Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №314/5519/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/5519/25

Провадження № 1-кп/314/506/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100002819 від 16.04.2025 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Розівка Розівського району Запорізької області, громадянина України, освіта середня, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника гранатометника 2-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення 4-го батальйону оперативного призначення, у військовому званні «солдат» зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1.) вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15.11.2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;

2.) вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02.08.2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;

3.) вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22.02.2019 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. Вироком Запорізького апеляційного суду від 25.07.2019 року вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22.02.2019 скасований, призначено покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у вигляді 2 (два) роки позбавлення волі;

4.) вироком Куйбишевським районним судом Запорізької області від 23.07.2020 за статтями 185 ч.2; 186 ч.2; 70 ч.І; 78 ч. 3; 71 ч.І; 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 10місяців, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02.08.2018 та Запорізького апеляційного суду від 25.07.2019. У строк покарання зараховано попереднє ув`язнення та відбуте покарання з 13.02.2019 по 23.07.2020 із розрахунку день за день. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 17.02.2023 звільнений умовно-достроково від відбування покарання, невідбутий строк 01рік 09місяців 26 днів;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

Солдат ОСОБА_3 , перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_1 , в посаді відповідно до наказу 386 від 26.12.2024 кулеметника 1-го зенітного ракетного відділення 2-го зенітного ракетного взводу 1-ої зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, у званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 13.01.2025, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою тимчасового ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасово: дислокації військової частини НОМЕР_1 НГУ у АДРЕСА_3 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 25.01.2025, а саме до моменту повернення на службу. Таким чином ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем самовільно залишив місце служби, тривалістю понад три доби.

Також, солдат ОСОБА_3 , перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_1 , в посаді відповідно до наказу 386 від26.12.2024 кулеметника 1-го зенітного ракетного відділення 2-го зенітного ракетного взводу 1- ої зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, у званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 05.03.2025, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою тимчасового ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив місце служби, а саме пункт постійної дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ у АДРЕСА_3 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 12.03.2025, а саме до моменту повернення на службу. Таким чином ОСОБА_3 будучі військовослужбовцем самовільно залишив місця служби, тривалістю понад три доби.

Окрім того, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, відповідно до наказу № 109 від 12.04.2025 в посаді помічника гранатометника 2-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 09.08.2025, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою ухилитись від військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, сг. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ у АДРЕСА_4 , проводив - час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації підрозділу не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі, до моменту затримання співробітниками поліції. Таким чином ОСОБА_3 вчинив дезертирстві тобто самовільно залишив місце служби з метою ухилитися від військової служби.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень при викладених вище обставинах, підтвердив в судовому засідання що не мав наміру повертатися до служби, час проводив на власний розсуд. В судовому засідання вину визнав повністю, висказав щире каяття.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому, судом було з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого.

Статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений ОСОБА_3 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за:

-першим та другим епізодами, за ч. 5 ст. 407 КК України - а саме самовільне залишення військовослужбовцем місця служби, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

-за третім епізодом, за ч. 4 ст. 408 КК України – а саме дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та відповідно до розділу Особливої частини КК України є кримінальними правопорушеннями проти порядку проходження служби та обороноздатності держави.

Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси. Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він має середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

При призначенні виду покарання обвинуваченому, суд виходить із змісту ст.ст. 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, з врахуванням особи обвинуваченого, думки прокурора, який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі, відсутність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставини, враховуючи характер кримінального правопорушення та враховуючи інші обставини, суд приходить до висновку, що повинно бути призначено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 407 з урахуванням ст.ст. 70, 71 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає, оскільки у зв`язку з набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування статей 69 і 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407, 408 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Строк покарання ОСОБА_3 необхідно обчислювати з дня фактичного затримання, а саме з 18 листопада 2025, зарахувавши попереднє ув`язнення у строк покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_3 підлягає продовженню.

Підстав для зміни запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнення обвинуваченого з-під варти, згідно з положеннями ч. 3 ст. 377 КПК України, судом не встановлено.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23.07.2020 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 18 листопада 2025 року.

До строку покарання у відповідності до ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення з 18 листопада 2025 року по день набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_6

06.05.2026