Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №420/37237/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37237/25

Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:11.12.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2025 року Головне управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Одеській області звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса)), Попова В.Г. про визнання протиправною та скасування постанови ВП №79305889 від 24 жовтня 2025 року про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року по справі №420/9596/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 10 жовтня 2025 року проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2025 року. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2025 року становитиме 35 349,91 грн. Сума доплати за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 70 110,40 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Таким чином, як стверджує позивач, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на ГУПФ України в Одеській області.

Відповідачі правом подання відзиву на позов не скористались.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у задоволенні позову ГУПФ України в Одеській області до ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса), ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови ВП №79305889 від 24 жовтня 2025 року про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.– відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ГУПФ України в Одеській області правлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 у справі №420/9596/25 визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо обмеження з 01 січня 2025 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів зменшення згідно зі статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі – Постанова №1). Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та п.1 Постанови, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 апеляційну скаргу ГУПФ України в Одеській області – залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року – залишено без змін.

06 жовтня 2025 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/9596/25 видано виконавчий лист.

08 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №420/9596/25.

16 жовтня 2025 року позивачем направлено до відповідача лист "Про виконання рішення", в якому зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року по справі №420/9596/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 10 жовтня 2025 року проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2025 року. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2025 року становитиме 35349,91 грн. Сума доплати за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 70 110,40 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

У листі вказано, що покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року в сумі 70 110,40 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

24 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) прийнято постанову про накладення на ГУПФ України в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення у справі №420/9596/25.

Даною постановою встановлено, що ГУПФ України в Одеській області не надано належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації. Більше того, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили. Отже, незважаючи на наявний обов`язок виконати судове рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення; невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі №420/9596/25, зокрема, щодо відсутності фінансування, позивачем до ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) також не надавалось. В той же час, у поданій заяві ГУПФ України в Одеській області самостійно повідомило ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) про те, що рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії не виконано. На підставі наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, про невиконання позивачем вказаного рішення суду без поважних причин.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст. 3 Закону України №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст. 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 63 Закону України №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи вищенаведені правові норми діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як вбачається зі змісту листа від 16 жовтня 2025 року за №1500-0405-5/172719 ГУПФ України в Одеській області повідомило ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №420/9596/25, що покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року в сумі 70 110,40 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

До листа надано копію перерахунку пенсії та копію розрахунку на доплату.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, фактично, ГУПФ України в Одеській області вчинено лише нарахування вказаної доплати, а не її виплату, що прямо передбачено судовим рішенням.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.

Як зазначено державним виконавцем у спірній постанові про накладення штрафу, апелянтом проведено перерахунок пенсії, однак сума доплати не виплачена. Разом з цим, ГУПФ України в Одеській області не надано належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати не підтверджено належними доказами.

У свою чергу, здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання суду до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації.

Більше того, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, як не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження.

За наведених обставин, старший державний виконавець дійшов висновку, що незважаючи на наявний обов`язок виконати судове рішення, Головне управління не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення, а невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.

Апеляційний суд наголошує, що пенсійний орган зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, проте, таких доказів Головним управлінням не надано ані відповідачу, ані до суду першої та апеляційної інстанцій.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи скаржника стосовно включення нарахованих органом Пенсійного фонду сум пенсії до відповідного реєстру судових рішень та поставлення у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, оскільки в підтвердження зазначених обставин позивачем не надано жодних доказів, а матеріали справи таких не містять.

Відтак, відповідно до установлених у справі обставин, пенсійним органом не здійснено належних заходів, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі №420/9596/25.

Враховуючи наведене колегія суддів доходить висновку про невиконання боржником судового рішення у справі №420/9596/25 без поважних причин, що є законодавчо передбаченою підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до приписів ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна постанова про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №79305889 є правомірною та не підлягає скасуванню.

За таких обставин ,колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ГУПФ України в Одеській області.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.