Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №438/374/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/374/26

Провадження № 3/438/175/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 травня 2026 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

До суду з ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.121 КУпАП.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№600943 від 26 лютого 2026 року вбачається, що 26 лютого 2026 року 08 год.55 хв. по вул. Куліша в м. Бориславі водій ОСОБА_1 керував т/з самовільно переобладнаним, де замість 9 сидінь встановлено 7, правопорушення вчинив повторно протягом року, чим порушив вимоги п.31.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.4 ст. 121 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом, будь-яких заяв від нього не надійшло.

Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , оскільки право останнього не порушується, в тому числі і на захист.

Крім цього, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вважаю можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника.

Таким чином, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

За змістом ст.252 та ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.

Підстава притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 121 КУпАП відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно п. 31.3 а ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Судом встановлено, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення є бланкетним, та повинно відсилати до норми і правил, які було порушено внаслідок переобладнання транспортного засобу.

Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення не можливо встановити, які саме вимоги закону було порушено ОСОБА_1 в наслідок зняття пасажирських сидінь та в якому транспортному засобі, оскільки такі дані в протоколі відсутні.

Згідно норм чинного законодавства встановлені чіткі критерії відповідно до яких зміни параметрів конструкції транспортного засобу вважаються його переобладнанням та підлягають відображенню у його реєстраційних документах. Зняття пасажирських сидінь слід вважати переобладнанням за умови, що це призвело до зміни типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортного засобу, а також за умови, що проведені зміни не відповідають правилам, нормативам і стандартам України та не передбачені нормативно-технічною документацією на такий ТЗ.

Із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи неможливо встановити, що зняття ОСОБА_1 пасажирських сидінь призвело до зміни типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортного засобу, або такі зміни не відповідають правилам, нормативам і стандартам України та не передбачені нормативно-технічною документацією на такий ТЗ.

З відтвореного відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та склали на водія протокол. При цьому з відеозапису не вбачається, які саме переобладнання були виявлені в транспортному засобі.

На переконання суду, дії ОСОБА_1 не є такими, що призвели до негативних наслідків, ними не завдано шкоди, а тому такі дії не можуть бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Суд не мають права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.

Отже, при розгляді справи не встановлено фактичних даних на спростування доводів особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було долучено будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та він суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок має суб`єктивний характер та не відповідає вимогам щодо його допустимості та достатності.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, що в силу п.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

З огляду на викладене та керуючись ст. 121, ст. 247, ст. ст.283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП у зв`язку за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Андрій СЛИШ