Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №465/1119/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/1119/26

1-кп/465/867/26

Вирок

Іменем України

19.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12025141370000682 від 20.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , із закінченою вищою освітою, найманого працівника залізничної інфраструктури, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи постановою Франківського районного суду міста Львова від 30.06.2025 (судова справа №465/5007/25, провадження №3/465/2325/25), притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із призначенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомленим з такою, не виконав її в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати та усвідомлюючи протиправність своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, 19.08.2025, перебував за кермом автомобіля марки «Renault Megane», номерний знак « НОМЕР_1 » та керував ним. При цьому, ОСОБА_3 рухаючись по автодорозі у м. Львові, близько 18:11 год., був зупинений на вул. Нечуя-Левицького поблизу будинку №3, працівниками УПП у Львівській області ДПП, із наступним складанням відносно нього постанови серії ЕНА №5523932 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, при вищезазначених обставинах визнав у повному обсязі. Зазначив про те, що дійсно знав про позбавлення його права керування транспортним засобом за відповідним рішенням суду від 30.06.2025. Однак, вирішив переставити свій транспортний засіб, у зв`язку із чим сів за кермо. У ході руху був зупинений працівниками поліції через технічний стан керованого ним автомобіля. Щиро покаявся у вчиненому, згідний на будь-яке призначене судом покарання, а для того, аби усунути навіть саму можливість невиконання рішення суду, яка могла б статись у майбутньому за непередбачених обставин, продав належний йому автомобіль, не залишивши його у розпорядженні членів сім`ї.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає; останнім судом було роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, встановлених судом.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 27.02.2023 у справі № 450/205/19 (провадження № 51-1306 км 22), необхідно зазначити, що основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП, є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Таким чином, суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, не є ідентичними.

З урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він своїми діями вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що обвинувачений, щоб виправити ситуацію, яка склалася згідний прийняти будь-яке, призначене судом, покарання, а для унеможливлення самої можливості вчинення кримінального правопорушення у майбутньому, здійснив відчуження власного автомобіля, що вказує на глибину його каяття та істотно зменшує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Крім цього, обвинувачений раніше не судимий, є найманим працівником об`єкта критичної інфраструктури, має вищу освіту, одружений, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, а тому суд вважає за можливе призначити йому покарання в межах мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлено.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Арешт на майно не накладався. Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Речовий доказ – DVD-R диск, з відеозаписами з нагрудного відео реєстратора працівника УПП (відео реєстратор №474406) за 19.08.2025 – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя: ОСОБА_1