Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №216/581/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1115/26 Справа № 216/581/26 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Стащука В.А. на постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року, 17.01.2026, о 23 год. 26 хв., у м. Кривому Розі на пл. Захисників України, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. За даним фактом 17.01.2026 уповноваженою посадовою особою полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області складено протокол серії ЕПР1 №569288, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Стащук В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд помилково дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки неодноразово просив надати йому можливість пройти такий огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або пройти огляд у медичному закладі. Зазначає, що працівники поліції фактично не забезпечили проведення огляду у встановленому порядку: не запропонували пройти огляд на місці із застосуванням спеціального технічного засобу, не продемонстрували прилад «Драгер», не забезпечили доставку до медичного закладу та не оформили направлення на огляд, у зв`язку з чим складення протоколу за відмову від огляду є безпідставним. Вказує, що з відеозапису не вбачається ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , оскільки він перебував у нормальному стані, поводився адекватно, а будь-яких ознак, які б свідчили про стан сп`яніння, не зафіксовано. Зазначає, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а після складання адміністративного протоколу надали йому можливість продовжити рух на транспортному засобі, що, на переконання сторони захисту, свідчить про порушення вимог КУпАП та відповідних інструкцій. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза розумним сумнівом доводили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення, відшукувати докази вини особи або виправляти недоліки протоколу про адміністративне правопорушення. Посилається на принцип презумпції невинуватості, положення ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії». Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника Стащука В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а постанова судді місцевого суду скасуванню із закриттям провадження у справі, за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таких вимог суддя районного суду, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки залишились обставини, які істотно впливають на висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив із того, що останній, керуючи транспортним засобом мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Проте з таким висновком апеляційний суд погодитися не може.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено належного дотримання працівниками поліції встановленої законом процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

З досліджених матеріалів справи, зокрема відеозаписів з боді-камер працівників поліції, вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово висловлював готовність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер». Також з матеріалів справи вбачається, що водій не заперечував проти проходження огляду, а ставив питання про можливість його проведення на місці зупинки.

Проте працівники поліції фактично відмовили ОСОБА_1 у проведенні огляду на місці зупинки транспортного засобу, посилаючись на низьку температуру навколишнього середовища та ймовірну некоректну роботу приладу «Драгер».

Однак матеріали справи не містять належного підтвердження обставин, які б об`єктивно унеможливлювали проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості про фіксацію температури навколишнього середовища, відсутні дані про технічну неможливість застосування спеціального технічного засобу, а також відсутні докази того, що працівники поліції вживали заходів для проведення огляду в умовах, які б забезпечували належну роботу відповідного приладу.

Апеляційний суд звертає увагу, що самі по собі посилання працівників поліції на погодні умови без належного документального чи іншого об`єктивного підтвердження не можуть вважатися достатньою підставою для висновку про неможливість проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 було реально забезпечено можливість пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, як це передбачено ст. 266 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було належним чином забезпечено проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Апеляційний суд також бере до уваги, що направлення особи до закладу охорони здоров`я для проходження огляду можливе у передбачених законом випадках, зокрема у разі незгоди особи на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або незгоди з його результатами. Натомість у цій справі матеріалами провадження не підтверджено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Навпаки, з наявних матеріалів справи вбачається, що він висловлював готовність пройти такий огляд.

Отже, за встановлених обставин відсутні достатні підстави вважати, що поведінка ОСОБА_1 утворювала саме відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд зазначає, що відмова від проходження огляду як склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути чіткою, однозначною та зафіксованою після належного дотримання працівниками поліції процедури пропозиції пройти відповідний огляд. У даному випадку матеріали справи не підтверджують, що ОСОБА_1 було належним чином забезпечено можливість пройти огляд на місці зупинки, а тому подальше складення протоколу за відмову від проходження огляду є передчасним та необґрунтованим.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. У цій справі протокол не підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами в частині саме відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд із прав людини поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, якщо такі провадження за своєю суттю та характером стягнення мають кримінально-правовий характер.

За сукупністю наведених обставин апеляційний суд доходить висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами.

Встановлені апеляційним судом порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння є істотними, оскільки саме відмова від проходження такого огляду у встановленому законом порядку була поставлена ОСОБА_1 у вину. За відсутності належного підтвердження того, що особа відмовилася від огляду після реального забезпечення можливості пройти його у передбаченому законом порядку, висновок про наявність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим.

Отже, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Стащука В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя