Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №443/412/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/412/26

Провадження №2/443/513/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 травня 2026 року м.Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Новосільці в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт її постійного проживання разом із ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Молодинчецькій сільської ради, площею 2,00 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №017067 від 24.03.1997.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько по материній лінії ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Молодинчецької сільської ради, площею 2,00 умовних кадастрових гектари, що належало йому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №017067 від 24.03.1997. Згідно довідки Ходорівської міської ради Львівської області №10 від 16.02.2026, ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався. На момент смерті ОСОБА_2 разом з ним постійно проживала без реєстрації його племінниця ОСОБА_1 із своєю сім`єю.

ОСОБА_2 власної сім`ї не мав, а тому на момент його смерті найближчими родичами були його матір ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4 , однак вони спадщину не прийняли у жоден із передбачених законом способів. ОСОБА_3 померла згодом, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько ОСОБА_2 – ОСОБА_5 помер значно швидше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість, вона постійно проживала без реєстрації разом із ОСОБА_2 , не заявляла про відмову від спадщини, а тому на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав.

06.02.2026 вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого дядька ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі через пропуск піврічного терміну для подання заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на земельні ділянки, що знаходяться на території Молодинчецької сільської ради, що належали померлому і є спадковим майном.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Представник позивача – адвокат Яременко І.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених у такому, просив позов задоволити.

Представник відповідача – Ходорівської міської ради Львівської області, в судове засідання не з`явився, згідно подано відзиву на позовну заяву, представник позивача просить розглянути справу за відсутності їхнього представника та винести рішення за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як видно із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 Сімейного кодексу України №00056346501 від 05.02.2026, сформованого на ім’ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , то його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 Сімейного кодексу України №00056345879 від 05.02.2026, сформованого на ім’ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , то її батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.10).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00056346754 від 05.02.2026 (а.с.11), 19.06.1971 р. у виконавчому комітеті Молодинчецької сільської ради Жидачівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , то її батьками вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 18.08.2012 зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.13).

Відповідно до копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 14.12.1999 (а.с.6-7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивачки по материній лінії ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим Молодинчецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 13.11.2007 (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Молодинчецької сільської ради, площею 2,00 умовних кадастрових гектари, що належало йому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №017067 від 24.03.1997 (а.с.20).

Згідно довідки Ходорівської міської ради Львівської області №10 від 16.02.2026, ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався. На момент смерті ОСОБА_2 разом з ним постійно проживала без реєстрації його племінниця ОСОБА_1 із своєю сім`єю (а.с.16)

Оскільки ОСОБА_2 заповіту не залишав, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Судом встановлено, що спадкоємцями першої та другої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були тільки його матір – ОСОБА_3 та рідна його рідна сестра – ОСОБА_4 , оскільки батько ОСОБА_2 – ОСОБА_5 помер раніше за свого сина, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 (а.с.14).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прийняли у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82341368 від 27.08.2025 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_5 (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_6 (а.с.19).

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дала покази про те, що являється рідною сестрою позивачки. ОСОБА_1 проживала із вуйком – ОСОБА_2 у с.Новосільці, здійнювала за ним догляд, займалася його похованням.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав покази про те, що являється батьком позивачки. ОСОБА_2 жив сам, а тому донька переїхала до нього та здійснювала догляд за ним, займалася його похованням.

Відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відтак судом встановлено, що спадкоємцями п`ятої черги за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , була тільки позивачка.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки позивачка постійно проживала разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав,

З метою оформлення права власності на спадкове майно за законом, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Матусеком В.В. №48/02-31 від 06.02.2026, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її дядька – ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що вона пропустила піврічний строк передбачений цивільним законодавством на подання заяви, а аткож відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Молодинчецької сільської ради, Стрийського району (Жидачівського району) Львівської області, що належала померлому і є спадковим майно (а.с.22).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Таким чином, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду письмовими доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем – ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Позивачка стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.

Доказом того, що покійний ОСОБА_2 отримав право на середню земельну частку (пай) на території Молодинчецької сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №017067, зареєстрованого 24.03.1997 за №271, площа земельної ділянки – 2,00 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 15.10.1996 р. №660, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.09.2025 (а.с.20).

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташовані на території Молодинчецької сільської ради, Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Молодинчецькій сільської ради, площею 2,00 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №017067 від 24.03.1997 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 травня 2026 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка