Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №420/36455/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36455/25

Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:26.12.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – в/ч НОМЕР_1 ) про:

- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі – Закон №2050-ІІІ) за період з 30 січня 2020 року по 29 серпня 2025 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №420/35287/24;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ за період з 30 січня 2020 року по 29 серпня 2025 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №420/35287/24.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що фактичною повний розрахунок за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №420/35287/24 Відповідач провів лише 29 серпня 2025 року. Проте, ні індексація, ні інфляційні виплати, ні будь-які компенсаційні виплати Відповідачем на вказану суму нараховано не було, у зв`язку із цим позивач вимушений звернутись до суду.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" (далі – Порядок №159) визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №20540-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі грошове забезпечення, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Оскільки станом на дату розгляду даної справи оспорювані виплати позивача не виплачені, а тому нарахування та виплати компенсації стосується правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ за період з 30 січня 2020 року по 29 серпня 2025 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №420/35287/24.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ за період з 30 січня 2020 року по 29 серпня 2025 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №420/35287/24.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №420/35287/24 в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу перерахунок грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. Ці гроші були нараховані та виплачені позивачу через півтора місяці з часу виникнення обов`язку здійснити нарахування та виплати (з часу набрання законної сили судового рішення), отже період затримки повинен був дорівнювати півтора місяці, згідно висновку Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі № 520/25464/23. Отже, лише з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 420/35287/24 у в/ч НОМЕР_1 виник обов`язок нарахувати позивачу перерахунок грошового забезпечення, тобто з 11 липня 2025 року, а не з 30 січня 2020 року, як помилково встановив суд першої інстанції. Суд першої інстанції повинен був дійти висновку, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за Законом №2050-ІІІ проводиться лише у випадку затримки виплати грошових доходів громадян на один і більше календарних місяців, і які не мають разового характеру, Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є терміни виконання рішення суду, що в даному випадку є періодом 11 липня 2025 року по 29 серпня 2025 року. За таких обставин, у в/ч НОМЕР_1 не було законних підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів з 30 січня 2020 року, отже позовні вимоги слід було визнати необґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню. Суд першої інстанції повинен був уважно дослідити положення чинного законодавства, зокрема Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159, але аналіз релевантних джерел права був здійснений поверхнево, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року по справі №420/35287/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року по 17 березня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2022 та 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі – Порядку №44).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29 серпня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року по справі №420/35287/24, в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 виплачено кошти у розмірі 177 432,43 грн.

Позивач вважав, що відповідач під час виплати заборгованості по заробітній платі відповідачем повинно було бути нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, не належно від наявності фінансування.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вищеокреслених підстав.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до норм ст.ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно ст. 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Відповідно ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Колегія суддів зазначає, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді суб`єкта владних повноважень про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 пов`язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов`язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року по справі №240/186/20 та від 04 травня 2022 року у справі №200/14472/19-а, від 29 червня 2022 року у справі №320/704/19, від 27 липня 2022 року у справі №460/783/20.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем 29 серпня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року по справі №420/35287/24, в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 виплачено кошти у розмірі 177 432,43 грн.

Згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2024 року та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв`язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов`язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.

Колегія суддів вважає за необхідне застосовати правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 24 січня 2023 року по справі №200/10176/19-а. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

У цій справі суд першої інстанції встановив, що нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись на виконання судового рішення від 05 лютого 2025 року по справі №420/35287/24.

Несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Як уже зазначалося, підставою для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є затримка на один і більше календарних місяців виплати доходів згідно з рішенням суду.

Оскільки рішення суду у справі №420/35287/24, яке набрало законної сили 11 липня 2025 року, відповідачем було виконано 29 серпня 2025 року, затримка виконання рішення суду склала більше одного місяця.

Відтак, з урахуванням вже згаданих норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів, оскільки виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням №420/35287/24) проведено з затримкою у один місяць.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що вищевказане грошове забезпечення було виплачено позивачу 29 серпня 2025 року, відтак, у зв`язку із несвоєчасністю такої виплати позивач має право на компенсацію відповідно до діючого законодавства.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому колегія суддів зазначає, що в спірних правовідносинах відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, в даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, а тому повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а суд вправі зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.