Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №727/2685/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2685/26

Провадження № 2/727/1463/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 18.09.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №18.09.2024-100000554, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у сумі 8000 гривень та зобов`язалася повернути кредит, сплати кошти у термін встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі – 8000 гривень, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 18.09.2024, строком на 140 днів.

Умовами договору сторони погодили, що дата повернення (виплати) кредиту - 04.02.2025 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачено.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 20% від суми кредиту та дорівнює 1600 грн. 00 коп.

Неустойка: 80 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у

рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41XX-XXXX-2957.

ОСОБА_1 18.09.2024 року електронним цифровим підписом підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 гривень, а отже акцептовано умови Договору.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №18.09.2024-100000554 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 22221 грн. 81 коп., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн. 00 коп., процентів у розмірі 10080 грн. 00 коп., комісії (повязаної з наданням кредиту) у розмірі 941 грн. 81 коп. та неустойки у розмірі 3200 грн. 00 коп., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Вказав, що відповідачем були здійсненні заходи, спрямовані на визання боргу, а саме: проведена часткова сплата 11.10.2024 року на суму 2578 грн. 19 коп.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №18.09.2024-100000554 від 18.09.2024 року в розмірі 22221грн. 81 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 05.03.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає повністю. Вказала, що перший платіж нею було здійснено вчасно 11.10.2024 року у розмірі 2578 грн. 19 коп. Таким чином розмір тіла кредиту зменшився до 5421 грн. 81 коп. Причиною відсутності повного повернення суми кредиту стали непередбачувані сімейні обставини: великі витрати на лікування, поховання матері, інші кредитні зобов`язання, затримка заробітної плати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомила.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності сторін, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 п.1 статті).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд у відсутності сторін.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 18.09.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №18.09.2024-100000554 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою електронного підпису - одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с.18-19).

18.09.2024 року позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е392 було підписано пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) (а.с.18), підписавши яку остання підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування. Також відповідач підтвердила отримання нею усіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик, запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть для неї мати, в тому числі у разі невиконання нею зобов`язань за таким договором.

Із дослідженої заявки від 18.09.2024 року вбачається, що позичальник 18.09.2024 року о 10:13 за допомогою одноразового ідентифікатора Е392 підписала заявку до кредитного договору №18.09.2024-100000554, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 18.09.2024 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, підписанням цієї заявки позичальник підтвердив однозначне та безумовне прийняття (акцепт) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

З договору слідує, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною двної оферти; сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту, встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору (п.3.1-3.3 пропозиції).

Відповідно до п. 4.1, 4.3, 4.4 пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41ХХ-ХХХХ-2957. Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати кредиту - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. Сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту включно до дати його фактичного повернення.

Відповідно до умов заявки від 18.09.2024 року, сума кредиту становить 8000 гривень, строком на 140 днів з дати його надання, дата повернення – 04.02.2025 року (а.с.18зв.).

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту– 20% від суми кредиту та дорівнює 1600 гривень. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Розглядаючи аргументи, наведені сторонами, суд приходить до наступних висновків.

Так, між сторонами склались правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із дослідженого судом кредитного договору №18.09.2024-100000554 від 18.09.2024 року встановлено, що договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, кредитний договір №18.09.2024-100000554 від 18.09.2024 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця – КЕПом (електронним підписом), а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

Із кредитних договорів видно, що ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (номер мобільного телефону, місце проживання, номер платіжної картки).

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «Споживчий центр» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за договором про споживчий кредит №18.09.2024-100000554 від 18.09.2024 року у розмірі 22221 грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 10080 грн. 00 коп. – заборгованість за відсотками; 941 грн. 81 коп. – заборгованість за комісією; 3200 грн. 00 коп. – заборгованість за неустойкою.

Розглядаючи доводи сторін щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.

Відповідно до умов заявки від 18.09.2024 року, сума кредиту становить 8000 гривень, строком на 140 днів з дати його надання, дата повернення – 04.02.2025 року. (а.с.18зв.).

Так, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 18.09.2024-100000554 від 18.09.2024 року, відсотки були нараховані у період з 18.09.2024 року по 04.02.2025 року, тобто у межах дії кредитного договору.

Також, з наданого розрахунку вбачається, що відповідачем 11.10.2024 року було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 2578 грн. 19 коп., з яких 658 грн. 19 коп. було зараховано у рахунок погашення заборгованості за комісією (1600 грн. – 658 грн. 19 коп. = 941 грн. 86 коп.); 720 гривень – у рахунок погашення заборгованості за нарахованими штрафами; 1200 гривень у рахунок погашення заборгованості за процентами.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по штрафам (неустойкою) суд зазначає наступне:

Судом установлено, що згідно п.15 заявки, неустойка: 80 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №18.09.2024-100000554 від 18.09.2024 року розмір неустойки складає 3200 гривень. Також, з розрахунку вбачається, що відповідачем 11.10.2026 року у рахунок погашення заборгованості за штрафами були внесені кошти у розмірі 720 гривень (а.с.14-15).

Однак, суд звертає увагу на те, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див. постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

У договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, тощо;

У встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника штраф за час прострочення повернення позики під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п. 15 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачу до сплати було нараховано у рахунок сплати неустойки: 3200 гривень. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задовленні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Крім того, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем у рахунок погашення заборгованості за штрафними санкціями були внесені кошти у розмірі 720 гривень.

Однак, оскільки відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, 720 гривень підлягають зарахуванню у рахунок погашення заборгованості за відсотками (8000 грн. х 1% х 140 днів = 11200 грн. – 720 грн. = 10480 грн. – 1200 грн. (які були зараховані у рахунок погашення заборгованості за відсотками) = 9280 грн.).

З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №18.09.2024-100000554 від 18.09.2024 року складає 18221 грн. 81 коп., з яких: 8000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 9280 гривень – заборгованість за нарахованими процентами; 941 грн. 81 коп. – заборгованість по комісії.

Ураховуючи викладені обставини суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), яка проживає в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833), яке розташоване в м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором №18.09.2024-10000554 від 18.09.2024 року у розмірі 18221 грн. 81 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) понесені судові витрати у розмірі 2184 грн. 64 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.