Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №333/4514/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Державна зрада

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №333/4514/25

Суддя: Кулик В. Б.

Справа № 333/4514/25

Провадження № 1-кп/333/393/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 62024080100001362, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 15.02.2024 року відносно:

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Семенівка, Мелітопольського району, Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з наказом директора Державного підприємства «Мелітопольське лісове господарство» (далі - ДП «Мелітопольський лісгосп») № 11-К від 05.01.2017 року, ОСОБА_8 призначено на посаду лісничого Семенівського лісництва зазначеного ДП.

Наказом т.в.о. директора ДП «Мелітопольський лісгосп» № 10-К від 20.11.2022 року, ОСОБА_8 було звільнено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до Положення «Про державну лісову охорону», затвердженого Постановою КМУ № 976 від 16.09.2009 року, керівник, головний лісничий, інженери відділу (сектору) всіх категорій, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагенствами, входять до складу державної лісової охорони.

Відповідно до ч. 1 цієї постанови, Державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу.

Крім цього, відповідно до ст. 241 КУпАП, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_8 , який перебував на посаді лісничого Семенівського лісництва ДП «Мелітопольський лісгосп», до 20.11.2022 року був працівником правоохоронного органу та міг здійснювати правозастосовні функції.

Згідно із Статутом Державного підприємства «Мелітопольське лісове господарство», затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 67 від 22.03.2020 року, ДП «Мелітопольський лісгосп» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України від 16.04.1999 року № 41 «Про реорганізацію Запорізького, Мелітопольського, Пологівського держлісгоспів», є правонаступником Мелітопольського державного лісомисливського господарства, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Запорізьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (ст. 1 Статуту).

Основними напрямками діяльності Підприємства є:

- відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства;

- забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу;

- запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів мисливських тварин;

- використання лісових ресурсів;

- ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

- ведення первинного обліку лісів;

- дотримання встановленого законодавством режиму використання земель;

- забезпечення охорони типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяння формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;

- створення та збереження об`єктів постійної лісонасінної бази і лісових розсадників, вирощування декоративного садивного матеріалу;

- забезпечення проведення лісовпорядкування і упорядкування лісомисливських угідь, збереження в Підприємстві відповідних матеріалів;

- виробництво продукції та товарів народного споживання, проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт;

- організація та проведення лісозаготівельних робіт, виробництво промислової продукції переробки деревини і лісохімії та підсочки лісу;

- ведення підсобного сільського господарства, відгодівля та реалізація великої рогатої худоби, свинини, птиці;

- ведення рибного господарства;

- ведення сільського господарства, в тому числі вирощування, заготівля, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції та її реалізація;

- ведення мисливського господарства та контроль за дотриманням правил полювання;

- організація та проведення полювання, в тому числі й полювання іноземними громадянами, реалізація мисливських тварин та продукції полювання, в тому числі і за кордон з урахуванням вимог чинного законодавства;

- ведення обліку мисливської фауни і реєстрація всіх змін в її складі;

- популяризація серед населення значення збереження і правильного використання лісів і захисних лісових насаджень, залучення громадськості до справи відтворення та охорони лісів;

- та інші напрями діяльності, визначені Статутом.

Відповідно до посадової інструкції лісничого ДП «Мелітопольський лісгосп», посада лісничого належить до керівників виробничої діяльності лісництва.

Лісничий є безпосереднім організатором лісогосподарського виробництва й керівником структурного виробничо-територіального підрозділу підприємства, надалі - лісництва; забезпечує виконання встановлених завдань, ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; входить до складу державної лісової охорони та очолює службу у лісництві; призначається на посаду та звільняється директором підприємства; безпосередньо підпорядковується директору підприємства, а з питань, віднесених до компетенції головного лісничого - головному лісничому.

Розпорядження лісничого є обов`язковими для виконання підлеглими працівниками (за функціональною належністю) і можуть бути скасованими його вищим керівництвом (директором, головним лісничим).

Лісничий у своїй службовій діяльності керується цією посадовою інструкцією, Лісовим кодексом України та підзаконними актами, Положенням про державну лісову охорону України, затвердженим планом робіт, трудовим законодавством, керівними матеріалами, що регламентують діяльність підприємства, наказами, розпорядженнями та дорученнями його вищого керівництва.

Крім цього, лісничий:

-здійснює керівництво виробничою діяльністю лісництва. Забезпечує виконання планових завдань, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання режиму економії;

-лісничий повинен знати межі земель лісництва та місця розташування всіх протипожежних споруд, водойм;

-забезпечує виконання планів-випуску та реалізації продукції лісового господарства та сільськогосподарського виробництва;

-контролює своєчасне і точне виконання планових завдань та обов`язків майстрами лісу і робітниками;

-складає у встановленими чинними правилами строки проекти лісових культур на всі ділянки, що підлягають залісненню. Визначає на підставі особистого огляду площ, способи створення лісових культур та строки переведення лісових культур в покриту лісом площу;

-перевіряє дотримання працюючими на території лісництва правил відпуску деревини на пні, рубок лісу, пожежної безпеки та санітарних правил у лісах, порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів;

-вживає заходи, направлені на забезпечення лісництва необхідною кількістю посадкового та посівного матеріалу для виконання встановлених обсягів робіт з посіву та садіння лісових культур;

-організовує у встановлені строки роботи по обробітку ґрунту під лісові культури, посадку лісу та догляду за лісовими культурами. Забезпечує переведення у встановленому порядку ділянок лісових культур у покриту лісом площу;

-організовує роботи з відводу та таксації лісосік згідно з інструкцією та «Санітарних правил в лісах У країни»;

-забезпечує використання сільськогосподарських земель за призначенням та утримання їх в належному стані, згідно агротехнічних заходів вирощування сільськогосподарських культур;

-організовує виконання планів з виготовлення другорядних лісових матеріалів та побічного лісового користування;

-здійснює державний контроль за станом використання та відтворення, охорони та захисту лісо-,насаджень, що перебувають у користуванні лісництва;

-при закріплені мисливських угідь здійснює заходи з організації мисливського господарства, охорони й відтворення диких звірів і птахів (біотехнічних заходів), веде боротьбу з браконьєрством, а також здійснює контроль за веденням мисливського господарства іншими користувачами у зоні діяльності лісництва;

-складає протоколи (акти) про всі лісопорушення, порушення правил полювання та пожежної безпеки в лісах. Перевіряє правильність складання підлеглими йому працівниками державної лісової охорони протоколів, та своєчасно подає їх керівництву підприємства;

-забезпечує проведення профілактичних та винищувальних заходів боротьби зі шкідниками та хворобами лісу, вчасно повідомляє про появу шкідників керівництво підприємства;

-керує гасінням лісових пожеж на території лісництва;

-виступає за дорученням керівника підприємства в судових органах у справах про лісопорушення та лісові пожежі;

-надає допомогу лісовпорядним партіям, іншим проектно-дослідним організаціям у виконанні польових лісовпорядних та інших робіт, здійснює контроль за якістю виконання таксаторами польових лісовпорядних робіт; забезпечує безпечні умови праці робітникам, контролює за дотриманням ними правил і нормативних актів з охорони праці, пожежної безпеки, правил виробничої санітарії згідно чинного законодавства;

-виконує приписи служби з охорони праці підприємства та уповноваженими органами державного нагляду. Проводить у встановленому порядку навчання з охорони праці працівників лісництва;

-забезпечує збереження товарно-матеріальних цінностей лісництва, ведення встановленої технічної документації, належного обліку, достовірність звітності;

-проводить роботу з професійної орієнтації молоді, шляхом організації шкільних лісництв та профбесід зі шкільною молоддю.

Лісничий має право:

-розпоряджатись у встановленому порядку коштами й матеріальними цінностями, за необхідністю використовувати автотранспортні засоби лісництва для виконання службових обов`язків;

-самостійно складати протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати їх;

-перевіряти додержання правил пожежної безпеки в лісах, правил відпуску лісу на пню, правил рубання лісу, сінокосіння, випасу худоби та інших видів користування лісом;

-вживати заходів щодо усунення виявлених порушень та порушень правил полювання;

-затримувати на території лісового фонду порушників з незаконно добутою продукцією;

-представляти по дорученню адміністрації підприємства інтереси лісництва в органах суду, поліції, прокуратури й арбітражу, в інших державних установах і організаціях по справах про лісопорушення та лісові пожежі також з інших питань..

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Водночас, ОСОБА_8 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України, зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за таких обставин.

24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 року № 36/103, від 16.12.1970 року № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 року № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24.02.2022 року, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово було продовжено та діє по теперішній час.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Після початку повномасштабної військової агресії РФ проти України, війська РФ тимчасово окупували територію Мелітопольського району Запорізької області, зокрема Семенівську сільську територіальну громаду, та розташовані там державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, інші об`єкти, після чого на території Мелітопольського району представники РФ почали незаконно формувати органи окупаційної адміністрації РФ.

З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, зокрема Мелітопольського району, представники РФ з числа своїх громадян та лояльних до них верств місцевого населення почали формувати незаконні органі лісового господарства, зокрема мовою оригіналу «Государственное предприятие «Мелитопольское лесное хозяйство», для вчинення діянь на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

У свою чергу, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді лісничого Семенівського лісництва зазначеного ДП «Мелітопольський лісгосп», використовуючи теоретичні знання і практичні навички, отримані в Україні, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання РФ території Мелітопольського району та інших населених пунктів Запорізької області, та усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області, зокрема на території Мелітопольського району, системи органів державної влади РФ, у тому числі «правоохоронної», з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, приблизно наприкінці березня 2022 року (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось за можливе), надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою РФ перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та, почав надавати допомогу окупаційній адміністрації РФ, здійснюючи нагляд за користуванням ресурсами від імені та в інтересах ворога.

Так, ОСОБА_8 , перебуваючи на тимчасово окупованій збройними силами країни-агресора РФ, будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу - лісничим Семенівського лісництва ДП «Мелітопольський лісгосп», діючи умисно та добровільно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно надав згоду представникам країни-агресора РФ на свій безперешкодний вступ до незаконно створеного органу «Государственное предприятие «Мелитопольское лесное хозяйство» (мова оригіналу) окупаційної адміністрації РФ.

В подальшому, ОСОБА_8 працюючи в органі: «Государственное предприятие «Мелитопольское лесное хозяйство» (мова оригіналу) окупаційної адміністрації РФ на посаді лісничого, добровільно виконував вказівки і розпорядження керівників від імені та в інтересах окупаційної адміністрації РФ, здійснював схиляння до співпраці у зазначеному створеному окупантами органі, був включений у штаб лісогосподарського підприємства із підпорядкуванням окупаційній адміністрації РФ, а також приймав участь у постачанні будівельними матеріалами (колодами) воєнізованим формуванням, що приймають участь у «Специальной военной операции» (мова оригіналу) на тимчасово окупованій території Запорізької області, зокрема на території Семенівської територіальної громади, у сукупності своїми діями завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто державну зраду.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 111 КК України як державна зрада, а саме діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення судового розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя і суд виходили з того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу № 164 від 31.05.2023 року) затверджено перелік територій тимчасово окупованих РФ, до яких відноситься і м. Мелітополь та Мелітопольський район Запорізької області (з 25.02.2022 року).

За повідомленням Генерального директора Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_9 вказане підприємство зупинило роботу своїх відділень на непідконтрольних Україні територіях з 01.08.2022 року. Зазначена інформація є загальновідомою і викладена на офіційному сайті зазначеного державного підприємства.

Повістки про виклик ОСОБА_8 , повідомлення йому про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування та завершення досудового розслідування, про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: шляхом публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення», а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_8 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України направлялись захиснику.

Дорученням Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, за постановою слідчого, адвоката ОСОБА_7 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_8 .

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2025 року було надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_8 .

Після постановлення вказаної ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46, ст. 42, п. 8 ч. 2 ст. 51 та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснювала його захисник, яка отримувала необхідні процесуальні документи, у повному обсязі ознайомилася з матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин, суд вважає, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та передбачених КПК України заходів для виклику ОСОБА_8 з метою забезпечення останньому можливості безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Згідно з ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 здійснювалось спеціальне судове провадження.

Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим, на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик були опубліковані у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України», а також на офіційному веб-сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя на сайті «Судова влада України».

В судових засіданнях приймав участь захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , який зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду: приймав активну участь у допиті свідків, заявляв певні клопотання та у судових дебатах висловив свою позицію щодо недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про фактичну відмову ОСОБА_8 належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_8 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати та час розгляду кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, повністю підтверджується такими доказами:

- показами свідка ОСОБА_10 , який суду пояснив, що на момент тимчасової окупації він працював в ДП «Мелітопольське лісове господарство» на посаді голови. Вже 25.02.2022 року було окуповане смт. Мирне, де вже зараз знаходиться офіс окупаційної влади. Він приходив на підприємство, годував свою собаку, через неділю на території підприємства з`явились люди в масках та формі РФ, задавали питання щодо роботи підприємства. У березні 2022 року усіх викликали на підприємство, це робила секретар директора від української влади. На нараду запросили усіх, там представили нового керівника ОСОБА_11 , при українській владі він був першим заступником. З ОСОБА_11 були усі в гарних стосунках, він пояснив, що вирішив співпрацювати з окупаційною владою, запрошував також співпрацювати та отримувати заробітну плату. ОСОБА_8 був лісничим Семенівського господарства , після вторгнення він теж перейшов на сторону окупаційної влади і продовжував займати посаду лісничого при владі РФ. Після того, як він виїхав з окупованої території декілька разів до нього дзвонив ОСОБА_8 і казав, що у його квартиру заселить військових РФ, тому туди переїхала жити його матір. Також, телефонували люди з села і скаржились, що ОСОБА_8 примушує виходити на роботу та співпрацювати з РФ. Був випадок, коли подзвонила мати і сказала, що в квартиру прийшли військові з людиною по опису схожої з ОСОБА_8 та хотіли заселитись туди жити, проте вона не пустила;

- показами свідка ОСОБА_13 , який суду пояснив, що раніше працював майстром лісу в смт. Мирне і його керівником був ОСОБА_8 . Після вторгнення РФ він жодного разу не вийшов на роботу. В травні 2022 року йому подзвонив ОСОБА_8 і запросив приїхати до Семенівського лісництва, проте там був тільки його батько, який пояснив, що ОСОБА_8 знаходиться наразі в головному офісі в смт. Мирне. Він поїхав туди, вони поспілкувались, останній запропонував йому співпрацювати з РФ та займати ту ж саму посаду, проте він відмовився. Виїхав з тимчасово окупованої території у лютому 2023 року, до цього часу перебував у полоні, тому не може розповісти як саме далі здійснювалось управління. Читав у «Телеграм» каналі, у новинах, що сім`я ОСОБА_8 продовжує працювати у лісництві, у тому числі і ОСОБА_8 ;

- показами свідка ОСОБА_16 , яка суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_8 по роботі. Їй відомо, що з моменту вторгнення РФ і по 2024 рік точно сім`я ОСОБА_8 продовжила працювати у лісництві. Наприкінці травня 2022 року її та інших співробітників викликали на підприємство та запропонували писати заяву на працевлаштування вже російською мовою, пропонували ті ж самі посади та зарплату РФ. Деякі погодились, вона відмовилась. Ніхто нікого не примушував, все було добровільно. ОСОБА_8 був лісничим при українській владі і після вторгнення РФ також продовжив займати цю посаду, головний офіс знаходиться у смт. Мирне.

Крім показів свідків, судом досліджені такі докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Згідно з наказом директора Державного підприємства «Мелітопольське лісове господарство» (далі ДП «Мелітопольський лісгосп») № 11-К від 05.01.2017 року, ОСОБА_8 призначено на посаду лісничого Семенівського лісництва зазначеного ДП.

Із витягу з наказу ДП «Мелітопольське лісове господарство» № 10-к від 20.11.2022 року судом встановлено, що з 20.11.2022 року припинено дію трудового договору з ОСОБА_8 , лісничим Семенівського лісництва, у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд.

Із листа СБУ України в Запорізькій області судом встановлено, що працівник «Мелитопольського лесного хазяйства» лісничий Семенівського лісництва - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для листування з представниками окупаційної влади використовує електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_3

Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.08.2023 року, а саме огляд додатку The Bat, за допомогою якого було відкрито архівні записи з поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою користується ОСОБА_11 , як директор державного підприємства «Мелитопольское лесное хазяйство», судом встановлено, що під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії отримано відомості співробітників лісництв, їх особисті персональні дані, нарахування їм заробітної плати, премій, в тому числі за червень 2022 року ОСОБА_8 лісничому Семенівського лісництва - 29 000 рублів, за липень 2022 року - 58 000 рублів, в тому числі премія, серпень 2022 року - 34 000 рублів. Також виявлені відомості на виплату коштів у травні 2022 року - ОСОБА_8 - 21 000 рублів, видача коштів на руки готівкою під особистий підпис. Наявні відомості осіб, які подали документи на отримання паспорту громадянина РФ, серед переліку під номером 54 ОСОБА_8 . Перелік усіх співробітників лісництв з номерами телефонів оператора РФ - ОСОБА_8 лісничий Семенівське лісництво - НОМЕР_1 . Наявні відомості про отримання заробітної плати за 2023 рік, весь рік ОСОБА_8 отримував заробітну плату, як лісничий Семенівського лісництва. Окрім заробітної плати останній отримував премії та матеріальні допомоги.

Таким чином, безпосередньо з показань свідків, а також оглянутих у судовому засіданні документів, отриманих за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронної поштової скриньки ОСОБА_11 (директора т.зв. МСП «Мелитопольское лесное хозяйство»), вбачається, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді лісничого Семенівського лісництва ДП «Мелітопольське лісове господарство» після повномасштабного вторгнення РФ на територію України та тимчасовій окупації Мелітопольського району Запорізької області залишився у м. Мелітополі перейшов на бік ворога та з власної ініціативи, добровільно розпочав співпрацювати у незаконно створеному окупаційною владою органі - МСП «Мелитопольское лесное хозяйство»).

Усі перераховані джерела доказів, суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а фактичні дані, що вони містять, визнає належними та допустимими доказами. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище дані достовірними доказами.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, вважає за можливе винесення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні.

Сукупність показань свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, судом не встановлено.

Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п. 86).

В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Крім того, під час судового розгляду були досліджені характеризуючи обвинуваченого ОСОБА_18 документи (інформація про відсутність судимості; актові записи про народження, шлюб, про наявність зареєстрованого на ім`я обвинуваченого нерухомого майна).

Також, під час судового розгляду були досліджені такі документи:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 62022080010000011, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2022 року, з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення «Відповідно до матеріалів оперативного підрозділу ТУ ДБР у м. Мелітополі отримано інформацію, яка вказує на можливу причетність до державної зради ОСОБА_11 , який надав згоду на співпрацю з ворогом в умовах воєнного стану та надає відповідну допомогу незаконним формуванням ворога, які утворилися у м. Мелітополі Запорізької області, а саме: ОСОБА_11 надав добровільну згоду представникам військових формувань РФ на роботу на посаді директора ДП «Мелітопольське лісове господарство» та приступив до вчинення дій, спрямованих на спричинення шкоди економічної безпеки України» та кваліфікацією за ч. 2 ст. 111 КК України;

- постанова керівника першого СВ ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_19 від 29.03.2022 року про визначення слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000011, старшим групи слідчих визначено слідчого ОСОБА_20 ;

- постанова заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_21 від 30.03.2022 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62022080010000011: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (старший групи), ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ;

- доручення слідчого ОСОБА_20 від 12.07.2023 року у порядку ст. 40 КПК України;

- постанова керівника першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі, ОСОБА_27 від 08.09.2023 року про визначення слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000011, старшим групи слідчих визначено слідчого ОСОБА_20 ;

- постанова заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_28 від 11.09.2023 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62022080010000011: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 (старший групи), ОСОБА_24 , ОСОБА_6 ;

- повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 27.10.2023 року за ч. 2 ст. 111 КК України (отримав захисник ОСОБА_7 02.11.2023 року);

- повідомлення про підозру, повістки про виклик ОСОБА_8 до Запорізької обласної прокуратури на 06.11.2023 року, 07.11.2023 року, 08.11.2023 року опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» № 219 (7617) від 01.11.2023 року та на сайті Офісу Генерального прокурора України від 01.11.2023 року;

- постанова слідчого ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополя ОСОБА_20 від 15.11.2023 року про оголошення ОСОБА_8 у розшук;

- постанова прокурора ОСОБА_6 від 15.02.2024 року про виділення матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 із кримінального провадження № 62022080010000011, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2022 року, в окреме кримінальне провадження;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 62024080100001362, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024 року, з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення «Відповідно до матеріалів оперативних підрозділів отримано інформацію, яка вказує на можливу причетність до державної зради працівників ДП «Мелітопольське лісове господарство», які надали згоду на співпрацю з ворогом в умовах воєнного стану на тимчасово окупованій території Запорізької області» та кваліфікацією за ч. 2 ст. 111 КК України;

- постанова керівника першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_29 від 15.02.2024 року про визначення слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024080100001362, старшим групи слідчих визначено слідчого ОСОБА_20 ;

- постанова керівника першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_27 від 23.04.2025 року про зміну складу слідчої групи, призначеної для здійснення досудового розслідування та визначення старшого слідчої групи у кримінальному провадженні № 62024080100001362, старшим групи слідчих визначено слідчого ОСОБА_30 ;

- ухвала слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_31 від 02.05.2025 року про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_8 з метою приводу його для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024080100001362, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024 року;

- ухвала слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_31 від 12.05.2024 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024080100001362, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024 року;

- повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування, про завершення досудового розслідування та виклики підозрюваного ОСОБА_8 для виконання вимог ст. 290 КПК України на 21.05.2025 року, 22.05.2025 року, 23.05.2025 року публікувалися 15.05.2025 року - у газеті «Урядовий кур`єр» № 98 (8023) та 13.05.2025 року на сайті Офісу Генерального прокурора.

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у т.ч. за процедурою (in absentia).

Захисник ОСОБА_7 у судових дебатах зазначив, що фактично стороною обвинувачення не було надано прямих та безперечних доказів винуватості обвинуваченого.

Суд критично ставиться до вказаної позиції захисника, враховуючи таке.

Під час допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , які усі на момент повномасштабного вторгнення російської федерації на територію Україну займали певні посади у ДП «Мелітопольське лісове господарство» беззаперечно зазначили, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді лісничого Семенівського лісництва вказаного підприємства після повномасштабного вторгнення РФ на територію України та тимчасовій окупації Мелітопольського району Запорізької області залишився у м. Мелітополі, перейшов на бік ворога та з власної ініціативи, добровільно розпочав співпрацювати на аналогічній посаді у незаконно створеному окупаційною владою органі - МСП «Мелитопольское лесное хазяйство». Крім того, один із свідків зазначив, що бачив у Телеграм-каналах ОСОБА_18 як працівника підприємства, створеного окупаційною владою. Даних про те, що останній зайняв посаду у вказаному органі не добровільно, під примусом чи впливом, не встановлено під час судового розгляду.

За таких обставин суд без сумніву дійшов до висновку, що ОСОБА_8 у зазначений в обвинувальному акті час добровільно зайняв вказану посаду, тому відсутні підстави і для винесення іншого рішення стосовно останнього.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_8 , не встановлено.

Частина друга ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд виходить із положень ст. 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого: раніше не судимого, працював на час складання обвинувального акту на державу-агресора та на ворога України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце мешкання, його вік та здоров`я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра).

Покарання у виді довічного позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключно небезпечністю особи винного. Тобто, даний вид кримінального покарання призначається з урахуванням таких даних, як наявність судимостей в особи, з урахуванням негативних характеристик з місця проживання, що в свою чергу, свідчить про небажання особи стати на шлях виправлення і, як наслідок, нехтування загальнолюдськими цінностями, зокрема, життям людини.

Враховуючи особистість ОСОБА_8 , конкретні обставини кримінального провадження, посаду, яку він займав на час повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022 року, що належала до категорії керівників, факт відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі. Також вважаємо за необхідне ОСОБА_8 призначити максимальне строкове покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч. 2 ст. 111 КК України з конфіскацією усього майна останнього.

Вказаною санкцією не передбачені інші додаткові покарання крім конфіскації майна обвинуваченого. Водночас, колегія суддів, вважає, що до ОСОБА_8 необхідно застосовувати таке додаткове покарання як: позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та в правоохоронних органах.

У випадку, коли додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не передбачене у санкції статті Особливої частини КК, суд може призначити його з покликанням на положення ч. 2 ст. 55 КК України лише за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Зі змісту цієї частини ст. 55 КК України чітко слідує, що таке додаткове покарання суд може призначити лише у разі, коли визначає за неможливе збереження особі права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Тобто на момент вчинення відповідного кримінально караного діяння особа вже має обіймати такі посади або займатися такою діяльністю і суд вважає, що в подальшому таке право особи необхідно обмежити (така правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 11.03.2025 року у справі № 149/3010/23, провадження № 51-5344км24).

В даному випадку ОСОБА_8 на момент вчинення злочину перебував на посаді лісничого Семенівського лісництва ДП «Мелітопольський лісгосп», скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями, завдяки перебування на вказаній посаді, фактично допоміг державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, на думку колегії суддів, ОСОБА_8 у майбутньому необхідно на максимальний строк, передбачений ч. 2 ст. 55 КК України обмежити його право обіймати будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та в правоохоронних органах.

Сумніви, що ОСОБА_8 на момент вчинення злочину був працівником державного підприємства, що входить до складу державної лісової охорони, яка має статус правоохоронного органу, відсутні.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління.

У ч. 2 ст. 89 Лісового кодексу України передбачено, що державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі № 401/2766/21.

На переконання колегії суддів, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не приймалося.

Речові докази, процесуальні витрати та цивільний позов у даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_8 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна обвинуваченого.

На підставі ч. 2 ст. 55 КК України ОСОБА_8 позбавити права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та в правоохоронних органах обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua