Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №120/9629/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9629/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

18 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРОФІТ", яка діє в інтересах пайового інвестиційного фонду нерухомості "ТВОЄ КОЛО.РЕІНСВЕСТИЦІЯ" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРОФІТ", яка діє в інтересах пайового інвестиційного фонду нерухомості "ТВОЄ КОЛО.РЕІНСВЕСТИЦІЯ" до Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2025 року позивач, - ТОВ "КОМПАНІ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРОФІТ", яка діє в інтересах пайового інвестиційного фонду нерухомості "ТВОЄ КОЛО.РЕІНСВЕСТИЦІЯ", звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та не чинним рішення 12 сесії 8 скликання № 3 від 14.07.2022 Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області "Про встановлення податку на майно та затвердження елементів його справляння та території Копайгородської селищної ради" в частині встановлення у додатку 1 до вказаного рішення ставки земельного податку для юридичних осіб в розмірі 3% за земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участі, справу належить розглядати у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРОФІТ", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів пайового інвестиційного фонду нерухомості "ТВОЄ КОЛО. РЕІНВЕСТИЦІЯ" є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520280800:02:005:0065, що розташована на території Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області.

Рішенням 12 сесії 8 скликання № 3 від 14.07.2022 Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області встановлено на території Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області ставки земельного податку згідно додатку № 1.

Зокрема, згідно вказаного додатку ставка земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частика - пай) (код 01.01), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) встановлена у розмірі 3%.

Не погоджуючись із вказаним розміром ставки земельного податку та вважаючи цей нормативно правовий акт таким, що прийнято із порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення, датоване 14.07.2022 та було офіційно оприлюднене на офіційному веб-сайті, тобто до 15 липня 2022 року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін.

Разом з тим, гіперпосилання на вказане рішення із відповідними додатками виявилися неактивними, у зв`язку із постійними перебоями роботи сайту громади та перенесенням інформації на нову платформу. Вказане було самостійно виправлене, шляхом повторного завантаження.

Представником позивача вказані відомості не заперечуються.

Більше того, позивач не вказував, що він взагалі не мав можливості ознайомитись з цим документом і не був обізнаний про його наявність.

Вказане свідчить про те, що товариство не мало жодних перешкод у тому, щоб дізнатись про наявність такого рішення, і його зміст, суть урегульованих ним питань і сферу дії цього акту, врахувати викладені у ньому приписи під час провадження своєї господарської діяльності у наступному податковому (бюджетному) періоді.

Окремо суд першої інстанції зауважив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Із витягу з протоколу Копайгородської селищної ради Вінницької області від 14.07.2022 20 сесії 8 скликання встановлено, що на роботі пленарного засідання ради взяло участь 12 депутатів з 22 депутатів ради та сільський голова.

Оскаржуване рішення прийнято на засіданні ради 14.07.2022 одноголосно.

Судом першої інстанції з наявних матеріалів справи не встановлено процедурних порушень, які б мали наслідком скасування правильного по суті рішення.

У свою чергу, позивачем надано лиш формальне посилання на порушення процедури без конкретизації таких порушень та їх істотності.

У ході судового розгляду, представником позивача не було доведено наявності фундаментальних порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про встановлення на території Копайгородської селищної ради місцевих податків і зборів.

Відтак, суд першої інстанції вважає, що доводи представника позивача в цій частині є безпідставними.

Щодо змісту оскаржуваного рішення, а саме відсоткового значення встановленої ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), суд першої інстанції зазначив, що визначення ставки земельного податку не більше 1 % стосується виключно сільськогосподарських угідь.

Натомість позивачем помилкового ототожнено поняття сільськогосподарських угідь із ширшим за змістом значенням земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальне правило пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України – ставка до 3 % від нормативної грошової оцінки.

Решта доводів та аргументів сторін не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

За таких обставин і правових підстав, за результатами розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено з апеляційної скарги, апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині суті самого оскаржуваного рішення. В частині висновків суду першої інстанції щодо процедури розгляду та прийняття оскаржуваного рішення, апеляційна скарга доводів не містить.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.8.1 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до пп.10 1.1. п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Підпунктом 10.2-1 п.10.2 статті 10 ПК України передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Як передбачено п.10.3. ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно з пп.265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, в тому числі, із плати за землю.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.271.1, 271.2 ст.271 ПК України базою оподаткування платою за землю є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з вимогами ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, чи цільове призначення для сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ідентичним до земель сільськогосподарських угідь.

Відповідно до ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (землі сільськогосподарського призначення є основним цільовим призначенням).

Згідно з вимогами ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень .

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Наказ №548) (чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Згідно з пунктом 1.1 розділу I Наказу №548 класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів (п. 1.3 розділу I Наказу №548).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. Зокрема, розділом І визначено, землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше): 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.02 Для ведення фермерського господарства; 01.03 Для ведення особистого селянського господарства; 01.04 Для ведення підсобного сільського господарства; 01.05 Для індивідуального садівництва; 01.06 Для колективного садівництва; 01.07 Для городництва; 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби; 01.09 Для дослідних і навчальних цілей; 01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; 01.11 Для надання послуг у сільському господарстві; 01.12 Для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення; 01.14 Для цілей підрозділів 01.01-01.13 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Аналогічні поняття передбачені в Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що законодавець в межах п.274.1 ст.274 ПК України поділив землі в межах ставки податку на чотири категорії:

- за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки;

- для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

- для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

- для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

В свою чергу, відповідач визначив ставку податку в межах 3% саме за землю сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ПАЙ).

Тобто, фактично відповідач в межах ст.274 ПК України визначив, що для паю ставка податку складає 3%, що не суперечить вимогам законодавства.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) до сільськогосподарських угідь належать Рілля (група 001 підгрупа 00), Сіножаті (група 002 підгрупа 01), Пасовища (група 002 підгрупа 02). При цьому даний перелік угідь передбачає і тип рілля (група 001 підгрупа 01) без відношення до сільськогосподарських угідь.

Отже, з урахуванням вказаного, у відповідача були наявні права встановити своїм рішенням ставку податку в межах 3% саме за землю сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ПАЙ).

Також, суд зауважує, що в межах даного питання досліджується саме рішення Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області в межах відповідності ПК України.

Питання ставки податку за земельну ділянку з кадастровим номером 0520280800:02:005:0065, що розташована на території Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області не є предметом даного спору, а тому суд не надає оцінку ставці податку саме в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0520280800:02:005:0065.

Крім того, ставка податку за земельну ділянку з кадастровим номером 0520280800:02:005:0065 має вирішуватись як з урахування ПК України, рішення 12 сесії 8 скликання № 3 від 14.07.2022 Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, так і з урахуванням Класифікації видів земельних угідь, Класифікатору видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок (дані класифікатори передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року № 1051) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, Експлікації земельних угідь, та встановленні приналежності вказаної земельної ділянки до земельної частки (пай).

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову в межах заявлених вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРОФІТ", яка діє в інтересах пайового інвестиційного фонду нерухомості "ТВОЄ КОЛО.РЕІНСВЕСТИЦІЯ" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.