Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №759/8157/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/5532/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/8157/24

26 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бондара Антона Вікторовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання спадкоємцем чертвертої черги спадкування за законом, в якому просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад 5 років, з 01 травня 2017 року по день її смерті; визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом майна, що належало померлій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У серпні 2024 року ОСОБА_4 звернулась до суду із самостійними позовними вимогами до ОСОБА_1 , Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона є рідною тіткою померлої ОСОБА_3 , доньки її рідної сестри ОСОБА_5 . ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_6 володіли на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_1 (по 1/2 частці кожна).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її рідна племінниця ОСОБА_3 . Мати ОСОБА_3 та її рідна сестра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті матері її племінниця залишилась проживати у квартирі АДРЕСА_1 та успадувала частину вказаної квартири, яка належала їїматері ОСОБА_5.

Зазначала, що після смерті її рідної сестри та племінницізалишилось спадкове майно. Вона є спадкоємницею 3 черги та звернулась до державної нотаріальної контори для оформлення спадщини. Інших спадкоємців немає. ОСОБА_1 є сторонньою людиною для ОСОБА_3. Він ніколи про неї не піклувався та не утримував її. Племінииця ОСОБА_3 мала самостійний заробіток, допомоги та утримання або стороннього догляду ніколи не потребувала.

Вказувала що, звернувшись для оформлення спадщини в Дванадцяту київську державну нотаріальну контору, вона дізналась, що за відсутності свідоцтва про народження її покійної сестри неможливо оформити спадщину, тому нотаріус рекомендувала їй звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

З урахуванням наведених обставин позивач ОСОБА_2 просила суд:

встановити факт родинних відносин між нею та її померлою сестрою ОСОБА_5 , а також між нею та її померлою племінницею ОСОБА_3 ;

визнати за нею права власності в порядку спадкування третьої черги за законом на квартиру АДРЕСА_1 ;

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання спадкоємцем чертвертої черги спадкування за законом

Протокольною ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року залучено ОСОБА_2 до розгляду справи як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року прийнято до спільного розгляду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_10 , Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 30 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради (КМДА), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом залишено без розгляду.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року позовОСОБА_2 до ОСОБА_10 , Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно, задоволено частково.

Встановлено факт, що померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідною племінницею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бондар Антон Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 , Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про достовірно встановлений факт родинних відносин між позивачкою та померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що належним чином підтверджується наявними у справі доказами. В оскаржуваному рішенні вказано, що позивачка ОСОБА_2 заявила вимогу про визнання права власності в судовому порядку.

Разом з цим, згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися з позовом до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до рішення суду першої інстанції позивачка не надала суду доказів на підтвердження факту відмови нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Сторона відповідача вважає, що суду першої інстанції слід було відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, оскільки без наявної вмотивованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зважаючи на відсутність документів, що підтверджують факт перебування спадкодавця у родинних відносинах з позивачем, незаконно встановлювати факт родинних відносин між позивачкою та померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за рішенням суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача із самостійними позовними вимогами ОСОБА_2 - ОСОБА_11 просить визнати ОСОБА_1 та його адвоката Бондар А.В. неналежними апелянтами. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Святошинського районного суду м.Києва залишити без змін.

Зазначає, що заявник (апелянт) ОСОБА_1 зовсім чужа людина і не має ніякого відношення до встановлення факту родинних стосунків між ОСОБА_2 та її померлими родичами. Це не стосується ні його самого, ні його інтересів.

При цьому, в суді першої інстанції він подав заяву, якою просив залишити його позов без розгляду, що і було зроблено судом. Ухвалу суду від 30.09.2025 року він не оскаржував, він не є спадкоємцем жодної із черг за законом, проживає у власному будинку зі своєю сім`єю та дітьми.

Отже, на переконання сторони позивача, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2023 року, яким встановлено факт родинних відносин, ніяким чином не зачіпає права, свободичи інтереси ОСОБА_1 і проти встановлення факту, що має юридичне значення, він не заперечував. Таким чином, ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Бондар А.В. не є особами, які мають право на апеляційне оскарження цього рішення. В апеляційній скарзі на спірне майно вони не претендують.

До того ж, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не послався ні на норми ЦПК України, ні на норми ЦК України, шо притирічить закону.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бондар Антон Вікторович, представник відповідача Київської міської ради та представник третьої особи: Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори не з?явились, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_11 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивачки, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляціцйну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно яке складається, зокрема, із житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . Факт реєстрації спадкової справи підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75223740 від 21.12.2023 року, зареєстрований Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою.

На підтвердження родиннихвідносин позивачка надала наступні докази:

витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , відомості про матір_ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; відомості про батька- ОСОБА_12 ;

копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , де батьком вказаний ОСОБА_13 , а матір`ю ОСОБА_14 ;

копію автобіографії ОСОБА_13 , де вказані його дочки ОСОБА_15 (1948 р.н.) та ОСОБА_5 (1954 р.н.);

копію свідоцтва про шлюб батьків, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 .

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_2 та її покійна сестра ОСОБА_5 дійсно є рідними сестрами, які народилися та зростали в одній сім`ї. Свідки також зазначили, що позивачка підтримувала близькі родинні стосунки як зі своєю сестрою ОСОБА_5 , так і з її донькою - ОСОБА_3 , з якою вони спілкувалися, відвідували одна одну, підтримували постійний контакт.

З показань свідків вбачається, що позивачка брала участь у житті родини, допомагала своїй сестрі та племінниці, знала про місце їх проживання та обставини життя. Після смерті ОСОБА_3 саме ОСОБА_4 займалася питаннями її поховання, а інші родичі, які могли б претендувати на спадщину, відсутні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції вказав на те, що наведені докази в сукупності беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_5 (мати спадкодавиці) та ОСОБА_4 (позивачка) є рідними сестрами, які народилися від спільних батьків. Таким чином, ОСОБА_4 є рідною тіткою ОСОБА_3 . Вказаний факт має юридичне значення для оформлення спадщини, а оскільки він не може бути підтверджений в позасудовому порядку через втрату документів, то він підлягає встановленню судом. Жодних доказів, які б спростовували доводи позивача по справі матеріали справи не містять.

Позивачка заявила вимогу про визнання за нею права власності на спадкове майно в судовому порядку. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Позивачка не надала суду доказів відмову їй нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Встановлення судом факту родинних відносин дозволяє ОСОБА_4 вчинити нотаріальні дії, необхідні для завершення оформлення спадщини. Відсутність офіційної постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину свідчить про передчасність заявленої вимоги про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку Таким чином, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спадкове майно в судовому порядку слід відмовити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року в частині відмови у позоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, відтак, керуючись ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимогах, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 рокув частині задоволених вимог відповідає.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

ОСОБА_3 розпорядження на випадок свої смерті у вигляді заповіту не залишила.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17).

Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.

Згідно зі статтею 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

Родинні відносини (споріднення) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).

Поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2026 року в справі № 545/3618/24).

Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зауважує, що цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.

Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 рокув справі № 461/8511/23.

У справі, що переглядається, суд встановив, що на підтвердження родиннихвідносин позивачка надала наступні докази: витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 , де її матір`ю вказана ОСОБА_5 ; свідоцтво про народження ОСОБА_2 , де її батьком вказаний ОСОБА_13 ; копію автобіографії ОСОБА_13 , де вказані його дочки ОСОБА_15 (1948 р.н.) та ОСОБА_5 (1954 р.н.); свідоцтво про шлюб батьків, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 .

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_2 та її покійна сестра ОСОБА_5 дійсно є рідними сестрами, які народилися та зростали в одній сім`ї.

Недопустимості наведених вище доказів у справі не встановлено, в апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бондар Антон Вікторович не посилається на факт недопустимості цих доказів.

Таким чином, суд першої інстанції дрслідивши вказані докази в сукупності, надавши їм правову оцінку, зробив обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_5 (мати спадкодавиці) та ОСОБА_4 (позивачка) є рідними сестрами, які народилися від спільних батьків- ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . ОСОБА_3 є рідною донькою ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_4 є рідною тіткою ОСОБА_3 .

Встановлення факту родинних відносин має для позивачки юридичне значення, оскільки від встановлення цього факту залежить виникнення, зміна або припинення її особистих майнових прав, які полягають у можливості оформлення спадщини після смерті племіниці - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суду першої інстанції слід було відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, оскільки без наявної вмотивованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зважаючи на відсутність документів, що підтверджують факт перебування спадкодавця у родинних відносинах з позивачем ,незаконно встановлювати факт родинних відносин між позивачем та померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за рішенням суду, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Нотаріус не може мати спільних інтересів з особами, які звернулися до нього за вчиненням нотаріальної дії відповідно до ст.9 Закону України «Про нотаріат».

У справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

У даній справі ОСОБА_2 необхідно встановити факт родинних відносин задля того, щоб реалізовувати свої права як спадкоємця.

Як заначалося вище, доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Ні ст. 315 ЦПК України, ні будь якою іншою нормою чинного нормативно правового акта України не встановлено, що безумовною передумовою для звернення до суду з метою встановлення факту розинних відносин є отримання вмотивованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанцій доказів у справі, неправильним, на думку апелянта, встановленням обставин справи та не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального права, що не може бути підставою для скасування рішення суду першої.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бондара Антона Вікторовича висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року в частині задоволених вимог ОСОБА_2 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бондара Антона Вікторовича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бондара Антона Вікторовича залишено без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині залишено без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бондара Антона Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року в частині задоволених вимог ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: