Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №357/19911/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8874/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі: представника позивача - адвоката Куспися Є. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Федоренка Володимира Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Бондаренко О. В.

від 18 лютого 2026 року

у цивільній справі № 357/19911/25 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 ,

про стягнення аліментів на дітей,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2025 року представник позивачки адвокат Куспись Є. А. звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісяця у твердій грошовій сумі в розмірі по 5 000 грн на кожну дитину щомісяця, але не менші 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Мотивуючи вимоги зазначав, що з 13.12.2013 ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2025 шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу у сторін народилась дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідач визнав своє батьківство щодо інших дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її повному утриманні, а відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться їхнім станом здоров`я, потребами чи умовами проживання. Така поведінка свідчить про ухилення відповідача від виконання свого прямого батьківського обов`язку утримувати дітей, який відповідно до вимог СК України покладається на обох батьків у рівній мірі. Інших неповнолітніх дітей відповідач немає, батьки на його утриманні не перебувають. Відтак, відповідач є здоровою, працездатною особою у найбільш продуктивному віці, здатний і має можливість заробляти своєю працею кошти та виконувати обов`язок з надання достатнього утримання своїм дітям. На момент звернення до суду між сторонами не досягнуто згоди з приводу способу виконання відповідачем свого обов`язку утримувати дітей. Також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісяця, починаючи з 03.12.2025 і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісяця, починаючи з 03.12.2025 і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісяця, починаючи з 08.01.2026 і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп.

В апеляційній скарзі адвокат Федоренко В. С., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити, в частині розміру аліментів, встановивши їх у розмірі законодавчо рекомендованого мінімуму згідно з віком кожної дитини. Зазначає, що суд першої інстанції, прямо констатувавши відсутність доказів з боку позивачки на підтвердження розміру аліментів у сумі 5 000,00 грн на кожну дитину, все одно задовольнив позов у повному обсязі, підмінивши обов`язок доказування суб`єктивним припущенням. Апелянт звертає увагу на порушення статті 81 ЦПК України, оскільки суд фактично звільнив позивачку від тягаря доказування та поклав на відповідача обов`язок спростовувати недоведені твердження щодо його матеріального стану. Вважає, що суд викривив зміст стандарту вірогідності доказів, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, застосувавши його за повної відсутності конкуруючих наборів доказів. Скаржник наголошує, що судом не було встановлено джерел його доходу, наявності майна чи корпоративних прав відповідно до вимог статті 182 СК України. Він зазначає, що сукупно стягнута сума у розмірі 15 000,00 грн на місяць є для нього надмірним тягарем, який значно перевищує законодавчо рекомендовані мінімуми (2 817,00 грн для дитини до 6 років та 3 512,00 грн для дітей від 6 до 18 років). Апелянт вказує на відсутність економічного аналізу реальних витрат на дітей, які проживають у м. Філлах (Австрія) та перебувають під тимчасовим захистом з наданням соціальної допомоги. Скаржник вважає визначений розмір аліментів довільним та таким, що не відповідає принципу пропорційності.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним. Вважає, що доводи скаржника спрямовані на ухилення від обов`язку щодо утримання дітей. Стверджує, що позивачка самостійно орендує житло в Австрії та не перебуває на повному державному забезпеченні, як про це зазначає апелянт. Наголошує, що вартість життя в Республіці Австрія є значно вищою, ніж в Україні, що зумовлює великі витрати на харчування, освіту та медичне обслуговування дітей. Звертає увагу на те, що законодавство не зобов`язує одного з батьків вести детальний облік усіх дрібних витрат на дітей для стягнення аліментів. Наводить орієнтовний розрахунок потреб дітей на літній період, що включає витрати на навчання у Лондоні (900 євро), екстрим-тури (800 євро) та щомісячне харчування (600 євро). Вважає, що сума у 5 000,00 грн на кожну дитину лише частково покриває базові потреби, а більшу частину утримання забезпечує вона особисто. Вказує, що апелянт не надав жодних доказів своєї непрацездатності або неможливості сплачувати визначену суму. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки інтереси дітей мають пріоритет над майновими інтересами батьків. Також просить стягнути 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених в апеляційній інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.

Адвокат Федоренко В. С. та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справі повідомлені належним чином засобами Електронного суду до електронного кабінету представника.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 13.12.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2025, у справі № 357/6321/25, провадження № 2/357/3515/25, яке набрало законної сили 26.12.2025, шлюб між ними було розірвано, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 13.12.2013 та інформацією з ЄДРСР.

Сторони являються батьками трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копіями свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 11.10.2024, свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 08.10.2024, свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 від 08.10.2024, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень №00014528239 від 02.10.2014 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень №00014528213 від 02.10.2014.

Згідно відповіді Виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 24.12.2025 за № 11-16-72, позивачка - ОСОБА_7 та діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи (підтвердження про навчання від 27.06.2025 та довідок про реєстрацію місця проживання від 02.09.2025) вбачається, що позивачка - ОСОБА_7 та діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 1ВНВТ класі Вищого технічного навчально - дослідницького закладу м. Філлах, навчальний рік 2024-2025, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчається у середній школі Філлах-Лінд у класі 3С з 09.09.2024 до 04.07.2025.

Згідно відповіді з Єдиного держаного демографічного реєстру від 20.01.2026 за № 2252900, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а згідно Акту від 08.09.2025 відповідач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

З копії Акту про встановлення факту проживання/не проживання осіб на території Фонтанської сільської територіальної громади вбачається, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_4 , окрім відповідача, проживала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із Довідкою Центру дитячого розвитку НОGWARTS (Одеська область, с. Кріжанівка, вул. Софіївська, 2а) від 12.09.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідувала центр на постійній основі з 02.05.2025.

З Декларації № 0001-43М8-7Н10 вбачається, що ОСОБА_1 , як законний представник дитини, уклав декларацію з лікарем ТОВ «Центр сімейної медицини «АМЕДИКА» ОСОБА_8 щодо надання медичних послуг дитині - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 14 .01.2026, яка набрала законної сили 14.01.2026, про закриття провадження у справі № 504/3075/25, провадження № 2/504/1437/26, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, про забезпечення повернення дитини до місця постійного проживання в Республіці Австрія, вбачається, що 08.01.2026 представник ОСОБА_2 , адвокат Куспись Євгеній Адамович, подав до суду заяву про закриття провадження у вказаній справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору, оскільки дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була передана матері.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що обов`язок утримувати дітей до їх повноліття є безумовним і покладається на обох батьків у рівній мірі згідно зі статтями 141, 180 СК України. Встановивши, що відповідач є особою працездатного віку, не має інших осіб на утриманні та не надав доказів неможливості сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, суд дійшов висновку про спроможність останнього надавати утримання у розмірі по 5 000,00 грн на кожну дитину. Суд застосував стандарт більшої переконливості доказів, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, та вказав, що проживання дітей з матір`ю створює для неї додаткове навантаження, яке має бути збалансоване участю батька. Встановивши фактичне проживання найменшої дитини з батьком до січня 2026 року, суд визначив початок періоду стягнення для неї з 08.01.2026, а для старших дітей з моменту подання позову 03.12.2025. Суд також врахував положення статті 182 СК України щодо необхідності забезпечення гармонійного розвитку дитини та право одержувача аліментів на вибір способу стягнення. Відмовляючи у частині вимог про утримання дітей під час навчання у ВНЗ, суд визнав їх передчасними, оскільки відповідні обставини можуть бути встановлені лише після досягнення дітьми повноліття. Таким чином, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із такими висновками з наступних підстав.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутих аліментів, вважаючи їх законними та обґрунтованими. При визначенні розміру аліментів суд врахував, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своєї матеріальної неспроможності сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Згідно з принципом змагальності сторін, тягар доказування обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів (зокрема, відсутність стабільного доходу, наявність інших утриманців чи незадовільний стан здоров`я), покладається на платника аліментів. У даній справі відповідач обмежився формальним запереченням щодо обґрунтованості видатків позивачки, проте не надав суду відомостей про свій майновий стан та джерела доходів, що дозволяли б суду дійти висновку про невідповідність заявленої суми його фінансовим можливостям. Посилання скаржника на те, що позивачка не надала чеків на кожну витрату, суперечить принципу розумності, а очевидність щоденного утримання дітей саме позивачкою, не потребує детального документування кожної дрібної транзакції ураховуючи, що сума аліментів не є явно завищеною відносно середнього доходу працездатної особи в Україні.

Оцінюючи розмір аліментів у сумі 5 000 грн крізь призму економічних показників 2026 року, колегія суддів зазначає, що зазначена сума є об`єктивно співмірною з актуальним рівнем інфляції та рівнем споживчих цін в Україні. Враховуючи офіційний курс національної валюти щодо євро, сума у 5 000 грн в еквіваленті дорівнює приблизно 96 євро. Такий розмір утримання є мінімально необхідним для забезпечення базових потреб дитини (харчування, одяг, медичне обслуговування) і відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України щодо необхідності забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Факт проживання дітей у Республіці Австрія та наявність у них статусу тимчасового захисту не звільняють відповідача від виконання його безумовного батьківського обов`язку. Соціальні виплати та допомога з боку іноземної держави мають характер додаткової підтримки та не можуть замінювати собою обов`язок обох батьків щодо утримання дитини.

З огляду на викладене, визначена судом сума у 5 000 грн на одну дитину не є надмірним фінансовим навантаженням для працездатної особи та відповідає критеріям розумності та справедливості.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи позивачкою ОСОБА_2 до суду разом із першою заявою (відзивом на апеляційну скаргу) надано: ордер адвоката Куспись Є. А.; договір про надання правничої допомоги від 06.03.2026; детальний опис наданих послуг; платіжний документ, що підтверджує фактичну оплату послуг у розмірі 12 050 грн; довідку про прийняття оплати за надані послуги від 05.03.2026.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг (частина четверта статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Матеріали справи не містять клопотання апелянта ОСОБА_1 про зменшення заявлених позивачкою витрат на правничу допомогу, як і доводів щодо їх неспівмірності.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, понесені позивачкою ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000 грн підлягають стягненню з апелянта у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Федоренка Володимира Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 травня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов