Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №635/4327/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4327/26

Провадження № 1-кп/635/1022/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026222130000019 від 06.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мерефа Харківського району Харківської області, громадянки України, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України;

ВСТАНОВИВ:

суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 згідно заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 13.12.2017 зобов`язана сплачувати на користь опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.05.2018 на підставі виконавчого листа №635/3429/17 відкрите виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів.

ОСОБА_3 , будучи обізнаною про наявність відкритого виконавчого провадження щодо стягнення коштів на утримання дитини (аліментів), достовірно знаючи про необхідність сплачувати грошові кошти на утримання неповнолітньої дитини (аліменти), розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, грубо порушуючи вимоги чинного законодавства України та обов`язок утримання своїх дітей, що покладається на батьків відповідно до ст. 21, ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст. ст. 166, 180 Сімейного кодексу України, відповідно до положень яких батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, а особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, являючись матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_5 , позбавленою відповідно до рішення Харківського районного суду від 21.03.2017 батьківських прав відносно нього, з метою злісного ухилення від сплати аліментів, не маючи обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я, будучи працездатною, самостійно офіційну роботу не шукала, ніде офіційно працевлаштована не була, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров`я у виконавчу службу не пред`являла, в центр зайнятості з приводу працевлаштування не зверталась, у встановленому законом порядку інвалідом не визнана, про суму не офіційних заробітків та інших джерел доходів державного виконавця не повідомляла, регулярних відрахувань та іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала, коштів з випадкових заробітків в добровільному порядку не сплачувала, чим свідомо вчиняла дії, спрямовані на умисне злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Постановою Харківського районного суду від 23.01.2026 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП України за несплату аліментів за період з 21 червня 2017 року по 01 вересня 2025 року. Однак після притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробила, будучи зобов`язаною і маючи реальну можливість суму заборгованості не виплатила та продовжила злісно ухилятися від сплати аліментів, шляхом приховування своїх доходів, тим самим не здійснюючи їх повної та регулярної сплати. Як наслідок, у період з 01 вересня 2025 року по 27 квітня 2026 року заборгованість по сплаті аліментів становить 45 902 грн. 15 коп., що сукупно складає суму виплат більше, ніж за три місяці відповідних платежів, і свідчить про злісне ухилення від виконання ОСОБА_3 свого аліментного обов`язку по утриманню неповнолітньої дитини, при наявності фактичної можливості для цього, оскільки не існувало жодних обставин, які б свідчили про поважність причин чи вимушеність несплати присуджених аліментів.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у заяві про визнання винуватості, за участі захисника адвоката ОСОБА_6 , беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинуваченій роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, враховуючи, що обвинуваченим надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, вона правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, доведена повністю, а дії її суд кваліфікує ч. 1 ст. 164 КК України, тобто - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При призначення покарання суд враховує дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 . Встановлено, що вона не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій суд, керуючись вимогами ст. 65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, обставинами, які пом`якшують покарання, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, конкретні обставини справи, та вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень призначити їй покарання в межах санкції статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність, у виді громадських робіт.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити їй покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

В іншій частині апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, окрім підстав, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отриманням нею копію судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1