Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №240/10462/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10462/25

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач: Канигіна Т.С.

18 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до незарахування ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 протягом 13 років 01 місяця 28 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 протягом 13 років 01 місяця 28 днів, а саме періоди роботи з 21.07.1977 по 07.02.1979, з 26.02.1979 по 23.11.1973, з 06.11.1980 по 21.10.1981, з 26.07.1982 по 25.01.1985 та з 28.02.1985 по 29.07.1992.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в лютому 2025 року звернувся до відповідача із заявою щодо врахування стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2 протягом 13 років 01 місяця 28 днів. Однак, листом від 04.03.2025 №12712-8826/П-02/8-0600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що позивачу зараховано роботу на пільговим умовах по Списку №2 тільки протягом 11 років 6 місяців 13 днів. Указану відмову позивач вважає незаконною, а своє право на врахування стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 протягом 13 років 01 місяця 28 днів – порушеним, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком.

У лютому 2025 року позивача звернувся до відповідача із заявою щодо врахування стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 протягом 13 років 01 місяця 28 днів.

Листом від 04.03.2025 №12712-8826/П-02/8-0600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що позивачу зараховано роботу на пільговим умовах по Списку №2 лише протягом 11 років 6 місяців 13 днів.

Указану відмову позивач вважає незаконною, а своє право на врахування стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 протягом 13 років 01 місяця 28 днів – порушеним, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції виходив з того, що посади водій вантажного автомобіля з вивезення гірської маси (піску) та дублер помічника машиніста тепловоза, на яких працював позивач, не віднесені до Списку №2 посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги щодо зарахування до спеціального (пільгового) стажу за Списком №2, що дає право на пенсію відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періодів роботи з 21.07.1977 по 07.02.1979, з 26.02.1979 по 23.11.1973, з 06.11.1980 по 21.10.1981, з 26.07.1982 по 25.01.1985 та з 28.02.1985 по 29.07.1992 на посадах водія вантажного автомобіля по вивезенню гірничої маси (піску) та дублера помічника машиніста тепловоза є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не має необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то відповідач діяв відповідно до Конституції та законів України.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наводить, що правом пільгового пенсійного забезпечення користуються робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних гірничих роботах в шахтах з видобутку вугілля. Тобто, підземні гірничі роботи в шахтах з видобутку вугілля при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на таких роботах одночасно віднесені до двох списків.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058-IV).

За Преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

- працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

- працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).

У пунктах 23-27 Порядку № 637 також наведено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.

Якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться (пункт 2.2).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6).

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів (пункт 2.9).

У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (пункт 2.10).

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з частиною першою статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а, від 11.07.2019 у справі №127/1849/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17, від 04.07.2023 у справі № 560/123/21.

Верховний Суд у постановах від 21.11.2018 у справі № 750/11115/16-а, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17 та у справі № 127/16245/17, обставини яких є подібними, дійшов висновку про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21.08.1992 та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 17.09.2025 у справі №300/6565/23, після 21.08.1992 основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Водночас, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Водночас, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.03.2018 в справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому відповідальною особою за правильність та повноту ведення трудових книжок є керівник підприємства, установи, організації або уповноважена ним особа, а не працівник. Тому позивач не може нести відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами (за неповноту вказаної інформації).

Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 в справі № 677/277/17 та від 13.06.2018 в справі № 813/782/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а .

У правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи, зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 він працював у період:

- з 21.07.1977 по 07.02.1979 - помічником машиніста тепловозу;

- з 26.02.1979 по 23.11.1979 - помічником машиніста тепловозу;

- з 06.11.1980 по 21.10.1981 - помічником машиніста тепловозу;

- з 26.07.1982 по 25.01.1985 - водієм БЕЛАЗ 548;

- з 28.02.1985 по 29.07.1992 - помічником машиніста та машиністом тепловозу.

Згідно з довідками ВАТ Компанії "Індигірзолото" від 28.04.2011 №№ 639, 640, 641 підприємство розташоване на території Оймяконського улусу (району) Республіки Саха (Якутія) та належать до районів Крайньої Півночі; позивач працював на копальні Ольчан з 25.01.1982 по 25.01.1985, з 26.07.1982 по 25.01.1985 в виробництві гірничі роботи як водій автомобіля, залученого на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі, що передбачено Списком 2 розділом 1 підрозділом 1 пунктом "а" позиція 2010100 а-11442, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10.

Водночас, відповідачем у відзивах на позов та апеляційну скаргу зазначено, що до пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу за Списком №2

зараховано періоди:

- з 21.07.1977 по 07.02.1979 – робота на посаді помічника машиніста тепловоза згідно з довідкою від 07.07.2011 №941, виданої Відокремленим підрозділом "Локомотивне депо Коростень";

- з 26.02.1979 по 23.11.1979 (описка 1973 рік) та з 06.11.1980 по 12.10.1981 – робота на посаді помічника машиніста тепловоза згідно з довідкою від 18.05.2011 №19, виданої Відокремленим структурним підрозділом "Криворізьке локомотивне депо";

- з 14.04.1985 по 31.12.1991 на посаді помічника машиніста тепловоза та машиніста тепловоза згідно з довідкою від 16.08.2011 №447, виданої філіалом ВАТ "Російська залізниця" далекосхідна залізниця дирекція тяги експлуатаційне локомотивне депо;

до пільгового стажу не враховано періоди роботи:

- з 26.07.1982 по 25.01.1985, згідно з записами трудової книжки позивач працював на посадах водія Белаз-548 та водія Белаз-540;

- з 28.02.1985 по 13.04.1985, згідно з довідкою від 16.08.2011 №447, виданої філіалом ВАТ "Російська залізниця", далекосхідна залізниця дирекція тяги експлуатаційне локомотивне депо, позивач працював на посаді дублера помічника машиніста тепловоза, оскільки зазначені посади відсутні у переліку посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, робіт, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах" та постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення".

Водночас, суд першої інстанції не надав оцінки та дійшов помилкового висновку про незарахування періоду, який визнає відповідач, а саме: з 21.07.1977 по 07.02.1979, з 26.02.1979 по 23.11.1979, з 06.11.1980 по 12.10.1981, з 14.04.1985 по 31.12.1991.

Отже, спірним періодом щодо зарахування до пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу за Списком №2 є з 26.07.1982 по 25.01.1985, з 28.02.1985 по 13.04.1985, з 01.01.1992 по 29.07.1992.

При цьому в період - з 28.02.1985 по 29.07.1992 згідно з трудовою книжкою позивач працював помічником машиніста та машиністом тепловозу, проте, відповідач зараховує лише частково період з 14.04.1985 по 31.12.1991 на підставі довідки від 16.08.2011 №447, виданої філіалом ВАТ "Російська залізниця", без урахування інформації за трудовою книжкою позивача.

Наведене суперечить вищезазначеним нормам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Отже, період з 28.02.1985 по 13.04.1985, з 01.01.1992 по 29.07.1992 також підлягає до зарахування до пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу за Списком №2.

Щодо періоду з 26.07.1982 по 25.01.1985 - коли позивач працював водієм БЕЛАЗ 548, то посада водія автомобіля, залученого на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі, передбачено Списком 2 згідно з пунктом "а" підрозділу 1 розділу 1, а саме: позиція 2010100 а-11442, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10.

Таким чином, період з 26.07.1982 по 25.01.1985 підлягає до зарахування до пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу за Списком №2.

З урахуванням наведеного, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 за періоди роботи: з 21.07.1977 по 07.02.1979, з 26.02.1979 по 23.11.1979, з 06.11.1980 по 21.10.1981, з 26.07.1982 по 25.01.1985 та з 28.02.1985 по 29.07.1992 є протиправною.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 за періоди роботи: з 21.07.1977 по 07.02.1979, з 26.02.1979 по 23.11.1979, з 06.11.1980 по 21.10.1981, з 26.07.1982 по 25.01.1985 та з 28.02.1985 по 29.07.1992.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, не звернув уваги на вказані приписи законодавства, дійшов передчасного висновку про правовірність доводів відповідача.

VIІІ .ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позову.

IX. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позову на суму 968,96 грн та за подання апеляційної скарги на суму 1453,44 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. Ольжича, 7 м. Житомир, 10003) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 за періоди роботи: з 21.07.1977 по 07.02.1979, з 26.02.1979 по 23.11.1979, з 06.11.1980 по 21.10.1981, з 26.07.1982 по 25.01.1985 та з 28.02.1985 по 29.07.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 за періоди роботи: з 21.07.1977 по 07.02.1979, з 26.02.1979 по 23.11.1979, з 06.11.1980 по 21.10.1981, з 26.07.1982 по 25.01.1985 та з 28.02.1985 по 29.07.1992.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (РНОКПП 2036911957, АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.