактичних заходів для запобігання хворобам, що виражається у прийомі відповідних вітамінів та лікарських засобів; свого доходу діти не мають. Платник аліментів не має суттєвих розладів здоров`я, веде досить активний спосіб життя, працює. У відповідача немає інших утриманців, окрім дітей сторін. У власності відповідача є вартісні транспортні засоби.

Також вказала, що до інших обставин, які мали б бути враховані судом, відносяться потреби дітей, ситуація в країні, стрімке зростання цін на товари та послуги, тощо. Документально підтвердженим є те, що діти систематично відвідують заняття для підвищення знань, вмінь та спортивних навичок. Ці заняття є платними. Також доведено, що діти відвідують садочок та школу на умовах оплатного навчання і це узгоджено з відповідачем. Витрати з оплати цих занять та навчання несе позивачка самостійно, а загальний розмір витрат на задоволення потреб дітей, які є необхідними саме для них для розвитку та їх виховання, становить близько 100 000, 00 грн на місяць.

Представник скаржниці зазначила, що до правової невизначеності призводить і те, що суд зазначає витрати позивачки на утримання дітей як додаткові, але позивачка не заявляла вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дітей, її вимоги стосуються виключно аліментів (т. 2 а.с. 1-4).

Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача ОСОБА_2 подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши відповідні поштові повідомлення 10 березня 2026 року, 06 квітня 2026 року, та 05 травня 2026 року. Представник ОСОБА_2 - адвокат Івіна М.Ю. ознайомилась з матеріалами справи 07 травня 2026 року про що є її письмова розписка (т. 2 а.с. 16, 18-30).

14 травня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Івіна М.Ю. подала через Електронний кабінет в ЄСІТС відзив на апеляційну скаргу, тобто з пропуском строку на його подання визначеним ухвалою Київського апеляційного суду від 09 березня 2026 року, в якому просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення районного суду без змін (а.с. 31-83).

Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та апеляційним судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 червня 2018 року, виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 1671, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26 лютого 2020 року, виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 453 (т. 1 а.с. 8, 9).

Малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мають зареєстроване/задеклароване місце проживання разом з матір`ю - позивачем у справі - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10, 11).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у справі № 755/13186/24, що набрало законної сили 24 лютого 2025 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 липня 2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття; потім в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), повноліття. Стягнуто ОСОБА_2 у дохід держави 1 211, 20 грн судового збору (т. 1 а.с. 12-18).

27 березня 2025 року старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дєдова-Осипенко В.Ю. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_12 для примусового виконання виконавчого листа № 755/13186/24, виданого 14 березня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва, згідно з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у справі № 755/13186/24 (т. 1 а.с. 19).

У межах виконавчого провадження № НОМЕР_12 відповідач ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 28 квітня 2025 року мав заборгованість у розмірі 16 167, 21 грн, при цьому з серпня 2024 року по листопад 2024 року сума аліментів, яка розрахована з розміру доходу/середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості і підлягала стягненню, становила 9 069, 13 грн, у грудні 2024 року - 8 997, 02 грн, з січня 2025 року по квітень 2025 року - 9 086, 87 грн (т. 1 а.с. 20).

Згідно з відповідями Державної податкової служби України на запити Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про джерела та/або суми доходів нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, протягом другого-четвертого кварталу 2024 року ОСОБА_2 отримав дохід у розмірі 1 874 966, 96 грн, протягом першого кварталу 2025 року ОСОБА_2 - 452 324, 08 грн (т. 1 а.с. 21, 22-26).

Також з відповіді Державної податкової служби України на запит № 259608616 від 27 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 подав податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи (першої та другої груп) про суму нарахованого доходу у розмірі 5 142 613, 80 грн (т. 1 а.с. 26).

Згідно з відповіддю на запит № 273821083 Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 10 червня 2025 до Міністерства внутрішніх справ України за боржником ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби Suzuki Intruder 400 (2002 року випуску, vin кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , чорного кольору), Ford Escort(1999 року випуску, vin кузова (шасі, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , синього кольору) та DodgeGrand Caravan (2017 року випуску, vinкузова (шасі, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 ) (т. 1 а.с. 27).

Відповідно до положень частини першої, другої ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Міжнародні норми закріплюють, що у кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. У питаннях щодо аліментів, майнового утримання дитини тощо цей принцип також є застосовним, тому суди зобов`язані його враховувати. Така правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За приписами частини першої-другої ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів(частина третя ст. 181 Сімейного кодексу України).

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196, 00 грн (стаття 7).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512, 00 грн.

Відповідно до частини першої ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Відповідно до вимог частини четвертої ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 759/22898/20, від 24 травня 2023 року у справі № 372/3260/20.

Аналіз положень частини третьої ст. 181 СК України дає підстави для висновку, що право стягувача аліментів на зміну способу їх стягнення є безумовним і не залежить від настання або зміни будь-яких обставин.

Враховуючи, що відповідач не має на утриманні інших осіб, є працездатним, у власності наявні об`єкти рухомого майна, його господарська діяльність як ФОП не припинена та приносить дохід, та зважаючи на те, що обоє батьків несуть обов`язок утримання дітей в однаковій мірі, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим збільшити розмір аліментів та змінити спосіб їх стягнення, тому з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі у розмірі по 12 000, 00 грн. на утримання кожної дитини щомісяця, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.

При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач сплачував аліменти на користь дітей, що підтвержується копіями матеріалів виконавчого провадження Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) та наявними доказами по справі (т. 1 а.с. 19-26).

З огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив посилання представника ОСОБА_2 - адвокат Івіної М.Ю. на додані нею до відзиву від 14 травня 2026 року нові документи (докази), які не були подані до районного суду, оскільки не надано доказів наявності поважних причин їх неподання до районного суду, при цьому, частина таких є новоствореними доказами після ухвалення оскаржуваного рішення районного суду (а.с. 31-83).

Відповідно до частини другої статті 184 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Інші доводи апеляційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Поряд з цим, таке судове рішення не перешкоджає ОСОБА_2 заявляти про зменшення раніше визначеного судом розміру аліментів і надавати відповідні докази на підтвердження наявності підстав для такого зменшення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» апелянт (позивач) ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору, та на згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у районному суді - 2 422, 40 грн та в апеляційному суді - 3 633, 60 грн.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру - задовольнити частково, змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у справі № 755/13186/24.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) аліменти у розмірі 12 000, 00 грн. щомісячно з наступною індексацією, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили і до досягнення ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) аліменти у розмірі 12 000, 00 грн. щомісячно з наступною індексацією, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили і до досягнення ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) в дохід держави судовий збір 2 422, 40 грн. за розгляд справи у районному суді.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) в дохід держави судовий збір 3 633, 60 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов