Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №642/36/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

18.05.2026

Справа № 642/36/26

Провадження № 3/642/168/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Петрової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Вольвич Є.Р.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Волянюка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовець, посвідчення водія НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, посвідчення водія НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

07 січня 2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності надійшли адміністративні протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП та ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550527 від 25.12.2025, водій ОСОБА_2 , 25.12.2025 о 17:25 год. керував автомобілем «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_4 у темну пору року та в умовах недостатньої видимості без ввімкненого ближнього світла фар допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1 , яка виїжджала з прилеглої території, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдані матеріальні збитки.

Таким чином, ОСОБА_2 , порушив вимоги п. 19.1 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550500 від 25.12.2025, водій ОСОБА_1 25.12.2025 о 17:25 год. керуючи автомобілем ««Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 та виїжджаючи з прилеглої території, не надала перевагу в русі іншому транспортному засобу «ГАЗ 66», державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдані матеріальні збитки.

Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п.п.16.11, 10.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Постановою Холодногірського районного суду м. Харкова від 23.02.2026 призначено по справі №642/36/26 про притягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження по справі зупинено до отримання висновку експертизи.

21.04.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова надійшов висновок експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-26/6248-ІТ від 02.04.2026 разом з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Постановою Холодногірського районного суду м.Харкова від 27.04.2026 провадження у справі поновлено.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених у ст.38 КУпАП без встановлення вини ОСОБА_2 .

Вважає, що висновок експерта № СЕ-19/121-26/6248-ІТ від 02.04.2026 є законним та обґрунтованим, а в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Пояснила суду, що вона не порушувала ПДР, зокрема 25.12.2025 о 17:25 год. керуючи транспортним засобом «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 та виїжджаючи на кільцеву дорогу, вона надала перевагу у русі автомобілю «Volkswagen Transporter», який рухався по кільцевій дорозі з ввімкнутим світлом та аварійною світловою сигналізацією. Надавши перевагу у русі автомобілю «Volkswagen Transporter», вона почала виїжджати на кільцеву дорогу та почула удар в передню ліву частину її автомобіля іншим транспортним засобом ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався в темну пору доби без ближнього світла фар. Зазначила, що вона обґрунтовано не могла бачити автомобіль «ГАЗ 66», державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який в темну пору доби рухався без ввімкненого світла фар, габаритів, тощо.

Причиною виникнення ДТП вважає порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху України, що і підтвердив експерт при складанні висновку № СЕ-19/121-26/6248-ІТ від 02.04.2026.

Щодо відеозапису з відереєстратора, який міститься в матеріалах справи, пояснила що на ньому відображена дата створення 21.01.2018 з причин невміння встановити правильно дату та час, помилками та збоями в редагуванні технічного пристрою. Але цей факт зовсім не встановлює того, що запис не відповідає події ДТП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності -ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Матеріали справи містять довідку ВЧ НОМЕР_6 від 16.02.2026, що він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат Волянюк Д.В. в судовому засіданні просив суд закрити провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 у справі №642/36/26 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Заявив клопотання про визнання висновку експерта №СЕ-19/121-26/6248-ІТ від 02.04.2026 недопустимим та неналежним доказом та не враховувати його зміст при прийнятті рішення по справі, оскільки він є суперечливим та таким, що побудований на припущеннях. Клопотання обґрунтовано тим, що висновок експерта № СЕ-19/121-26/6248-ІТ від 02.04.2026 не містить документів, що підтверджують кваліфікацію експерта. Зазначив, що експертом взято до уваги відеозапис, на якому відображено дату створення 21.01.2018, що не може відповідати обставинам ДТП за участі ОСОБА_2 . Також вказує, що експертом під час проведення досліджень використано відеозапис, який є копією та змонтований шляхом обрізання та видозміни, а тому не може бути використаний як доказ винуватості ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Стаття 7 КпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з вимогами ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Так, у рішенні по справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine»)no. 16437/04 ECHR 14.02.2008 у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно пункту 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи,честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», пошкодження відповідних об`єктів, у тому числі транспортних засобів, спричинене порушенням правил дорожнього руху не водієм або діями водія, не пов`язаними з таким порушенням, не тягне адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Суд вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП в діях ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Вказана позиція суду обумовлена тим, що як вбачається з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550527 від 25.12.2025, водій ОСОБА_2 , 25.12.2025 о 17:25 год. керував автомобілем «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_4 у темну пору року та в умовах недостатньої видимості без ввімкненого ближнього світла фар, порушив вимоги п. 19.1 (а) ПДР України та допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1 , яка виїжджала з прилеглої території, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдані матеріальні збитки.

ОСОБА_2 в своїх поясненнях, доданих до протоколу, підтвердив, що їхав на службовому автомобілі з непрацюючим ближнім світлом фар.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР1 №550500 від 25.12.2025, водій ОСОБА_1 25.12.2025 о 17:25 год. керуючи автомобілем ««Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 та виїжджаючи з прилеглої території, порушила вимоги п.п.16.11, 10.2 ПДР України, не надала перевагу в русі іншому транспортному засобу «ГАЗ 66», державний номерний знак НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдані матеріальні збитки.

Відповідно п.2.3.б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 16.11 ПДР України передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Відповідно до п.10.2 ПДР України, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги — велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Пункт 19.1.а ПДР України закріплює, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах — фари ближнього (дальнього) світла

Але, сам протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550527 від 25.12.2025 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Згідно схеми місця ДТП від 25.12.2025, яка складена на місці пригоди вбачається, що на ній графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження. Зазначена схема ДТП була складена в присутності водіїв і будь-яких зауважень та доповнень щодо її складання не містить.

Відповідно пояснень водія ОСОБА_1 від 25.12.2025, 25.12.2025 о 17:25 год. вона, керуючи транспортним засобом «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 та виїжджаючи на кільцеву дорогу, надала перевагу у русі автомобілю «Volkswagen Transporter», який рухався по кільцевій дорозі з ввімкнутим світлом та аварійною світловою сигналізацією. Надавши перевагу у русі автомобілю «Volkswagen Transporter», ОСОБА_1 почала виїжджати на кільцеву дорогу та почула удар в передню ліву частину її автомобіля іншим транспортним засобом ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався в темну пору доби без ближнього світла фар.

Згідно пояснень водія ОСОБА_2 від 25.12.2025, він керував транспортним засобом ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_4 по вул. Залютинській у м.Харкові та рухався головною дорогою без світла, водій іншого транспортного засобу «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 його не помітив та допустив зіткнення.

В судовому засіданні оглянуто відеозапис з відеореєстратора транспортного засобу «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 , відповідно якого встановлено, що на місці події відсутнє будь-яке вуличне освітлення, відеозапис зроблений у темний час доби, водій ОСОБА_1 проїжджає повз встановлений праворуч дорожний знак 2.1 «Дати дорогу», зупиняється перед кільцевою автодорогою, пропускає мікроавтобус, який рухається зі світлом фар та ввімкненою світловою сигналізацією по головній дорозі. Після чого водій ОСОБА_1 виїжджає на головну дорогу і чутно звук удару, потім зліва появляється автомобіль ГАЗ 66 без освітлення.

Згідно рапорту поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 1 в Харківській області ДПП Нестепенка В. від 30.12.2025, 25.12.2025 отримано виклик «ДТП без травмованих» за адресою: м.Харків, вул.Залютинська,14.

Відповідно висновку експерта № СЕ-19/121-26/6248-ІТ від 02.04.2026 встановлено, що у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.31.1 та 31.6 (б) ПДР України.

У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_1 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 16.11 та п/п.2.1 п.33 ПДР України.

Технічна можливість запобігання ДТП для водія автомобіля ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 визначалась виконанням ним вимог п.п.31.1 та 31.6 (б) ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

Водій автомобіля «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_1 не мала технічної можливості запобігти ДТП.

У діях водія автомобіля «Volkswagen SCIROCCO», д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_1 відсутні невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв`язку з ДТП.

Дії водія ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.31.1 та 31.6 (б) ПДР України та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке виразилось у порушенні п.19.1 (а) ПДР України, що призвело до зіткнення транспортних засобів, та підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного, беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, матеріали справи не містять.

Отже, в діяїх водія ОСОБА_1 суд не вбачає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Таким чином, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо закриття провадження в справі у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення без встановлення вини, суд зазначає наступне.

Так, статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Вимогами статті 280 КУпАП покладено на суддю обов`язок, крім іншого, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального підходу нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи та навести про це в мотивувальній частині постанови.

В цій частині суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 645/6088/18 про те, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18), а тому суд визнає ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

Суд критично ставиться до пояснень представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Волянюка Д.В., які були надані у судовому засіданні та сприймає їх, як намагання уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, його винуватість об`єктивно підтверджується сукупністю зібраних по справі зазначених вище доказів, які між собою узгоджуються.

Судовим розглядом встановлено, що ДТП відбулося 25.12.2025, на час розгляду справи судом від часу вчинення правопорушення пройшло більше трьох місяців, тобто закінчився строк накладення адміністративного стягнення, визначений ст. 38 КУпАП.

За змістом ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті.

Так як справа повернулася після проведення судової автотехнічної експертизи тільки 21.04.2026, тоді як дорожньо-транспортна пригода відбулась 25.12.2025, а тому суд позбавлений був можливості розглянути матеріал у строки, передбачені ст. 38 КУпАП України.

В силу п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

На час розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП, закінчилися, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.38, 247, 251, 278,280 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрити провадження в справі, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 19.05.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА