Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №447/1358/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/247/26

Справа №447/1358/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві Львівської області матеріали кримінального провадження №62025140120000872 від 08.07.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горішнє, Стрийського району, Львівської області, громадянина України, який зареєстрований та прроживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», відносно якого 04.04.2025 до Яворівського районного суду Львівської області скеровано обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

прокурор ОСОБА_4

захисниця ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

встановив:

Солдат ОСОБА_3 , приблизно о 08:00 год. 28.01.2025, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 що в АДРЕСА_2 та обов`язки військової служби не виконував по 04.04.2025.

Таким чином, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину, без поважних причин, тривалістю понад три доби, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Захисниця ОСОБА_5 , у зв`язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, просила призначити йому мінімальне покарання, передбачене частиною 5 статті 407 КК України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: копія витягу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2024 №328, копія витягу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 №32, копія службової характеристики, копія медичної характеристики, копія військового квитка серія НОМЕР_2 , довідка про наявність судимостей, копії довідок виданих КНП «Миколаївська міська лікарня» від 28.07.2025 відповідно до яких, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога, та лікаря-психіатра, копія характеристики від 17.12.2025 №217, відповідно до якої, ОСОБА_3 раніше судимий, за час проживання в с. Горішнє скарг на такого не надходило, довідка про склад сім`ї та проживання від 17.12.2025 №216, відповідно до якої, до складу сім`ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , входять: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Крім цього, у судовому засіданні було досліджено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2026, копія ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 27.02.2026 про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, наявність трьох малолітніх дітей, які проживають з матір`ю, але ОСОБА_3 бере участь у вихованні дітей шляхом спілкування телефоном, та надсиланням коштів.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 26.02.2026, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому злочину і призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі, у межах санкції передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Судових витрат не понесено, викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання період перебування під вартою з 26.02.2026, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 26.02.2026.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1