Додаткове рішення від 14 травня 2026 р. у справі №171/1010/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/253/26 Справа № 171/1010/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Гапонова А.В.

розглянувши у м.Дніпро в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу №171/1010/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Данілова Дмитра Ігоровича на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року, в якій представником ОСОБА_1 - адвокатом Даніловим Дмитром Ігоровичем подана заява про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції Томаш В.І., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Данілова Дмитра Ігоровича задоволено частково. Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року скасовано.

У подальшому до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Данілова Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішенняя щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» понесених у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Відповідно ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частинами 1, 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч.4 ст.62 ЦПК України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, і вказана судова практика є незмінною.

У заяві представник відповідача Данілов Д.І. просив стягнути із позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн., на підтвердження чого надав копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.03.2026 року, договір про надання правової допомоги № 01-25/29 від 29.01.2025 року та ордер на надання правничої (правової) допомоги.

30.09.25 року при подачі апеляційної скарги представником відповідача адвокатом Даніловим Д.І. було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікував понести позивач у зв`язку з розглядом справи у розмірі 15000 грн.

Враховуючи надані стороною відповідача ОСОБА_1 докази та прийняте судом апеляційної інстанції рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про стягнення 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на стадії апеляційного перегляду судового рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги №01-25/29, відповідно до умов якого виконавець зобов`язаний надати правову допомогу, а замовник зобов`язаний оплатити в повному обсязі послуги виконавця, в порядку та строки, встановлені договором.

З пункту 4.1 договору вбачається, що вартість 1 години роботи складає 1500 грн.

Пунктом 4.2 встановлено, що осяг, зміст та остаточна вартість наданої правничої допомоги визначаються та підтверджуються Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги, який складається виконавцем і передається замовнику після завершення надання послуг.

З акту вбачається, що адвокатом були надані послуги з ознайомлення з рішенням, вивчення матеріалів справи та аналізу актуальної практики Верховного Суду щодо нікчемності умов про комісію за обслуговування кредиту, складання та направлення апеляційної скарги, підготовка контррозрахунку заборгованості з урахуванням вирахування сум комісії та інфляційних втрат за період воєнного стану, представництво інтересів замовника у судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду загальною тривалістю 10 годин на суму, загальна вартість наданих послуг становить 15000 грн.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи наведене та з урахуванням того, що представником позивача наведене обґрунтування на підтвердження понесених на стадії апеляційного перегляду витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи, об`єм наданих послуг та задоволених вимог, а також критерії реальності, розумності та співмірності, вважає за необхідне заяву задовольнити частково та ухвалити по справі додаткову постанову, якою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Керуючись статтями 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Даніловим Дмитром Ігоровичем - задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову у справі №171/1010/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (ЄДРПОУ 38604217) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 15.05.2026 р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв