Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №400/4883/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4883/25

Категорія: 106030200 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:06.03.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 .

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням вислуги 20 (двадцять) років 02 (два) місяці 10 (десять) днів та з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням вислуги 20 (двадцять) років 02 (два) місяці 10 (десять) днів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2022 рік, з урахуванням вислуги 20 (двадцять) років 02 (два) місяці 10 (десять) днів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2022 рік, з урахуванням вислуги 20 (двадцять) років 02 (два) місяці 10 (десять) днів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з урахуванням вислуги 20 (двадцять) років 02 (два) місяці 10 (десять) днів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з урахуванням вислуги 20 (двадцять) років 02 (два) місяці 10 (десять) днів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням вислуги 20 (двадцять) років 02 (два) місяці 10 (десять) днів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням вислуги 20 (двадцять) років 02 (два) місяці 10 (десять) днів, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року набрало законної сили 22 жовтня 2025 року.

28 листопада 2025 року судом виготовлені виконавчі листи у справі.

07 листопада 2025 року представник позивача подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18 вересня 2025 року. Заява мотивована тим, що рішення суду не виконується. Отримана відповідь від відповідача 29 жовтня 2025 року вих. №1/1518, згідно якої в/ч НОМЕР_1 не є розпорядником коштів та виплата грошового забезпечення можлива після надходження асигнувань.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року прийнято до розгляду заяву про встановлення контролю за виконанням рішення у справі №400/4883/25.

У задоволенні заяви представника позивача про встановлення контролю за виконанням рішення у справі №400/4883/25, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року по сьогоднішній день не виконується. Отримана відповідь від відповідача 29 жовтня 2025 року вих. №1/1518 , що в/ч НОМЕР_1 не є розпорядником коштів, і що виплата може бути після надходження асигнувань. ОСОБА_1 отримав тяжке поранення на фронті в боротьбі з окупантом, йому вкрай потрібні кошти на лікування та на реабілітацію. Саме тому звертаємось за судовим контролем, оскільки відповідач може виділяти дані кошти дуже значний час, а кошти на лікування позивачу необхідні нині. Отримавши дуже серйозне поранення, ОСОБА_1 нині перебуває в госпіталі та сподівається на виконання даного судового рішення. Положення КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч.1 ст. 382 КАС України. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача. Виконання рішення, винесеного будь - яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року) в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що з відповіді відповідача не вбачається ухилення від виконання судового рішення та/або відсутність у нього наміру його виконувати. Отже, станом на день розгляду даної заяви, відповідачем наведено обґрунтовані підстави, які ускладнюють виконання судового рішення, а також вжито достатніх заходів для виконання рішення суду, які мають забезпечити повне його виконання. Відсутність остаточного та повного виконання рішення суду наразі має об`єктивний характер.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що за умови не встановлення судового контролю, рішення суду у цій справі залишиться невиконаним, оскільки у суду відсутні фактичні та правові підстави для реалізації свого диспозитивного права щодо покладення на відповідача обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77, 370, 382 КАС України, Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно ч.ч.2, 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України.

Відповідно ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Саме приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №400/4883/25 колегія суддів акцентує увагу на тому, що справа не є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, встановлення судового контролю у справі такої категорії є диспозитивним правом суду і має вирішуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, станом на теперішній час, не зважаючи на набрання рішенням суду законної сили, позивачем суду не було надано доказів отримання виконавчого листа та звернення до державної виконавчої служби з метою пред`явлення його до примусового виконання, а також не надано доказів щодо неможливості його примусового виконання.

За таких обставин, колегією суддів не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання судового рішення у справі №400/4883/25.

Оскільки заявником не надано достатніх доказів неможливості примусового виконання вказаного рішення суду у загальному порядку, наразі неможливо стверджувати про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення, як і неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 29 жовтня 2025 року в/ч НОМЕР_1 розглянуто адвокатський запит від 27 жовтня 2025 року стосовно виконання рішення суду від 18 вересня 2025 року у справі №400/4883/25 та повідомлено, що в/ч НОМЕР_1 знаходиться на повному фінансово-господарському забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 та є її підпорядкованим підрозділом, визначеним Міністерством оборони України. Відповідно, не є головним розпорядником коштів та не має можливості самостійно здійснювати такі виплати. Фінансово-економічною службою в/ч НОМЕР_1 буде складений розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства, який разом з копією рішення суду та заявкою (додатковою заявкою), в якій враховані відповідні кошти, буде надісланий до фінансово-економічного підрозділу вищого органу (до Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для його перевірки на відповідність нормам чинного законодавства та рішенню суду. Виплата коштів ОСОБА_1 буде здійснена після надходження до в/ч НОМЕР_1 асигнувань за КЕКВ 2800 "Інші видатки" на виконання рішень судів, які набрали законної сили, в добровільному порядку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що станом на день розгляду заяви про встановлення судового контролю, відповідачем наведено обґрунтовані підстави, які ускладнюють виконання судового рішення, а також вжито достатніх заходів для виконання рішення суду, які мають забезпечити повне його виконання.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, 382 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.