Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №640/19560/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19560/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кошкош О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Кузьмишина О.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВНА ТРЕЙД» звернулося з позовом до Київської митниці, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 вересня 2022 року №UA100000/2022/000027/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2022/000486 від 29 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючим органом митної вартості протиправно здійснено коригування імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваних рішень без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією від 27.09.2022 №UA100060/2022/149913 детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та її складових і містили розбіжності, а саме відповідно до п. 4.1 договору від 23.01.2020 № 2301-АМ базова вартість та порядок оплати встановлюється в Заявці на перевезення. До митного оформлення вказаний документ, який підтверджує вартість транспортування, не надано. При цьому, довідка про транспортні витрати не є документом, що підтверджує транспортні витрати, оскільки не є первинним документом. Крім того, в інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX умови оплати визначені як "direct remittance at sight" , що може свідчити про оплату товару. До митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято уповноваженим органом з дотриманням норм митного законодавства України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ВНА ТРЕЙД» (кож ЄДРПОУ 38682913, є юридичною особою, що зареєстрована за адресою: 03040, Україна, місто Київ, вулиця Стельмаха, будинок, 6/1 "А".

04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» та компанією "BEAUTYNOVA S.p.a" (Італія) було укладено договір міжнародної купівлі-продажу товарів №BN 20211004, предметом якого є косметична продукція під брендами: NUA, Giardini di Bellezzs, ING, Hair Company, MYLY-MYLYLY MILLINI. Відповідно до умов договору оплата може бути проведена з 100% передоплатою, частковою оплатою або протягом 30 днів після дати виставлення рахунку протягом місяця.

Згідно додаткової угоди до договір міжнародної купівлі-продажу товарів №BN 20211004 №1 від 18.08.2022 сторони договору погодили поставку товару на територію України, зокрема, косметичних засобів по догляду за волоссям. Крім того, відповідно до вказаної додаткової угоди узгоджено додаткові знижки для позивача у розмірі від 11% до 25%.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 49 від 16.08.2022 на користь «BEAUTYNOVA S.p.a» сплачено 31 000, 00 євро. При цьому, у призначенні платежу зазначено «PMNT COSM PRODUCTS TO CONTRACT BN 20211004 DD 04.10.2021».

Крім того, відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № 62 від 25.10.2022 на суму 20 000, 00 євро, № 65 від 21.11.2022 на суму 27 000, 00 євро, № 7 від 29.11.2022 на суму 26 000, 00 євро, виписок по рахунку між Товариством з обмеженою відповідальністю ВНА ТРЕЙД» підтверджено оплату на рахунок компанії «BEAUTYNOVA S.p.a».

Відповідно до договору-доручення № 2301-АМ від 23.01.2020, що укладений між між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» (довіритель) та ФОП ОСОБА_1 (повірений), предметом якого є перевезення вантажу довірителя автомобільним транспортом третьої сторони.

21 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» та ФОП ОСОБА_1 складено заявку на перевезення вантажу.

Відповідно до звіту повіреного перед довірителем (акту виконаних робіт) від 29 вересня 2022 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 підтверджено виконання робіт по перевезенню вантажу у вересні 2022 року, згідно договору доручення № 2301-АМ. Так, ФОП ОСОБА_1 надано транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. 21040 Origgio (Італія) - м. Київ (Україна) на загальну суму 83 280, 00 грн.

22 вересня 2022 року ФОП ОСОБА_1 складено рахунок № 105-ам на суму 83 280, 00 грн.

Крім того, відповідно до довідки ФОП ОСОБА_1 сума перевезень від м. 21040 Origgio (Італія) до погранпереходу Чоп складає 58000,00 грн., від погранпереходу Чоп до м. Києва складає 25280,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД», через свого представника - декларанта ТОВ «ДІЛІЖАНС», подало до Київської митниці митну декларацію №UA100060/2022/149913 від 27.09.2022 на поставку такого товару: Косметичні засоби для догляду за волоссям. Виробник: «BEAUTYNOVA S.p.a» (Італія).

Загальна сума за рахунком була зазначена 54 480, 51 євро (196 3412, 26 грн), в тому числі товар №1 - 49 191, 75 євро, товар №2- 5187, 98 євро, товар № 3 - 31, 68 євро, товар № 4 - 69, 12 євро.

Для підтвердження заявленого рівня митної вартості декларант подав такі документи: пакувальний лист (Packing list) №Б/н від 20.09.2022; Рахунок-фактура (Invoice) №711/BX від 19.09.2022 на загальну суму 54 480, 51 євро; автотранспортну накладну (Road consignment note) №167453 від 21.09.2022, сертифікат з перевезення (походження) товару №S375974 від 23.09.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №105-ам від 22.09.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 22.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № BN 20211004 від 04.10.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 18.08.2022, договір про надання послуг митного брокера №57 від 12.07.2022, договір (контракт) про перевезення №1502 від 15.02.2022, договір (контракт) про перевезення №2301-АМ від 23.01.2020, копії митної декларації країни відправлення №22ITQ3J010039177E5 від 23.09.2022, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA100060/2022/149913 від 27.09.2022.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 29 вересня 2022 року №UA100000/2022/000027/2 митна вартість на дату подання митної декларації розрахована із застосуванням другорядного методу 2ґ - резервного методу. Джерело інформації - прайс-листи на продукцію ТМ ING та HAIR COMPANY, які передбачають наступні максимальні знижки:

ТМ ING - до 18% (знижки у розмірі 25 та 20 % не передбачені)

ТМ HAIR COMPANY - до 11% (знижки у розмірі 25% не передбачені).

Отже митна вартість становить:

Товар № 1 - 53252,48 євро (1876484,22 грн.)

Товар № 2 - 5481,69 євро (193161 грн.)

Товар № 3 - 32,70 євро (1152,37 грн.)

Товар № 4 - 72,23 євро (2545,33 грн.).

У вказаному рішенні також зазначено, що відповідно до п.4.1 договору від 23.01.2020 № 2301-АМ базова вартість та порядок оплати встановлюється в Заявці на перевезення. До митного оформлення вказаний документ, який підтверджує вартість транспортування, не надано. В інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX умови оплати визначені як "direct remittance at sight", що може свідчити про оплату товару. До митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано. На переконання контролюючого органу, є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка (згідно з додатком від 18.08.2022 № 1 надаються індивідуальні знижки).

Поряд з цим, у рішенні відповідач вказав, що платіжне доручення № 49 не можливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки сума платежу не співставна, а в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання тільки на ЗЕД контракт, надані прайс-листи містять відомості, які не відповідають інформації у інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX, а саме: максимальна знижка на продукцію ТМ ING становить 18%, в той же час знижка відповідно до рахунку від 19.09.2022 № 711/BX становить 20-25% ; максимальна знижка на продукцію ТМ HAIR COMPANY становить 11%, в той же час знижка відповідно до рахунку від 19.09.2022 № 711/BX становить в деяких випадках 25%; не співпадають відомості щодо ціни товару (приклад, арт IN00208).

Поряд з цим, митним органом також було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2022/000486, яким відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів через прийняття рішення про коригування митної вартості товарі від 29.09.2022 №UA100000/2022/000027/2: п.6 ст. 54, ст. 256, п.11 ст. 264 Митного кодексу України (Закон України від 13/03/2012 № 4495-VІ ), необхідність внесення змін до граф МД.

Вважаючи протиправним рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товарів та карту відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості, а надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та, відповідно, підстави, з яких контролюючим митним органом було здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати від 22 вересня 2022 року та рахунок № 105-ам на суму 83 280,00 грн. Перелічені документи пов`язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача.

Однак, митний орган зазначив, що довідка про транспортні витрати не є документом, що підтверджує транспортні витрати, оскільки не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності. Для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.

Наразі, надані довідки про транспортно-експедиційні витрати містять посилання на номери автомобіля.

Окрім того, колегія суддів враховує, що рахунок є розрахунково-платіжним документом, що передбачає встановлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати, які, у свою чергу, є первинним документом.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного Кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У свою чергу норми Митного кодексу України визначають виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем довідка про транспортно-експедиторські витрати та рахунок є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відтак, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що подані декларантом довідка про транспортно-експедиційні послуги та рахунок не є документами, що підтверджують витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару є безпідставними.

Також, митний орган у спірному рішенні також зазначив, що в інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX умови оплати визначені як "direct remittance at sight", що може свідчити про оплату товару. До митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

У той же час, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, в зазначеній частині митним органом висловлено припущення, що умови оплати визначені як "direct remittance at sight", що може свідчити про оплату товару.

Стосовно доводів в частині того, що платіжне доручення № 49 не можливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки сума платежу не співставна, а в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання тільки на ЗЕД контракт, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Названі документи формують зобов`язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів. Відповідна правова позиція наведена Верховним судом у Постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 826/7085/16.

Також, щодо доводів митного органу в частині того, що прайс-листи містять відомості, які не відповідають інформації у інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX, а саме: максимальна знижка на продукцію ТМ ING становить 18%, в той же час знижка відповідно до рахунку від 19.09.2022 № 711/BX становить 20-25%; максимальна знижка на продукцію ТМ HAIR COMPANY становить 11%, в той же час знижка відповідно до рахунку від 19.09.2022 № 711/BX становить в деяких випадках 25%, колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» та компанією «BEAUTYNOVA S.p.a» (Італія) було укладено договір міжнародної купівлі-продажу товарів №BN 20211004, предметом якого є косметична продукція під брендами: NUA, Giardini di Bellezzs, ING, Hair Company, MYLY-MYLYLY MILLINI. Згідно додаткової угоди до договір міжнародної купівлі-продажу товарів №BN 20211004 №1 від 18.08.2022 сторони договору погодили додаткові знижки для позивача у розмірі від 11 % до 25 %

Вказані знижки і були відображені в інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що в постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Таким чином, відсутність у прайс-листі інформації щодо додаткових знижок, не є підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, оскільки такі умови у даних господарських відносинах між позивачем та його постачальником вказувались виходячи із умов договору та додаткової угоди саме у інвойсах.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, а тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 18.05.2026р.)