Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №400/3818/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3818/24

Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н. О.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2024 №703114292404, №702214292404,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просить про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2024 № 703114292404, № 702214292404.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючий орган прийняв оскаржувані рішення, які суперечать законодавству. З 19.02.2018 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 . Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що суд першої інстанції залишив поза належною оцінкою доводи позивача, викладені у поданій до суду відповіді на відзив, в яких детально обґрунтовувалося:

сплив строку давності, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України;

відсутність правових підстав для проведення перевірки у 2024 році після припинення підприємницької діяльності у 2018 році;

одноразовий характер підстави перевірки, передбаченої пп.78.1.7 ПК України;

неправильне застосування контролюючим органом вимог законодавства про бухгалтерський облік до фізичної особи-підприємця.

Вказує, що контролюючий орган був належним чином та автоматично повідомлений про припинення підприємницької діяльності позивача саме 19.02.2018, незалежно від будь-яких додаткових звернень чи повідомлень з боку позивача.

При цьому з 19.02.2018 до початку карантинних обмежень (18.03.2020) минуло 758 календарних днів, протягом яких закон не містив жодних обмежень щодо проведення такої перевірки.

У даній справі саме Відповідач, будучи належним чином поінформованим про припинення підприємницької діяльності позивачки ще 19.02.2018 року, протягом тривалого часу не здійснив передбачених законом контрольних дій, а тому наслідки власної процесуальної бездіяльності не можуть бути перекладені на Позивачку шляхом штучного продовження строків давності та прийняття податкових повідомлень-рішень поза межами строків, визначених ст. 102 ПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована в статусі фізичної особи- підприємця з 11.12.2017.

19.02.2018 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

На підставі наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 04.03.2024 №321-п у період з 20.03.2024 до 22.03.2024 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 11.12.2017 по 19.02.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.12.2017 по 19.02.2018.

За результатами перевірки фізичної особи ОСОБА_1 ГУ ДПС у Миколаївській області складено Акт № 5100/14-29-24-04/ НОМЕР_1 від 29.03.2024 та встановлено порушення платником податків:

1) пункт 176.1 статті 176, пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, пункт 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 року №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року №1686/24218, а саме книга обліку доходів та витрат за період здійснення діяльності з 11.12.2017 по 31.12.2017 відсутня (не реєструвалась);

2) пункт 177.2, підпункт 177.4.5 пункт 177.4 статті 177 Розділу ІV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 11.12.2017 по 31.12.2017 на суму 216218,06 грн;

3) підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункт 51.1 статті 51, підпункт “б” пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ із змінами і доповненнями та пункт 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, а саме податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) за ІV квартал 2017 рік, І квартал 2018 рік, не надані до контролюючих органів;

4) пункт 2 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” зі змінами та доповненнями, до перевірки книга обліку доходів та витрат не надана (відсутня);

5) частина 8 стаття 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування” від 08 липня 2010 року за №2464 – VІ із змінами та доповненнями, а саме cума нарахованого єдиного внеску за період з 11.12.2017 по 31.12.2017 рік в розмірі 705,55 грн. по граничному строку сплати 09.02.2018 сплачено не своєчасно (станом на 09.02.2018 року існувала переплата – 704,00 грн., сума боргу 1,55 грн., сплачена 12.02.2018 в сумі 2,00 грн;

6) пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” зі змінами та доповненнями в частині термінів подання встановлених пункту 9, 11 розділу ІІІ Порядку від 14 квітня 2015 року №435 “Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, а саме Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік наданий не своєчасно по граничному строку надання 21.03.2018 наданий не своєчасно (фактично наданий 30.03.2018);

7) пункт 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” із змінами та доповненнями, щодо заниження єдиного внеску за період з 11.12.2017 по 31.12.2017 на суму 8985,45 грн;

8) пункт 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо заниження військового збору від здійснення господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 11.12.2017 по 31.12.2017 рік в сумі 18018,17 грн;

9) пункт 63.3 статті 63, розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), пункт 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року N 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року N 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за N 503/25280, а саме в реєстраційних даних платника податків - фізичної особи відсутня інформація про нежитлове приміщення розташоване за адресою: вул. Пархоменко, буд. 8, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, яке використовувала в діяльності;

10) підпункт 49.18.2. пункту 49.18 статті 49, пункту 294.6 статті 194 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме податкова декларація платником єдиного податку ІІ групи (ліквідаційна) надана несвоєчасно по граничному строку надання 10.05.2018 (фактично наданий 06.03.2019).

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 703114292404, № 702214292404.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернулася до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідно до вимог чинного законодавства, а твердження позивачки про сплив строків давності для проведення перевірки не відповідає дійсності та іншого обґрунтування протиправності оскаржуваних повідомлень-рішень позивачка не надає.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Приписами статті 78 та 79 Податкового кодексу України установлено порядок проведення документальних позапланових перевірок та визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як:

розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд вказує, що передбачено, що податковий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до Податкового кодексу України, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 52-2, яким встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Пункт 52-2 у наведеній вище редакції діє від 08.08.2020 року. В редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020 року із змінами, внесеними згідно із Законом України № 786-IX від 14.07.2020 року.

Дію карантину на території України введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 до 28 лютого 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року № 104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 року № 405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 року № 611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.08.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 року № 981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.12.2021 року.

Проведення документальної виїзної перевірки за пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України була дозволена та не передбачала дії мораторію у відповідності з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) внесено зміни до ПК України щодо визначення особливостей з регулювання податкових правовідносин в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Відповідно до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: камеральних перевірок декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, показники яких сформовані на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або митних декларацій, за виключенням товарів (продукції), визначених підпунктами 215.3.1, 215.3.2, 215.3.2-1 та 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215 Кодексу. Така камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена протягом 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання; фактичних перевірок.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року №2260-IX (далі - Закон №2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в такій редакції, згідно якого податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: а) камеральних перевірок; б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; в) фактичних перевірок.

Документальні позапланові перевірки за зверненням платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, поновлюються та закінчуються протягом 60 днів з дня, наступного за днем набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану». Такі перевірки поновлюються на невикористаний строк.

Документальні позапланові перевірки, які були розпочаті на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 статті 78 цього Кодексу, та/або за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, але не можуть бути завершені у зв`язку з виникненням обставин, наведених у цьому підпункті, можуть бути зупинені до завершення дії таких обставин та/або усунення перешкод щодо їх проведення за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого надсилається платнику податків до електронного кабінету платника податків з одночасним надісланням на електронну адресу (адреси) платника податків інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету. Таке зупинення перериває перебіг строку проведення перевірки.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року №2719-IX (далі - Закон №2719-ІХ), який набрав чинності 25 листопада 2022 року, у підпункті 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України абзац третій викладено в такій редакції:

«б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів)».

Колегія суддів зазначає, що ПК України не встановлює конкретного строку задля реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України після виникнення відповідної підстави, а лише у пункті 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У період виникнення спірних правовідносин застосування статті 102 ПК України мало свої особливості, а саме: пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону №2120-IX від 15 березня 2022 р., який набрав чинності 17 березня 2022 р. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Водночас 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України №2118-IX від 03 березня 2022 року, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, зокрема, підпункт 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27 травня 2022 року (дата набрання чинності Законом України №2260-IX від 12 травня 2022 року). З цього дня у податковому законодавстві з`явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Закон України №2118-IX від 03 березня 2022 року шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 69, зокрема, підпунктом 69.2 встановив мораторій на проведення будь-яких видів перевірок. Такий «суцільний» мораторій діяв до 17 березня 2022 року, водночас мораторій на проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України остаточно був скасований з 27 травня 2022 року.

Таким чином, підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлює декілька самостійних підстав для проведення документальної позапланової перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Виникнення такого права є достатньою підставою для призначення і проведення перевірки, яке має бути реалізоване з обов`язковим дотриманням інших умов, встановлених ПК України (зокрема, дотриманням вимог статей 81, 82 ПК України), і обмежене виключно граничним строком, про який йдеться у статті 102 ПК України (з урахуванням особливостей у її застосуванні, встановлених у зв`язку із «ковідними» і «воєнними» змінами).

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2024р. по справі №520/4882/23, від 17.04.2025р. по справі справа №160/18691/23, від 19.05.2025р. по справі №160/9787/23.

Колегія суддів зазначає, що норми Податкового кодексу України не встановлюють граничного строку (часових рамок), протягом якого контролюючий орган зобов`язаний призначити документальну позапланову перевірку на підставі п.п. 78.1.7 ПКУ після внесення запису про припинення діяльності платника.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що проведення перевірки за п.п. 78.1.7 ПКУ у 2024 році є законним, оскільки ця підстава хоча й входила до переліку винятків, на які мораторій не поширювався ані під час карантину, ані під час воєнного стану, однак відсутні законодавчі обмеження щодо строків призначення такої перевірки.

Проте твердження апелянта, про те, що строки давності за ст. 102 ПКУ для цієї категорії перевірок не зупинялися, є помилковим, оскільки відповідно до Податкового кодексу, зупинення строків давності було загальним і залежало від можливості проведення перевірки, а не від фактичного статусу мораторію для конкретної підстави.

Колегія суддів зазначає, що Закон чітко передбачає: «зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу». Закон не містить жодних застережень чи умов про те, що строки зупиняються тільки для тих перевірок, які були заборонені. Зупинення строків давності (ст. 102 ПКУ) та мораторій на проведення перевірок — це два різні правові інститути. Навіть якщо закон дозволяв проводити певну перевірку, строк давності для винесення ППР все одно був офіційно зупинений для абсолютно всіх платників податків на території України, а отже доводи апелянта в цій частині є помилковими.

Щодо суті виявленого та зафіксованого правопорушення, то колегія суддів зазначає, що позивачка як у позові так і у апеляційній скарзі будь-яких обґрунтувань стосовно суті виявлених та зафіксованих в акті перевірки правопорушень не зазначає, натомість єдиним аргументом є те, що на її думку грошове зобов`язання нараховано контролюючим органом поза межами граничних строків застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В свою чергу колегія суддів зазначає, що згідно з ПКУ, виявлення порушень щодо строків подання декларацій та визначення податкових зобов`язань ФОП, який перебуває в процесі припинення, здійснюється виключно шляхом проведення документальної позапланової перевірки

Так, судом першої інстанції правомірно зазначено, що граничний строк подання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік - 09.02.2018, граничний строк подання декларації платника єдиного податку - 09.05.2018, а отже саме з цих дат відраховуються строк в 1095 днів.

Твердження про те, що строк у 1095 днів відраховується саме з дат граничного подання, повністю узгоджується з положеннями пункту 102.1 статті 102 ПКУ.

При цьому колегія суддів повторно звертає увагу, що строки давності, встановлені статтею 102 Податкового кодексу в 1095 днів, були зупинені через карантин та воєнний стан у періоді з 18.03.2020 по 31.07.2023.

Щодо доводів апелянта про порушення принципу правової визначеності, то колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував, що тимчасова зміна строків давності через форс-мажорні обставини (карантин, воєнний стан) не порушує принцип правової визначеності, оскільки є встановленою законом.

У своїй практиці (зокрема, у справах «Брумареску проти Румунії», «Maggi проти Італії») ЄСПЛ зазначає, що правова визначеність передбачає стабільність правових відносин, проте вона може відступати перед обставинами суттєвого та непереборного характеру. Наявність загальнонаціональної загрози (пандемія, війна) є саме такою обставиною, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 19 травня 2026 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова