Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №495/2632/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 495/2632/25

Категорія:102010000 Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю

Місце ухвалення:м. Білгород-Дністровський

Дата складання повного тексту:11.03.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

при секретарі – Алексєєвій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради, третя особа ОСОБА_1 , про скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради (далі – Департамент), третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування постанови відповідача БД №00006199 від 08 березня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував про відсутність складу та події адміністративного правопорушення.

Додатково зазначено, що автомобілем керував позивач ( ОСОБА_2 ), а не власниця – ОСОБА_1 (третя особа), та особа, яка фіксувала адміністративне правопорушення не довела провину Позивача, бо нею не було виміряно десятиметрову відстань до пішохідного переходу за допомогою сертифікованого вимірювального пристрою.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена відносно ОСОБА_1 , проте до суду з позовом звернулась інша особа ОСОБА_2 , якому не належить право вимоги.

Оскаржувана позивачем постанова про накладення адміністративного стягнення не порушує жодних прав, свобод або інтересів позивача, адже предметом спору є акт індивідуальної дії, який породжує права і обов`язки тільки у тих суб`єктів, яким його адресовано і тільки у них виникає право на судовий захист.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- суд першої інстанції: не перевірив законність постанови, не дослідив докази, не надав оцінки доводам, не встановив фактичні обставини;

- суд першої інстанції обмежився виключно формальним питанням належності позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

08 березня 2025 року головним спеціалістом – інспектором з паркування відділу контролю з питань благоустрою та паркування Департаменту житлово-комунального господарства Білгород-Дністровської міської ради складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія БД 00006199 (а.с.7).

Супровідним листом від 11 березня 2025 року №17.2/510 Василенко О.Я. надіслано постанову про накладення адміністративного стягнення серії БД №00006199.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії БД №00006199 від 08 березня 2025 року, 08 березня 2025 року о 10:07 водієм транспортного засобу NISSAN QASHQAI д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено: зупинка на пішохідних переходах за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Соборна (Свердлова), 67А, чим порушено вимоги (п. 15.9 (г)) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу: ПАК ІНСПЕКТОР, у зв`язку із чим ОСОБА_1 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680, 00 грн.

Згідно платіжної інструкції ОСОБА_1 здійснила оплату штрафу у розмірі 340,00 грн.

02 квітня 2025 року №17.3/250 Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва повідомив, що постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті чи міськрайонний суд протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахування особливостей, визначених КУпАП.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 20 квітня 2023 року №175 "Про уповноваження працівників відділу контролю з питань благоустрою та паркування Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва міської ради на здійснення функцій інспекторів з паркування, складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення" працівники відділу контролю з питань благоустрою та паркування Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва міської ради наділені повноваженнями на здійснення функцій інспекторів з паркування.

Доказова база з фотофіксацією розміщена на офіційному сайті Білгород-Дністровської міської ради, за уніфікованими персональними даними власника (користувача) транспортного засобу, а саме номером повідомлення (залишеного на лобовому склі транспортного засобу) та державним номерним знаком транспортного засобу та містить наступну інформацію: зупинка на пішохідних переходах, дата і час фіксації: 08 березня 2025 року о 11:07:02, стан, серія та номер: БД №00006199, державний номерний знак: НОМЕР_1 , марка: Ніссан, адреса правопорушення: м. Білгород-Дністровський, вул. Соборна (Свердлова), 67А, суть правопорушення: зупинка на пішохідних переходах, пункт ПДР: п. 15.9 (г), КУпАП: ч.3 ст. 122 КУпАП, GPS координати, прилад фіксації, стан, загальна сума штрафу, сплачена сума, стан оплати. (а.с.32).

Відповідачем також надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03 липня 2023 року №12-0666-23 рулетки вимірювальної фібергласової зав. №2015, виробник Sparta. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ТД виробника, 3 клас точності (0-30 000) мм.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Білгород-Дністровською міською радою, ОСОБА_3 займає посаду головного спеціаліста інспектора, інспектора з паркування відділу контролю з питань благоустрою та паркування ДЖКГ та КБ.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції зазначив, що не погоджується із твердженнями позивача та приходить до переконання, що останній не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, не є потерпілим від оскаржуваного рішення, матеріали справи не свідчать про наявність у позивача матеріально-правової заінтересованості, з урахуванням того, що встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 30, 77 КАС України, ч.1 ст. 9, ч.3 ст. 122, ч.ч.1, 3 ст. 219, ч.1 ст. 276 КУпАП.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч.3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Як передбачено ч.1 ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1, 3 та 7 ст. 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1, 3 і 7 ст. 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради – інспектори з паркування (ч.3 ст. 219 КУпАП).

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів

Як вбачається з матеріалів справи, а саме повідомлення, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, фотоматеріали у своїй сукупності підтверджують здійснення адміністративного правопорушення, а саме зупинки автомобіля ближче 10 м до пішохідного переходу.

Радоуцький С.К., головний спеціаліст-інспектор, інспектор з паркування відділу контролю з питань благоустрою та паркування Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва міської ради, є уповноваженою особою на складання та розгляд адміністративних матеріалів, у тому числі і відносно ОСОБА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта про вимушену зупинку автомобіля через перегрів двигуна, оскільки зазначене непідтверджене жодними доказами.

Доводи про не проведення інспектором замірів відстані розташованого автомобіля до пішохідного переходу спростовуються матеріалами справи, оскільки такі заміри проводились, інспектором встановлена відстань, а саме: 4,9 м, що підтверджується фотофіксацією.

Що стосується питанням належності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

У даній справі, позивач посилається на те, що хоча постанову про накладення адміністративного стягнення і складено відносно ОСОБА_1 , і штраф сплачувала саме вона, за кермом транспортного засобу перебував – ОСОБА_2 , а отже він і є належним позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328, 329 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.