Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №463/294/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/294/26

Провадження №3/463/318/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Нор Н.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом серії ВАД № 134476 від 01.01.2026 року вбачається, що 01.01.2026 року за адресою АДРЕСА_1 , близько, 16:00 год. гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного нефізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілій ОСОБА_2 , чим порушено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАД № 134477 від 01.01.2026 року за адресою АДРЕСА_1 , близько, 16:00 год. гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного не фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_3 , чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАД № 134478 від 01.01.2026 року за адресою АДРЕСА_1 , близько, 16:00 год. гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного не фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого було завдано шкоди психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_4 , чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Представником ОСОБА_1 було подано заперечення, які мотивує наступним. На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення відділенням поліції надано три протоколи про адміністративне правопорушення від 01.01.2026 серії ВАД No 134476, ВАД No 134477 та ВАД No 134478, а також письмові пояснення потерпілої і письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Жодного домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 не було, а відбувалось продовження суперечки (яка почалась ще в листопаді 2025 року), з приводу перешкод батьку в спілкуванні з дитиною, під час якого ОСОБА_2 почала кричати і наносити удари ногою. Через таку поведінку дружини саме ОСОБА_5 викликав поліцію. Поліція прибувши на місце опитала сторни суперечки і навмисне прийшла до висновку, що має місце домашнє насильство. Однак про протилежне свідчать численні докази, які долучено до матеріалів справи. Також це може підтвердити свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , яка бачила як все відбувалось. Але все ж таки, аналізуючи докази, які поліцейськими додані до матеріалів справи звертаю увагу на таке: Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Щодо пояснень потерпілої слід констатувати, що не може обґрунтовувати винуватість особи у вчиненні правопорушення, лише поясненнями потерпілої особи, оскільки вона є заінтересованою особою і такі її показання не підтверджені жодними доказами. Стосовно протоколів про адміністративне правопорушення, слід звернути увагу, що хоча протоколи про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів, при цьому в процесі доказування вини, слід керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v.Turkey), п. 282. Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. В протолах від 01.01.2026 серії ВАД No 134477 та No 134478 зазначено: вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини в присутності дитини. Так, в ч. 1 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за: Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. А в ч. 2 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за: Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Таким чином ці два протоколи від 01.01.2026 серії ВАД No 134477 та No134478 не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності, оскільки є м`яко кажучи некоректними, а ті хто склав їх займались м`яко кажучи профанацією. Крім того, поліцейськими не додано жодного доказу завдання дружині чи дітям шкоди фізичному або психічному здоров`ю. Навпаки, внаслідок нанесення ударів ногою під час суперечки було завдано шкоди здоров`ю саме ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з ЄРДС, висновок експерта, довідка медичної установи.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник Мелетин А.Я. з`вились надали суду пояснення, аналогічні тим, які були викладені його представником раніше у письмових запереченнях.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-001277720, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 09.08.2023, є особою, стосовно якої: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності: відсутні; відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості : відсутні; відомості про розшук: відсутні.

З акту по факту не проживання від 02.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 – не проживають.

З відповіді на запит ОСОБА_1 від РУП №1 вбачається, що в ході моніторингу інформаційно — комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ІІ «Єдиний облік» ЛРУП N? 1 ГУНП у Львівської області, встановлено такі звернення: ЄО N? 61 від 01.01.2026 надійшло повідомлення зі служби «102», про те що виник конфлікт із дружиною ОСОБА_2 , по даному факту проводиться перевірка відповідно до Закону України «Про звернення громадян». ЄО N? 481 від 06.01.2026 надійшла письмова заява про те, щоб прийняти міри до дружини ОСОБА_2 , яка нанесла тілесні ушкодження. За вказаним фактом відділом дізнання ЛУП N? 1 ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені N? 12026142360000010 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (Умисне легке тілесне ушкодження) відомості про котре 06.01.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З характеристики наданої ОСОБА_1 від 16.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 , у 2016 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, має диплом спеціаліста з фінансів і кредиту, професійна кваліфікація: Спеціаліст з фінансів і кредиту; економіст. На Підприємстві «Версавія» Товариства інвалідів «РОК» працює з 16.03.2021 року та по теперішній час на посаді бухгалтера. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються його професійної діяльності і знаходиться в межах його компетенції. В роботі проявив себе як кваліфікований, відповідальний та професійний працівник. Взаємовідносини з колективом склались хороші, підтримував співробітників в складний період, при цьому дотримувався корпоративних правил, норм та стики. Неодноразово залишався на усне прохання керівництва на роботі після завершення робочого часу для вирішення проблем під час кризових ситуацій.

З показів свідка ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_2 (потерпіла), приїхала 01.01.2026 з дітьми до ОСОБА_1 свідок з дітям приділяла увагу, син з невісткою розмовляли, в потерпілої були претензії, вона кричала, із слів свідка суперечки були з приводу дітей.

Що стосується вчинення домашнього насильства психологічного нефізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілій, суд зазначає наступне.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім?єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Із наведеного слідує, що домашнім насильством є будь-які із вищеперелічених дій кривдника.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив будь-які дії, які містять ознаки домашнього насильства, а саме психологічного нефізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілій, окрім цього судом неодноразово вживались заходити, тобто викликалась потерпіла ОСОБА_2 в судові засідання, однак на будучи належним чином повідомленою про дату та час судового засідання, остання не з`явилась.

Що стосується вчинення домашнього насильства вчиненого в в присутності дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд зазначає наступне.

Диспозиція ч.2 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024) передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а саме умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Так, п.2 ст. 1 Закону визначено, дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

П. 14 ст. 1 Закону визначено, психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з п. 17 ст. 1 Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Частина 2 статті 173 - 2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення діяння передбаченого частиною першою цієї статті - домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно частини 4 статті 269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Згідно з протоколом серії ВАД № 134477 від 01.01.2026 року за адресою АДРЕСА_1 , близько, 16:00 год. гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного не фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_3 , чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАД № 134478 від 01.01.2026 року за адресою АДРЕСА_1 , близько, 16:00 год. гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного не фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого було завдано шкоди психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_4 , чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Суд зазначає, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП у присутності неповнолітньої особи, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, є підставою для визнання такої особи потерпілим на підставі частини 4 статті 269 КУпАП із зазначенням про це у протоколі за ч. 1 ст. 172-3 КУпАП, або, залежно від обставин, за ч. 2 чи 3 ст. 173-2 КУпАП, та не потребує додаткової окремої кваліфікації за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Тобто, якщо правопорушення вчинено не стосовно малолітньої дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою й у працівників поліції немає необхідності складати окремий протокол, оскільки жодних дій стосовно дитини вчинено не було.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України - презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому, зважаючи на вищенаведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а тому провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247 п.1, 283, 284, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя Нор Н.В.