Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №182/3586/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/766/26 Справа № 182/3586/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Кривий Ріг

11.05.2026р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Рiг апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокурори ОСОБА_6 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.10.2025р., яким обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , утримується в ДУ «Криворізька ВК № 80»

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації майна, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців, без конфіскації майна.

за участю прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним вироком суду першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання з покаранням за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023р. остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 22.04.2025р. остаточно призначено покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців, без конфіскації майна.

Вирок суду першої інстанції оскаржено прокурором, який не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій не погодився із призначеним обвинуваченому покаранням в частині порядку застосування вимог ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 71 КК України;

- зазначає, що як вбачається зі вступної частини оскаржуваного вироку, обвинувачений ОСОБА_7 був засуджений вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. У подальшому обвинуваченого ОСОБА_7 засуджено вироком Нікопольського міськрайонного суду від 22.04.2025 за ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років. Вирок Нікопольського міськрайонного суду від 04.09.2023 визначено до самостійного виконання;

- вказує, що у цьому провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив 15.03.2025р., тобто до ухвалення вироку Нікопольського міськрайонного суду від 22.04.2025р., та після ухвалення вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023р., проте суд першої інстанції, ухвалюючи вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , не розмежував стадій та порядку призначення покарання, невірно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 71 КК України, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;

- вказує, що крім того, суд, визначаючи остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за сукупністю вироків, частково склав покарання за цим вироком та вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023р., тобто фактично застосував порядок призначення покарання, передбачений ст. 70 КК України, який застосовується виключно у випадку призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень;

- прохає оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років без конфіскації майна. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 22.04.2025р., визначити покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років шість місяців без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023р., та остаточно обвинуваченому ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років сім місяців без конфіскації майна. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи прокурора який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції обвинуваченого визнано винуватим у тому, що він 15.03.2025 року приблизно о 17 годині ОСОБА_7 проходив повз будинок АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення будь - якого чужого майна з вищевказаного домоволодіння.

Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_7 , в той же день та час, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що ворота вказаного домоволодіння були відчинені, зайшов на територію домоволодіння, підійшов до приміщення гаражу та з метою вчинення крадіжки чужого майна, через пошкоджене під час обстрілу вікно, проник до приміщення. Знаходячись у приміщенні гаражу, обвинувачений ОСОБА_7 побачив під стіною мопед марки «Fada FD 50 QT14», 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , чорного кольору, саме в цей час у нього виник злочинний умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом. В подальшому, обвинувачений ОСОБА_7 , використовуючи фізичну силу, шляхом підняття вказаного мопеду виштовхнув його через розбите вікно з приміщення гаражу. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, з корисливих мотивів, повторно, незаконно, за допомогою власної фізичної сили, підняв за кермо та викотив з території двору домоволодіння АДРЕСА_3 , зазначений транспортний засіб - мопед марки «Fada FD 50 QT14», вартість якого, згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № 1247 від 20.05.2025 становить 11782,00 грн., який належить потерпілій ОСОБА_9 .

В подальшому обвинувачений розпорядився транспортним засобом на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій на вказану суму.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з проникненням у приміщення.

Вирок оскаржений прокурором в частині призначення покарання, а саме в частині порядку застосування вимог ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 71 КК України, фактичні обставини справи, кваліфікація вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеність його винуватості в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому вирок відповідно до вимог ст. 404 КПК України переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним вироком обвинувачений засуджений ч. 2 ст. 289 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації майна.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 вчинив 15.03.2025р., тобто до ухвалення вироку Нікопольського міськрайонного суду від 22.04.2025р., та після ухвалення вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023р.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 25 постанові ПВСУ № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК (2341-14): спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за

сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Таким чином суд першої інстанції при призначені обвинуваченому покарання після призначення покарання за ч. 2 ст. 289 КК України мав визначити покарання із урахуванням покарання, призначеного за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 22.04.2025р. із дотриманням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, та остаточне покарання мав призначити із урахуванням вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023р. із дотриманням вимог ст. 71 КК України.

Проте суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків вказаних вимог закону про кримінальну відповідальність не дотримався, припустився істотного порушення вимог кримінального закону, у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання підлягає скасуванню відповідно до вимог ст.ст. 409, 413 КПК України із ухваленням в цій частині нового вироку.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вироком суду першої інстанції обвинуваченому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років шість місяців.

Прокурор у поданій апеляційній скарзі прохав вирок скасувати в частині призначеного покарання, застосувати принцип призначення покарання, визначений законом про кримінальну відповідальність, та остаточно призначити обвинуваченому покарання із застосуванням вимог ст. 70 та ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років сім місяців, та суд апеляційної інстанції із такими доводами прокурора погоджується.

Таким чином доводи апеляційної скарги прокурора, що у цьому провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 вчинив 15.03.2025р., тобто до постановлення вироку Нікопольського міськрайонного суду від 22.04.2025р., та після ухвалення вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023р., проте суд першої інстанції, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_7 , не розмежував стадій та порядку призначення покарання, невірно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 71 КК України, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є слушними та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 405, 407, 420 КПК України колегія судів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.10.2025р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації майна, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців, без конфіскації майна задовольнити.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.10.2025р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації майна, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців, без конфіскації майна скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 22.04.2025р., визначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років два місяці без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023р., та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років сім місяців без конфіскації майна.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили після його проголошення, та може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим який тримається під вартою у той самий строк з дня отримання його копії.

Судді