Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №420/7164/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7164/26

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 10.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 (надалі позивач) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мунтян Олени Вікторівни, від 03 березня 2026 року ВП №80375475 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувана постанова винесена у межах виконавчого провадження №80375475 з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №420/23580/24. На думку позивача відповідач неправильно визначив суму виконавчого збору.

Так позивач посилався на те, що спірні правовідносини у справі №420/23580/24 мають усі ознаки майнових, а тому відповідач мав обрахувати виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, яку позивач, як боржник, мав виплатити стягувачу після проведеного перерахунку грошового зобов`язання (37714,42 грн), а не в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати. Позивач зазначав, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. В той час як в межах справи №420/23580/24 вирішувався майновий спір, який стосувався перерахунку та виплати грошового забезпечення, та внаслідок виконання цього рішення відбудеться зміна складу майна сторін, що додатково свідчить про те що позовні вимоги піддаються грошовій оцінці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, ухваленим у відкритому судовому засіданні, відмовлено у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо віднесення позовних вимог у справі №420/23580/24 до вимог немайнового характеру, що у свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

У якості порушення норм процесуального права, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не спростував в оскаржуваному рішенні правову позицію позивача, жодний аргумент позивача не був обґрунтовано спростований, мотивовано відхилений, належно прокоментований, тощо.

Також, на думку апелянта суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 та від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 грудня 2020 року у справі №905/105/20, колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі №300/3800/22, щодо ознак майнового і немайнового спору, що мало виключне значення для правильного вирішення справи.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суд від 30.09.2024 у справі №420/23580/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025, був частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), зокрема:

- зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (війська частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 20.06.2018 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, та з урахуванням виплаченої раніше суми індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суд від 18.09.2025 у справі №420/5634/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026, був частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), зокрема:

- зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховується їх розмір, індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 №420/23580/24 з урахуванням раніше виплачених сум.

17.02.2026 Одеським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист №420/5634/25 з примусового виконання що рішення Одеського окружного адміністративного суд від 18.09.2025 у справі №420/5634/25.

02.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №420/5634/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом 17.02.2026.

Постановою від 03.03.2026 було відкрите виконавче провадження №80375475 з примусового виконання виконавчого листа №420/5634/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом 17.02.2026.

Також, постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2026 №80375475, боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих дів, та стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 35488 грн.

Постанова №80375475 від 03.03.2026 про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику (відповідачу) 03.03.2026

Постановою №80375475 від 03.03.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі 369 грн (направлена боржнику 03.03.2026).

Постановою №80375475 від 03.03.2026 про стягнення виконавчого збору з боржника стягнутий виконавчий збір в сумі 34588 грн відповідно до ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Копія постанови від 03.03.2026 про стягнення виконавчого збору була направлена боржнику 04.03.2026 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення та була вручена боржнику 09.03.2026.

18.03.2026 військова частина НОМЕР_1 надала відповідачу інформацію щодо виконання судового рішення у справі №420/5634/25, а саме платіжну інструкцію №1007 від 05.03.2026 згідно рішення суду від 17.02.2026 по справі №420/5634/25, відповідно до якої на користь стягувача сплачено 37714,42 грн в межах виконання рішення суду у справі №420/5634/25,

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правильно визначений розмір виконавчого збору, а саме як за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

За приписами статті 245 КАС України при вирішення справи, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4 ч.2).

Також, вказаною статтею передбачено, що суд у разі задоволення позову, може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Таким іншим способом є стягнення належних позивачу коштів.

Питання стягнення виконавчого збору врегульоване статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі Закон №1404-VIII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII).

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Отже, для правильного обчислення виконавчого збору необхідним є правильне встановлення характеру рішення, яке перебуває на примусовому виконанні – майнового чи немайнового характеру.

Спірні правовідносини врегульовані Законом №1404-VIII, який містить окремий розділ VIII «Виконання рішень немайнового характеру».

Так статтею 63 розділу VIII Закону №1404-VIII встановлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Хоча Закон №1404-VIII не містить чіткого визначення поняття «рішення немайнового характеру», проте, за змістом статті 63, таким рішенням є рішення, за яким боржник зобов`язаний, зокрема, особисто вчинити певні дії.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №420/5634/25, яке набрало законної сили 22.01.2026, та за яким 17.02.2026 був виданий виконавчий лист, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме, провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховується їх розмір, індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 р. №420/23580/24 з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №420/5634/25, не містять чітких сум грошового забезпечення які позивач мала отримати, але не отримала.

Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №420/5634/25 має усі ознаки рішення немайнового характеру.

Той факт, що внаслідок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №420/5634/25, була визначена та виплачена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру.

За наведених підстав, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

За матеріалами справи, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору містить суму виконавчого збору, яка обрахована за правилами ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII, ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», чотири мінімальні розміри заробітної плати 8647*4 (34588 грн).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн.

При цьому апеляційний суд вважає помилковим посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12- 36гс200), оскільки в цих справах вирішувалось питання визначення характеру позовних вимог про визнання права іпотекодержателя як немайнових для визначення ціни позову, та в подальшому, постановою ВП ВС від 04.10.2023 у справі №906/1026/22 відбулось відступлення від цих висновків.

Відхиляє апеляційний суд і посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №905/10/20, оскільки в межах цієї справи вирішувалось питання визначення судового збору за позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку, надану відповідачу в оренду, які мають немайновий характер.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №300/3800/22, колегія суддів вважає також помилковим, оскільки в межах цієї справи суд касаційної інстанції вирішував, окрім іншого, питання стосовно того, що об`єднання позивачем у позові декількох вимог майнового та/або немайнового характеру, які до того ж не пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними, не може призводити до штучного зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання такої позовної заяви, а порядок розрахунку судового збору у випадку заявлення декількох вимог однозначно визначає частина третя статті 6 Закону №3674-VI.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовані змістом мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія