Постанова від 08 липня 2025 р. у справі №752/13847/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 752/13847/24

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/4226/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

за участі секретаря Кононовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скрицького Анатолія Казимировича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2024 року (суддя Данілова Т.М.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,

установив:

у червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 7 228,77грн та судового збору у розмірі 3 028грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та надає зазначені послуги в тому числі і в будинку АДРЕСА_1 , у якому розташована квартира АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач, а отже він є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з моменту виникнення у нього права власності на вказану квартиру.

Позивач посилався на те, що 6 березня 2019 року з відповідачем був укладений договір №10/1/659 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, за умовами якого він зобов`язався своєчасно надавати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належної якості, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Позивач стверджував, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та абонентського обслуговування, не сплачуючи їх, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року у розмірі 7 228,77грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» заборгованість за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року у розмірі 7 228,77грн з централізованого опалення та 3 028грн судового збору.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Скрицький А.К. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладеного між сторонами 6 березня 2019 року, справляння плати за спожиті послуги здійснюється за показниками лічильника тепла Qundis heatUS, заводський номер 66630587, який є справним та 2 лютого 2024 року пройшов повірку, що підтверджується свідоцтвом серії ИИ № 06801020224079 , чинним до 2 лютого 2028 року.

Представник відповідача стверджує, що показники зазначеного лічильника у період з листопада 2023 року до квітня 2024 року були незмінними та становили 22 455,40 Гкал, оскільки тепло у квартиру відповідача у цей опалювальний період не подавалось. Під час технічної перевірки та прокачки лічильника водою у січні 2024 року, показник збільшився лише на 0,7 умовних одиниць і став 22 456,1 Гкал і наразі залишається незмінним, оскільки у цій квартирі ніхто не проживає, опалення та воду не використовує. При цьому, технічне приміщення, у якому встановлений лічильник обліку тепла, знаходиться у загальному коридорі, до якого доступ у працівників ТОВ «Теплопостачсервіс» є вільним та безперешкодним.

Представник відповідача вважає, що ні чинне законодавство, ні умови укладеного між сторонами договору не надають позивачу право нараховувати плату за послугу з централізованого опалення без врахування показань обліку теплової енергії за наявності справного лічильника, що відповідає нормам та вимогам EN1434 ДСТУ.

Представник відповідача зазначає, що з грудня 2023 року, з незрозумілих причин, відповідач був позбавлений можливості передавати покази лічильника через особистий кабінет, а позивач, незважаючи на незмінні показники лічильника, розпочав нараховувати нічим не обґрунтовані суми до сплати. При цьому, відповідач повідомив позивача про дані обставини, у зв`язку з чим до його квартири прибули працівники позивача, які перевірили лічильник, встановили його справність та повідомили, що сталась помилка і буде здійснено перерахунок заборгованості по його рахунку, однак цього здійснено не було.

Також, представник відповідача посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки на першій сторінці рішення вказано, що воно заочне, однак з його змісту та резолютивної частини вбачається, що це рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. У мотивувальній частині цього рішення суд першої інстанції послався на ряд статей, які не мають жодного стосунку до обставин даної справи, більше того послався на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 2 лютого 2022 року.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками 2 серпня 2024 року, після чого протягом визначеного судом п`ятнадцятиденного строку, а саме 7 серпня 2024 року надіслав до Голосіївського районного суду міста Києва відзив на позовну заяву з додатками, який був отриманий судом 9 серпня 2024 року, що підтверджується інформацією з веб-сайту АТ «Укрпошта». Разом з тим, після ознайомлення з матеріалами справи, ним було виявлено, що відзив на позовну заяву та додані до нього докази у матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, такі докази додані ним до апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Теплопостачсервіс» - адвокат

Агбонгале Л.С. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до паспорту лічильника теплової енергії Q heat DN 15 № 66630587, він був повірений 20 січня 2019 року, тому 20 січня 2023 року вийшов термін його повірки, так як згідно наказу Міністерства економічного розвиту і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 міжповірочний інтервал для лічильників води та теплолічильників становить чотири роки.

Представник позивача зазначає, у зв`язку із не наданням відповідачем свідоцтва про повірку лічильника теплової енергії Q heat DN 15 № 66630587, він був знятий з абонентського обслуговування.

Представник позивача посилається на те, що відповідач порушив терміни подачі документів про проходження повірки лічильника, тому нарахування за послуги з постачання теплової енергії відбувалось згідно показників загальнобудинкового лічильника, і лише 2 лютого 2024 року лічильник пройшов повірку, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом.

Позивач ТОВ «Теплопостачсервіс» та його представник - Агбонгале Л.С., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів у системі «Електронний суд» (с.с.108,109), у судове засідання не з`явились, клопотання про його відкладення не подавали, тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Скрицької Н.А., яка апеляційну скаргу підтримала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири б/н від 4 березня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдиком Т.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 244, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 158359145 від 4 березня 2019 року (с.с.7, 8).

6 березня 2019 року між ТОВ «Теплопостачсервіс» (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір № 10/1/659, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. У пункті 4 вказаного договору перелічені наступні засоби обліку води і теплової енергії: лічильник ГВП E-Т 1,5-U, з.н. 00289541 ; лічильник тепла Quindis Heat US, з.н. 66630597 , дата введення в експлуатацію - 1 березня 2019 року (с.с.5-6).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_4 , за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року заборгованість за послуги централізованого опалення/з постачання теплової енергії становить 7 228,77грн (с.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті послуг з централізованого опалення, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або

оспорювання.

Спірні правовідносини виникли з приводу оплати споживачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року.

Вказані правовідносини регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частини 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно частини 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Положення частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачають, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 .

За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Стаття 322 ЦК України передбачає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не заперечує, що позивач ТОВ «Теплопостачсервіс» надавав послуги з постачання теплової енергії до квартири, власником якої він є, у період з листопада 2023 року по квітень 2024 року.

З доданих до апеляційної скарги копій квитанцій про сплату ОСОБА_1 комунальних платежів встановлено, що відповідачем були здійснені платежі: 16 листопада 2023 року - 500грн за централізоване опалення за жовтень 2023 року; 14 грудня 2023 року - 565,23грн за централізоване опалення та 170,46грн за абонентське

обслуговування (ГВП, ТЕ) за листопад 2023 року; 15 січня 2024 року - 250грн за централізоване опалення за грудень 2023 року, 56,82грн за абонентське обслуговування за грудень 2023 року та 11,47грн за гаряче водопостачання за грудень 2023 року; 12 лютого 2024 року -11,47грн за гаряче водопостання та 56,82грн за абонентське обслуговування (ГВП,ТЕ) за грудень 2023 року; 13 березня 2024 року - 700грн за централізоване опалення за лютий 2024 року, 56,82грн за абонентське обслуговування (ГВП, ТЕ) за лютий 2024 року) та 21,37грн за гаряче водопостачання за лютий 2024 року; 16 квітня 2024 року - 831,68грн за централізоване опалення за березень 2024 року; 20 травня 2024 року - 56,82грн за абонентське обслуговування (ГВП,ТЕ) за квітень 2024 року.

Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості свідчить, що здійснені відповідачем платежі на оплату послуг з централізованого опалення, не погашали нараховану позивачем суму за вказану послугу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, що позивачем при розрахунку оплати за централізоване опалення неправомірно не враховані показники лічильника обліку теплової енергії, який встановлений у квартирі відповідача, апеляційний суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Пункт 5 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачає, що для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно умов договору № 10/1/689 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладеного сторонами 6 березня 2019 року, квартира відповідача обладнана лічильником теплової енергії № 66630587.

Пунктом 7 зазначеного договору сторони визначили, що плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 20025 року № 630.

Плата за опалення місць загального користування в опалювальний період розраховується згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 від 31 грудня 2006 року «Про затвердження методики розрахунку кількості теплоти, спожитої за опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення» та наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 лютого 2008 року № 47 «Про затвердження Рекомендацій щодо застосування Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення за їх опалення».

Згідно пункту 9 договору справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 Правил.

У разі виявлення несправності засобів обліку, закінчення міжповіркового інтервалу та не проведення споживачем періодичної повірки засобів обліку,здійснювати нарахування плати за послуги постачання теплової енергії, відповідно до методики нарахування розміру плати, встановленої Правилами, з моменту виявлення (або настання) одного з таких випадків до моменту його усунення споживачем з обов`язковим наданням виконавцеві підтверджуючих документів.

Пункт 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 20025 року № 630, передбачав, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці; з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85 постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 визнана такою, що втратила чинність.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, зареєстрованим у Мінюсті 1 листопада 2016 року за №1417/29547, для лічильників води та тепло лічильників установлено міжповірочний інтервал - 4 роки.

Відповідно до пункту 3 розділу 4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954, для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.

До апеляційної скарги додана копія паспорта теплолічильника Qudis Heat US, з.н. 66630587 , який було повірено та визнано придатним 20 січня 2019 року. Також у паспорті

зазначено, що інтервал між повірками становить 4 роки (с.с.42).

Отже, строк повірки лічильника теплової енергії, який встановлений у квартирі відповідача, закінчився 20 січня 2023 року.

Також до апеляційної скарги додана копія свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № ИИ-06801020224079, виданого ТОВ «Еталон-АСП», згідно якого теплолічильник Qudis Heat US, з.н. 66630587 пройшов повірку 2 лютого 2024 року (с.с.44).

Матеріали справи не містять інформації про дату направлення відповідачем ТОВ «Теплопостачсервіс» інформації про проходження лічильником теплової енергії повірки та надання копії свідоцтва.

За таких обставин та враховуючи вищезазначені норми матеріального права, позивач правомірно нараховував відповідачу оплату за послуги постачання теплової енергії у спірний період без врахування показників теплолічильника.

Крім того, заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої за відповідними нормами споживання, можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно із законом дозволяється застосовувати, тобто, який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 лютого 2019 року у справі № 233/6570/15-ц та від 28 лютого 2018 року у справі № 401/3475/15-ц.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване посилання суду першої інстанції на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, оскільки вони втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 2 лютого 2022 року, є правомірними.

Також суд першої інстанції безпідставно послався на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який втратив чинність з 1 травня 2019 року.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в його мотивувальній частині щодо застосування норм матеріального права при вирішенні даного спору.

Крім того, під час апеляційного перегляду знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції відзиву відповідача на позовну заяву та додані до нього документи, оскільки матеріали справи не містять цих документів, а до апеляційної скарги додані належні докази направлення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції та отримання його судом до ухвалення рішення у даній справі і у строк, визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (с.с.62-66).

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд визнав за можливе прийняття до розгляду документи, які були додані відповідачем до апеляційної скарги, як докази у справі.

Однак, надані відповідачем докази не спростовують доводи позивача та наданий ним розрахунок заборгованості.

Разом з цим, відповідач не позбавлений можливості звернутися до позивача із заявою про здійснення перерахунку заборгованості за місяці після здійснення повірки теплолічильника, що передбачено статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, однак допустив неповне дослідження обставин справи та застосував норми матеріального права, які втратили чинність, тому мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрицького Анатолія Казимировича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук