Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №240/24594/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24594/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

18 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.11.2024 №918150814010 "Про відмову в перерахунку пенсій відділу перерахунків страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області", яким відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", нарахування пенсії з 08 листопада 2024 року з врахуванням до стажу державної служби періодів служби у лавах збройних сил з 30 жовтня 1982 року по 12 листопада 1984 року та роботи в митних органах з 08 вересня 1994 року по 07 грудня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до не переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 08 листопада 2024 року виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", нарахованої з врахуванням до стажу державної служби періодів служби у лавах збройних сил з 30 жовтня 1982 року по 12 листопада 1984 року та роботи в митних органах з 08 вересня 1994 року по 07 грудня 2018 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.11.2024 №918150814010, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу державної служби ОСОБА_1 періоди служби у лавах Збройних сил з 30 жовтня 1982 року по 12 листопада 1984 року та роботи в митних органах з 09 червня 1995 року по 07 грудня 2018 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 08 листопада 2024 року, з врахуванням довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 06.11.2024 №7.19-1/22/10/8958 та №7.19-1/22/10/8957, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не зобов`язав відповідача призначити йому пенсію державного службовця, фактично не вирішив спір по суті, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема щодо зарахування періоду роботи в митних органах до складення Присяги, а також безпідставно не врахував усі надані ним документи, у тому числі довідки про складові заробітної плати. У апеляційній скарзі позивач просив змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому заперечив проти її задоволення та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо підстав для скасування рішення суду першої інстанції, залишає без розгляду, оскільки відповідачем не подано апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 року.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 08.11.2024 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" (Закон № 889-VIII).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.11.2024 №918150814010 відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію відповідно до Закону № 889-VII. Зазначене рішення відповідача обґрунтовано тим, що згідно з пунктами 10 і 13 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 , працював на посадах інспектора, старшого інспектора, провідного інспектора, головного інспектора державної митної служби, тоді як ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XІІ, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. Необхідний стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців відсутній.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для часткового їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-VII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Частиною першої статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV.

Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З аналізу викладених вище норм висновується, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 687/545/17, а також у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 120/10479/23.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

До набрання чинності Законом № 889-VIII стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (надалі - Порядок № 283; постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII право на призначення пенсії державного службовця зберігається лише за умови дотримання сукупності вимог, визначених статтею 37 Закону України №3723-ХІІ та пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, зокрема щодо наявності відповідного стажу державної служби.

Водночас судом правильно встановлено, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу державної служби позивача період проходження військової служби, а також період роботи в митних органах після складення Присяги державного службовця, що узгоджується з положеннями законодавства та усталеною судовою практикою.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірного незарахування періоду роботи в митних органах з 08.09.1994 по 08.06.1995 не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки висновок суду в цій частині ґрунтується на тому, що статус державного службовця пов`язаний із складенням Присяги, а тому саме з цього моменту виникають правові підстави для зарахування відповідного стажу як стажу державної служби. При цьому суд першої інстанції застосував норми законодавства системно та з урахуванням правового регулювання статусу посадових осіб митних органів.

Визначаючись щодо обраного позивачем способу захисту та зобов`язання пенсійного органу перевести його на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з 08 листопада 2024 року, колегія виходить з такого.

Статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до частини першої якої призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною п`ятою статті 45 Закону 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

На виконання цих норм Закону № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

У розділі ІІ Порядку № 22-1 визначено документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Зокрема, згідно з пунктами 2.23, 2.24 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. При призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" для визначення розміру пенсії за нормами Закону для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

У пункті 4.2 Порядку №22-1 передбачено вчинення ряду дій працівником структурного підрозділу пенсійного органу при прийманні документів, зокрема: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до пенсійного органу в установленому порядку. Відповідно, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд зазначає, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів для призначення пенсії. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, подання яких визначено нормативно-правовими актами для призначення пенсії, яким не надана була оцінка під час судового розгляду, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії, зокрема обраховувати та встановлювати наявний та достатній стаж. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

Оскільки спірним питанням, поставленим на вирішення суду у цій справі, є зарахування конкретних періодів роботи позивача до стажу державної служби, у цій справі судом надавалась оцінка лише тим обставинам та доводам, які були покладені відповідачем в основу рішення щодо відмови у зарахуванні конкретно цих періодів до такого стажу, проте предметом судової перевірки у цій справі не є дотримання інших умов для призначення пенсії позивача, які є обов`язковими для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Оскільки вирішенню питання щодо призначення пенсії передує встановлення дотримання визначених законом необхідних умов, що віднесено до компетенції та повноважень пенсійного органу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність покласти на відповідача обов`язок повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду у цій справі.

Разом із тим доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції був зобов`язаний безпосередньо призначити позивачу пенсію державного службовця, є безпідставними, оскільки суперечать визначеному законом розмежуванню повноважень між судом та суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та підзаконних нормативно-правових актів саме орган Пенсійного фонду уповноважений здійснювати перевірку поданих документів, встановлювати наявність усіх необхідних умов для призначення пенсії, обчислювати стаж та визначати її розмір. Суд, у свою чергу, здійснює контроль за законністю прийнятого рішення, але не може підміняти собою орган, на який покладено відповідні функції.

З огляду на це обраний судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду є належним та ефективним способом захисту порушеного права, що відповідає завданню адміністративного судочинства.

Посилання апелянта на те, що таке рішення призводить до затягування розгляду його заяви, не спростовує правомірності обраного судом способу захисту, оскільки саме повторний розгляд із урахуванням правової оцінки суду забезпечує повне та всебічне дослідження всіх необхідних обставин, у тому числі тих, які не були предметом оцінки під час прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта на порушення принципу незворотності дії законів у часі є необґрунтованими, оскільки суд не надавав зворотної дії закону, а визначав правову природу відповідних правовідносин та момент набуття статусу державного службовця на підставі чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та необхідності надання переваги тлумаченню норм права, запропонованому апелянтом, однак такі доводи не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування довідок про складові заробітної плати при вирішенні спору по суті, оскільки питання визначення розміру пенсії та перевірки таких документів належить до компетенції органу Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення пенсії.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.