Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №727/4675/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4675/26

Провадження № 2/727/1949/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

секретаря Аниськової К.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Чернівці цивіль-ну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кутров-ська Наталія Михайлівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні власністю,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кутровська Наталія Михайлівна, звернулась до Шевченківського районного суду міста Чернівці з позовом до ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 , в якому просить суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди позивачці у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування вказаною квартирою, а також просить стягнути з відповідачів на свою користь понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2622,40 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є одноосібним влас-ником вказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 вересня 2017 року.

Зазначає, що відповідачі не є членами її сім`ї або колишніми членами сім`ї. Разом з тим, у 2019 році на прохання своєї сестри, яка є відповідачкою у справі, та її чоло-віка, позивачка надала згоду на реєстрацію місця проживання відповідачів у належній їй квартирі. Метою такої реєстрації було виключно забезпечення можливості для не-повнолітнього племінника позивачки відвідувати гімназію №7 у місті Чернівці, яка те-риторіально відноситься до адреси розташування квартири позивачки. Фактично від-повідачі жодного дня у спірній квартирі не проживали, їхніх особистих речей у при-міщенні немає. Справжнім та постійним місцем проживання відповідачів є квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності батьку неповнолітньої дитини. Останнім часом стосунки між позивач-кою та відповідачами суттєво погіршилися. Оскільки позивачка має намір розпоряди-тися своїм майном та продати квартиру, вона неодноразово зверталася до відповідачки з проханням добровільно знятися з реєстрації місця проживання разом із сином. Не-зважаючи на обіцянки, відповідачка таких дій не вчинила, посилаючись на те, що батько дитини не надає згоди на зняття дитини з реєстрації. Наявність зареєстрованих осіб у квартирі обмежує право власності позивачки та створює їй перешкоди у віль-ному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 квітня 2026 року було відкрито провадження у даній цивільній справі. Враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг та специфіку доказів, судом було постановлено здійснювати роз-гляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Позивачі та їх представник в підготовче засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом по-рядку.

Представниця відповідачів, адвокат Якобишена Т.Д., в підготовче засідання не з`явилась, однак направила клопотання, згідно якого визнала позовні вимоги у повному обсязі та просила розглянути справу без участі сторони відповідачів.

Ознайомившись з позицією представника відповідачів, дослідивши матеріали ци-вільної справи, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини, що мають зна-чення для правильного вирішення спору, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Судом об`єктивно встановлено та підтверджується належними письмовими дока-зами, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . Право власності позивачки підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20 вересня 2017 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за вказа-ною адресою значаться зареєстрованими ОСОБА_2 , яка є сестрою по-зивачки, та її неповнолітній син ОСОБА_3 , 2013 року народження.

Судом також встановлено, що відповідачі у спірній квартирі фактично не прожи-вають, що визнається самими відповідачами в особі їхнього представника і не потребує додаткового доказування в силу положень частини 1 статті 82 Цивільного процесуаль-ного кодексу України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користува-тися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в по-рядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права влас-ності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користу-ється, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільст-ва.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усу-нень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вва-жає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наяв-ність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у кори-стуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричине-но порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будин-ку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, про-живання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для проми-слового виробництва.

Згідно зі статтею 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку, квартири, які проживають разом з ним у будинку, квартирі, користу-ються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, квартири, якщо при їх все-ленні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Оцінюючи характер правовідносин між сторонами, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 05 листопада 2014 року по справі №6-158цс14. Так, право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим при-міщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є. Із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Разом з тим, у даній справі відповідачі взагалі не є членами сім`ї позивачки в розумінні Сімейного кодексу України та Житлового кодексу, оскільки вони не проживають разом, не пов`язані спільним побутом та не мають взаємних прав і обов`язків з позивачкою. Їхня реє-страція у квартирі носила виключно тимчасовий та цільовий характер, без наміру ство- рення спільних житлових правовідносин з власником. Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи без-вісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною і достатньою підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання відповідним органом реєстрації.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позову на стадії підготовчого провадження у зв`язку з його визнанням, суд керується наступними нормами процесу-ального закону.

Відповідно до частини 3 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухва-лює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачами позову супере-чить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ух-валу про відмову у прийнятті визнання відповідачами позову і продовжує судовий роз-гляд.

Частиною 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, ви-знання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому стат-тями 206, 207 цього Кодексу.

Оскільки відповідачі добровільно та усвідомлено визнали позовні вимоги в пов-ному обсязі, про що їх представником подано відповідну письмову заяву до суду у першому підготовчому засіданні, суд має встановити, чи не суперечить таке визнання позову закону та чи не порушує воно права інших осіб, зокрема неповнолітньої дитини.

Суд приділяє особливу увагу питанню захисту житлових прав неповнолітнього ОСОБА_3 у контексті заявлених вимог.

Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживан-ня фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Як встановлено судом та підтверджено представницею відповідачів, фактичним і постійним місцем проживання як матері дитини, так і самого неповнолітнього є квар-тира АДРЕСА_2 , власником якої є батько дитини ОСОБА_4 . Таким чином, неповнолітній забезпечений належними житловими умовами за фактичним місцем проживання своєї сім`ї. Реєстра-ція дитини у квартирі позивачки не породжувала для неї реального права користування цим житлом, оскільки фактичного вселення та проживання не відбулося. Відтак, ви-знання позову представницею відповідачів та подальше ухвалення судом рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, жодним чином не порушує житлових прав та інтересів неповнолітньої дитини, не при-зводить до її безхатченства чи погіршення умов проживання.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що визнання позову представницею відповідачів є правомірним, відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

За таких обставин суд вважає за необхідне прийняти визнання позову відповіда-чами та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі без по-дальшого з`ясування обставин справи в ході судового розгляду по суті.

Окремо суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних ви-мог. Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , документально підтверджені судові витрати позивачки по сплаті судового збору за подання 2 вимог немайнового характеру у загальному розмірі 2622,40 грн. підлягають повному стягненню з відповідачки ОСОБА_2 , яка є повнолітньою особою та законним представником неповнолітнього від-повідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 82, 141, 200, 206, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кутров-ська Наталія Михайлівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні власністю – задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2622,40 (дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Є.Терещенко