Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №320/7799/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/7799/26 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач; Дарницький ВДВС у м. Києві Київського МЮ Мін`юсту), в якому просила:

- визнати виконавчий документ - постанову №60266990, видану 12 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун В-М.С., протиправним та скасувати;

- визнати постанову, видану « 12» квітня 2024 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун В-М.С. про відкриття виконавчого провадження BП № НОМЕР_1, протиправною та скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ухвали суду від 02 березня 2026 року не виконав у повному обсязі вимоги, передбачені статтями 160, 161 КАСУ, а саме: не усунув недоліки, наявність яких свідчила про невідповідність заяви вищезазначеним нормам процесуального законодавства.

Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що про порушення своїх прав дізнався не у лютому 2025 року, а з 13 листопада 2025 року - дня ухвалення Київським апеляційним судом постанови у справі № 753/16070/14-ц, текст якої отриманий 26 грудня 2025 року.

На думку позивача, пропуск строку звернення з позовом до суду відбувся з поважних причин.

Апелянт також відмітив, що він вживав заходи стосовно досудового врегулювання спору з відповідачем.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову позивач визначив дві постанови відповідача: постанова №60266990, видана 12 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун В-М.С., та постанова, видана « 12» квітня 2024 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун В-М. С., про відкриття виконавчого провадження BП № НОМЕР_1.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені у статті 287 КАС України.

Згідно ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

У постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначено, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачу та отримання останнім копій оскаржуваних ним постанов.

Посилання суду першої інстанції на відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, з яких видно, що Дарницьким відділом державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом-відповіддю від 20.02.2025 № НОМЕР_2 на адвокатський запит представника позивача від 20.02.2025 № 3173 проінформовано, що було надано відповідь на попередній адвокатський запит від 05.02.2025 та надано ідентифікатор доступу до виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 для ознайомлення з матеріалами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції не встановлено дату фактичного отримання позивачем чи його представником листа-відповіді від 20.02.2025 № НОМЕР_2.

За вказаних обставин, колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду.

З огляду на зазначене колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, у розумінні статті 242 КАС України, не може вважатись законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За встановлених у даній справи обставин допущення судом порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 року та направлення справи до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки суд апеляційної інстанції не ухвалив остаточного рішення за результатами апеляційного оскарження.

Керуючись статтями 19, 20, 170, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року - скасувати.

Адміністративну справу №320/7799/26 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст судового рішення виготовлено 18 травня 2026 року.