Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №308/5109/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5109/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови № 2901-1 від 15.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови № 2901-1 від 15.10.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу 25 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 15.10.2025 винесено постанову № 2901-1, якою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, покладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

В оскаржуваній постанові вказано, що 15.10.2025 близько 15:05 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі органів Національної поліції, де 15.10.2025 р. о 15 годині 05 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу перелбачену п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги ст. 13, ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 громадяния ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку виконання вишеназваних обов?язків, був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення виданого Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 00 хв. 15.10.2025 р., яке ОСОБА_1 підписати відмовився. Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу виконання свого обов?язку не реагував, та виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду.

Про існування вказаної постанови Позивач дізнався лише після того, як його рахунки були заблоковані на підставі Постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2026 р. (ВП № 80321670). З метою з`ясування обставин, 09.03.2026 р. адвокатом Позивача було направлено адвокатський запит до Відповідача. Листом від 12.03.2026 р. № 6/1/3775 Відповідач повідомив про факт винесення постанови, скерувавши за її отриманням до органів ДВС. Копію оскаржуваної постанови було фактично отримано адвокатом лише 30.03.2026 року у приміщенні Ужгородського відділу ДВС після подання відповідної заяви.

З даною постановою Позивач не погоджується, оскільки таку складено з грубим порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та викладені в ній обставини не відповідають дійсності. Зазначає, що в даному випадку є невідповідність реальним обставинам. У тексті оскаржуваної постанови Відповідач зазначає, що 15.10.2025 р. Позивач нібито «виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду» та не виконав обов`язок щодо проходження ВЛК. Проте, вказана обставина спростовується беззаперечним письмовим доказом. Згідно з Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) № 336 від 18.11.2025 року, солдата ОСОБА_1 будо зараховано у списки особового складу військової частини з 25 жовтня 2025 року. У цьому ж наказі прямо вказано, що ОСОБА_1 «прибув для проходження ВЛК за призовом під час мобілізації, на особливий період, з ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Той факт, що вже 25.10.2025 року (через 10 днів після нібито «категоричної відмови») Позивач був зарахований на посаду радіотелеграфіста у в/ч НОМЕР_1 як мобілізований саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , беззаперечно доводить, що він не ухилявся від виконання військового обов?язку та проходження медогляду.

Вказує на те, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без фактичної участі ОСОБА_1 . Відповідач позбавив Позивача права надавати пояснення, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою. У тексті постанови міститься запис "від підпису відмовився". Цей запис зроблено безпідставно. Позивачу постанова не вручалася, а відмова від підпису не фіксувалася належним чином, в графі постанови щодо наявності свідків правопорушення Відповідачем власноруч вказано: "відсутні". Тобто Відповідач не має жодних належних доказів (актів відмови за підписом свідків тощо), які б підтверджували факт відмови від ВЛК, так і факт відмови від підписання документів.

Вказує, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 статті 210-1 КупАП.

Із прохальної частини поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить:

Визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови від 15.10.2025 року та поновити ОСОБА_1 цей строк.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 року № 1901-1 (в документах ДВС фігурує як № 2901-1) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 25 500 грн. 3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заяви (клопотання) учасників справи.

21.04.2026 року через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, з якого вбачаються підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного. 15.10.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 15.10.2025 р. № 6528, який є додатком до протоколу по справі про адміністративне правопорушення від 15.10.2025 р. № 2901. Таким чином, в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до приписів встановлених абз. 12 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, вживались заходи щодо призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Оскільки в відповідності до 1 ч. 13 статті 2 Закону України «Про обов`язок і військову службу» визначено обов`язковість проходження медичного огляду щодо осіб, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, що кореспондується з приписами абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, відповідно до якого громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, - дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 були цілком правомірними. ОСОБА_1 , відмовився від підписання протоколу в відповідних графах протоколу, йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права про що міститься відповідна відмітка в протоколі. На позивача накладено штраф за вказане порушення в мінімальному розмірі санкції визначеною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення та зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Представник зазначає, що в решті позов містить посилання на норми законодавства без чіткого викладу обставин порушення таких норм та доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Розгляд справи здійснювати без участі представників ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.04.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про виконання ухвали суду від 07.04.2026 року по справі №308/5109/26, щодо витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ІНФОРМАЦІЯ_4 надає копії відповідних матеріалів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив такі задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, з наданого суду відзиву на позовну заяву, просить розгляд справи здійснювати без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виходячи з наявних доказів у справі, суд вважає за можливе на підставі ст. 205 КАС України справу вирішувати без участі сторін та підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2026 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення (пояснення осіб), на підставі яких позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у тому числі оскаржувану постанову, пояснення працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про явку 15.10.2025 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформацію про підстави та дату притягнення до адміністративної відповідальності, і відомості щодо звернення постанови № 2901/1 від 25.10.2025 до виконання, як такі, що мають значення для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи. Питання поновлення строку звернення до адміністративного суду при відкритті провадження не вирішувалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.10.2025 р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковник ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову № 2901-1 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, покладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.

Згідно тексту вказаної постанови, 15.10.2025 близько 15:05 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі органів Національної поліції, де 15.10.2025 р. о 15 годині 05 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу перелбачену п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов?язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та вимоги ст., 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», яким установлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зокрема, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, проходять обов?язковий медичний огляд. Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 громадяния ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку виконання вишеназваних обов?язків, був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення виданого Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 00 хв. 15.10.2025 р., яке ОСОБА_1 підписати відмовився. Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу виконання свого обов?язку не реагував, та виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду. Отже, громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Факт вчиненного правопорушення підтверджують свідки (за наявності): відсутні.

Як встановлено судом, з тексту протоколу № 2901 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 15.10.2025 року, вбачається, що гр. ОСОБА_1 роз?яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім?ї чи близьких родичів, коло яки» визначається законом, а також права та обов?язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи ористуватися юридичною допомогок адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи з: дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративно правопорушення відбудеться о 16:10 год. 15.10.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет (приймальня), 15 жовтня 2025 року від підпису відмовися у присутності свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Другий примірник протоколу отримав – від підпису відмовився у присутності свідків ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 вказує, що не був присутній під час винесення постанови, копію не отримував ні особисто, ні поштою і фактичне ознайомлення з її повним текстом відбулося 30.03.2026 р. у приміщенні Ужгородського відділу ДВС після подання відповідної заяви.

Судом встановлено, що зі змісту Витягу з Наказу командира в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) № 336 від 18.11.2025 року, а сааме п. 2 - зарахувати в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення: солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, з ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити на посаду радіотелеграфіста радіостанції відділення матеріально-технічного забезпечення 2 стрілецького взводу (з охорони та оборони важливого державного об`єкта №531 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону з 25 жовтня 2025 року. Уважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою 25 жовтня 2025 року, встановити посадовий оклад у розмірі 2640 грн, за тарифним розрядом.

Суд не враховує посилання Позивача на зміст Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 № 336 від 18.11.2025, зокрема на формулювання «прибув для проходження ВЛК за призовом під час мобілізації, на особливий період, з ІНФОРМАЦІЯ_2 », і не бере його до уваги.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та ст. 286 КАС України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

У відповідності до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Наказом Міністерства оборони від 01.01.2024 року № 3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Наказ набрав чинності 15 лютого 2024 року.

Актом визначено процедури складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), яке спричинило їх втрату.

Йдеться про притягнення до адміністративної відповідальності за такими статтями КпАП: - стаття 210 «Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку»; - стаття 210-1 «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (за нею штрафують і посадовців підприємств та інших юросіб); - стаття 211 «Зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності».

Уповноважені посадові особи ТЦК та СП, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Протокол складає уповноважена посадова особа у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

Уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа, яка складала протокол, робить про це відповідний запис та засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати.

Складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу, яка подається керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник ТЦК виносить постанову про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи.

Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює чіткі вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення.

Зокрема, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ст. 283 КУпАП).

Окрім цього, відповідно до частини 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, суд встановив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковника ОСОБА_6 № 2901-1 від 15.10.2025 на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

Вказана постанова винесена за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 2901 від 15.10.2025.

За змістом цих документів ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 15.10.2025 не прибув для проходження медичного огляду, на вимогу свого обов`язку не реагував, та виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошена загальна мобілізація, проведення якої також продовжено до цього часу.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону, де зазначено, що громадяни зобов?язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», яким установлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зокрема, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, проходять обов?язковий медичний огляд.

Приймаючи рішення про винуватість позивача та накладання на нього адміністративного стягнення, уповноважена посадова особа ОСОБА_3 виходив з того, що перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 громадяния ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку виконання обов?язків, був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення виданого Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 00 хв. 15.10.2025 р., яке ОСОБА_1 підписати відмовився. Громадянин ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу виконання свого обов?язку не реагував, та виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду

Надалі уповноваженою посадовою особою ОСОБА_7 було складено протокол про адміністративне правопорушення та прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, виходячи з обставин нібито відмови позивача від проходження ВЛК.

Докази, які підтверджують вказані обставини наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, копії яких надані представником відповідача разом з відзивом на позов.

При цьому, факт неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби 15.10.2025 жодними належними та допустимими доказами представниками РТЦК не зафіксований. Матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б підтверджували участь позивача у відповідних процесуальних діях, зокрема аудіо-, відеозаписів або фотоматеріалів, що могли б засвідчити факт роз`яснення йому процесуальних прав та його відмову від їх реалізації.

Тобто, суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що позивач був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, був обізнаний про розгляд справи та відмовився від підписання протоколу і надання пояснень у присутності свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України, обов`язок доведення правомірності рішення покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень. Водночас відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували відмову позивача від проходження медичного огляду.

Сам по собі запис у протоколі та постанові про «відмову від підпису» або «відмову від проходження ВЛК» не є достатнім доказом, оскільки відповідні обставини мають підтверджуватися належними доказами, а не лише поясненнями посадових осіб ТЦК.

Відсутність свідків або належно оформленого акту про відмову свідчить про недоведеність події правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 642/7239/25.

Крім того, невручення постанови та неповідомлення особи про розгляд справи є істотним порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності і порушує її право на захист. Такі порушення є самостійною та достатньою підставою для визнання постанови протиправною та її скасування.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 посилається на Витяг з Наказу командира в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) № 336 від 18.11.2025 року, відповідно до якого його зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , забезпечення та призначено на посаду радіотелеграфіста з 25.10.2025 після прибуття за мобілізацією з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тобто, позивач вже 25.10.2025 року, а саме через десять днів після подій, викладених в оскаржуваній постанові від 15.10.2025 року, був мобілізований та зарахований до списків особового складу військової частини за направленням того ж ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення справи та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Суд звертає увагу, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено нібито категоричну відмову від проходження медичного огляду (ВЛК) та невиконання обов`язків, передбачених законодавством про мобілізацію.

Разом з тим, подальші дії відповідача, а саме направлення позивача для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та фактичне зарахування його до військової частини, об`єктивно суперечать викладеним у постанові висновкам про наявність у діях позивача відмови від виконання військового обов`язку.

Суд зазначає, що особа, яка дійсно висловила б категоричну відмову від проходження військово-лікарської комісії, не могла б бути у подальшому мобілізована тим самим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки без виконання відповідних процедур, зокрема проходження медичного огляду.

Отже, сам факт подальшої мобілізації позивача свідчить про відсутність у його діях ознак умисного ухилення від виконання обов`язків, пов`язаних із проходженням військово-лікарської комісії, та спростовує твердження відповідача про наявність події адміністративного правопорушення.

З урахуванням відсутності фактичного ухилення або наявність обставин, що суперечать кваліфікації правопорушення, свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, суд доходить висновку, що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Тому за результатами розгляду цієї справи суд, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС, вважає за необхідне прийняти рішення про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, суд робить висновок, що права позивача були порушені при прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення, що тягне за собою скасування такого рішення як відновлення рівноваги сторін. Внаслідок чого позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з урахуванням обставин, регламентованих п.п.1-4 ч. 9 цієї ж статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

А тому на користь позивача згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати по справі в розмірі 665,60 грн. необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо доводів позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 289 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Водночас положення цієї норми підлягають застосуванню у системному зв`язку зі ст. 285 КУпАП, яка зобов`язує орган, що виніс постанову, вручити її особі або надіслати у встановленому законом порядку.

Обов`язок належного повідомлення особи про винесену постанову покладається саме на суб`єкта владних повноважень. За відсутності доказів вручення постанови або її належного направлення, особа об`єктивно позбавлена можливості реалізувати своє право на її оскарження.

За таких обставин перебіг строку на оскарження не може обчислюватися з дати винесення постанови, оскільки це суперечило б гарантіям права на судовий захист, передбаченим ст. 55 Конституції України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (зокрема постанова КАС ВС у справі №290/606/23), перебіг строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення пов`язується не з моментом її винесення чи проголошення, а з моментом її належного вручення особі або отримання повідомлення про таке вручення.

За відсутності доказів вручення постанови або її належного направлення, строк на оскарження не може вважатися таким, що розпочався.

З огляду на те, що позивач дізнався про існування постанови лише 30.03.2026 у приміщенні органу державної виконавчої служби, а звернувся до суду 03.04.2026, тобто в межах десятиденного строку, встановленого КУпАП, підстав вважати строк на оскарження пропущеним немає.

На підставі ст. ст. 5, 7, 9, 77, 139, 205, 241, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч. 3 ст. 210-1, ст.ст. 235, 247, 251, 256, 258, 268, 280, 283-285 КУпАП, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу`суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов – задоволити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковника ОСОБА_8 № 2901-1 від 15.10.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І