Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №420/16318/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16318/25

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 24.08.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення - грошові допомоги на оздоровлення та матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 24.08.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (далі – Постанова №704) з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_3 Р щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 16.07.2021, без урахування положень частини 3 статті 42 Закону України «Про розвідку», а саме в частині, що стосується збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям розвідувальних органів із застосуванням коефіцієнту 1.8 до посадового окладу;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_3 Р здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 16.07.2021 із врахуванням частини 3 статті 42 Закону України «Про розвідку», а саме в частині, що стосується збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям розвідувальних органів із застосуванням коефіцієнту 1.8 до посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_3 Р щодо обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зменшеному розмірі, без врахування надбавки за оперативну роботу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992 №256-04 «Про заходи щодо виконання вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі – Постанова №256-04), а саме: в період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки - допомога на оздоровлення; 2015, 2019, 2020, 2021 роки - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;

- зобов`язати ВЧ 1469Р здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахування надбавки за оперативну роботу відповідно до Постанови №256-04 за період: 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки - допомога на оздоровлення; 2015, 2019, 2020, 2021 роки - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_3 Р здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року, суд залучив до участі у справі, в якості другого відповідача, - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі – ВЧ НОМЕР_2 ).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_4 Р здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки без врахування надбавки за оперативну роботу відповідно до Постанови № 256-04.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_4 Р здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки із врахування надбавки за оперативну роботу відповідно до Постанови № 256-04, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова №889).

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на помилковість висновків суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо розрахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 16.07.2021 без застосування коефіцієнту 1,8 до посадового окладу, просить рішення суду в цій частині скасувати та прийняти постанову про задоволення позову в цій частині.

Мотивуючи свою позицію апелянт наголошує на тому, що відповідач під час розрахунку та виплати грошового забезпечені, встановлений положеннями частин 1, 2 та 3 статті 42 Закону України «Про розвідку» почав застосовувати коефіцієнт у розмірі 1,8 до посадового окладу співробітників розвідувальних органів не з 01.01.2021, як передбачено цим Законом, а з 16.07.2021, тобто після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №729 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704». На думку апелянта, відповідач протиправно почав застосовувати коефіцієнт 1,8 до посадового окладу лише після набрання чинності підзаконним нормативно-правовим актом, чим проігнорував Закон України «Про розвідку», який має вищу юридичну силу, що привело до виплати грошового забезпечення у меншому розмірі протягом більш семі місяців. Апелянт зазначає, що частина 3 статті 42 Закону України «Про розвідку» не містить будь-яких посилань на підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі не містить посилань, що порядок виконання даної норми встановлюється окремо Кабінетом Міністрів України. На переконання апелянта, відповідно до абзацу 2 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про розвідку», частина 3 статті 42 набирає чинності з 01.01.2021, а тому заявлені позовні вимоги про протиправність таких дій та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням указаного коефіцієнту за спірний період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

ВЧ НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу, в якій не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо визнання протиправними дії щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року, просить рішення суду в цій частині скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у спірний період розрахунковою величиною для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим званням, в тому числі і грошової допомоги на оздоровлення, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, у зв`язку з чим вважає помилковим висновок суду про задоволення позову в цій частині. Також апелянт не погоджується із висновками суду, стосовно визнання протиправними дії щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення без врахування надбавки за оперативну роботу та щомісячної додаткової грошової винагороди, та вважає, що надбавка за оперативну роботу та щомісячна додаткова грошова винагорода є одноразовими додатковими складовими грошового забезпечення, а тому не можуть бути враховані при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення. З огляду на таке, апелянт вважає, що підстави для визнання протиправними дії ВЧ НОМЕР_3 Р відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із позицією суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги. Рішення суду в цій часині вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні скарги ВЧ НОМЕР_1 просить відмовити, а рішення суду в цій частині – залишити без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_2 також подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в задоволеній частині скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з висновками суду в частині покладення на нього обов`язку щодо виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 01 січня відповідного року та виплати грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням надбавки за оперативну роботу та щомісячної додаткової грошової винагороди. Посилаючись на правомірність застосування, в якості розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в тому числі і грошової допомоги на оздоровлення, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, апелянт вважає, що підстави для задоволення заявленого позову відсутні. Окрім цього, апелянт не погоджується з висновком суду про покладення на ВЧ НОМЕР_4 Р обов`язку щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням надбавки за оперативну роботу та щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки вважає, що надбавка за оперативну роботу та щомісячна додаткова грошова винагорода є одноразовими додатковими складовими грошового забезпечення, а тому, не можуть бути враховані при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із позицією суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги. Рішення су в цій часині вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні скарги ВЧ НОМЕР_2 просить відмовити, а рішення суду в цій частині – залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1991 року по 08.03.2024 проходив військову службу в органах Державній прикордонній службі України, в тому числі, з лютого 2004 року по 24.08.2023 - в Інформаційному центрі «Одеса» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_1 ).

Надалі, з 25.08.2023 по 08.03.2024, ОСОБА_1 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ВЧ НОМЕР_5 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка перебувала на фінансовому забезпеченні в Управлінні інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_2 ).

Згідно витягу начальника Управління інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_2 ) від 12.02.2024 № 8 т Р-ОС полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби, та наказом від 05.03.2024 № 32Р-ОС. з 08.03.2024 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач, вважаючи що під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) не в повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 позивач має право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих шляхом застосування положень пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, а саме: множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Також суд вважав, що під час обчислення та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення відповідач повинен був врахувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, окрім цього, суд вважав, що відповідач протиправно не включив до складу допомоги на оздоровлення надбавку за оперативну роботу та щомісячної додаткову грошову винагороду.

Водночас, вимоги щодо врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року під час обчислення грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд залишив без задоволення, оскільки її розмір не прив`язаний до місячного грошового забезпечення, а визначається за рішенням начальника органу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Окрім цього, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині розрахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 16.07.2021 без застосування коефіцієнту 1,8 до посадового окладу, передбаченого положеннями Закону України «Про розвідку», оскільки врахував, що Постановою № 729 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704», яка набрала чинності 17.07.2021 внесені зміни до Постанови № 704, зокрема, збільшені посадові оклади військовослужбовців розвідувальних органів внаслідок застосування коефіцієнту 1,8, а тому вважав, що коефіцієнт 1,8 до посадового окладу застосовується з 17.07.2021, а не з 01.01.2021 як просить позивач.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.

Згідно матеріалів справи, доводи апеляційної скарги як ВЧ НОМЕР_1 так і ВЧ НОМЕР_4 Р містять аналогічні аргументи, зокрема, апелянти наполягають на правомірності застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, а також додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення.

Відповідаючи на наведені доводи скаржників, колегія суддів керується наступним.

Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі і вище – Закон №2011-ХІІ), зокрема, частина 1 статті 9 цього Закону, встановлює, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частинами 2, 3 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі і вище - Постанова №704 ) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 також містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, пункт 6 якої передбачає внесення змін до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнаний протиправним та скасований пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Отже, вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлена його попередня редакція (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

З викладеного слідує, що у спірний період у позивача виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме: шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошове забезпечення позивача у період з 29.01.2020 по 31.07.2022 нараховувалося не в повному обсязі. При цьому, правильне обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням впливає на обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині, оскільки застосування розміру прожиткового мінімуму за 01.01.2018 під час обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі позивача, не відповідає приписам чинного законодавства та суперечить сталій практиці Верховного Суду.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 про правомірність застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, а також грошової допомоги для оздоровлення.

Стосовно посилання апелянтів на помилковість висновків суду в частині задоволення вимог щодо визнання протиправними дії та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням надбавки за оперативну роботу та щомісячної додаткової грошової винагороди, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів враховує, що порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України регулювався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі - Інструкція №425), яка була чинною до 10.08.2018.

Надалі цей порядок регулювався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 (далі - Інструкція № 558)

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Інструкції № 425 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Розділ ІІІ Інструкції № 425 визначає перелік додаткових видів грошового забезпечення.

Підпункт 3.4.1 пункту 3.4 розділу ІІІ Інструкції № 425 передбачає, що військовослужбовцям підрозділів Державної прикордонної служби України, розвідувального органу, які провадять оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність, виплачується надбавка в розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

Приписи підпункту 3.4.2 пункту 3.4 розділу ІІ Інструкції № 425 визначають, що конкретний розмір надбавки кожному військовослужбовцю визначається залежно від складності, обсягу та важливості виконуваних завдань та встановлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби (начальникові (командирові) органу Держприкордонслужби - наказами вищих начальників (командирів) органів Держприкордонслужби) у відсотках у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби.

Надбавка виплачуються з дня, з якого військовослужбовець став до виконання обов`язків за посадою, але не раніше дня підписання наказу про призначення.

Відповідно до підпункту 3.4.3 пункту 3.4 розділу ІІІ Інструкції № 425 розміри для виплати надбавки військовослужбовцям підрозділів Державної прикордонної служби України, розвідувального органу, які провадять оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність, установлюються щороку наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Підпункт 3.4.9 пункту 3.4 розділу ІІІ Інструкції № 425 передбачає, що надбавка виплачується щомісяця за місцем штатної служби військовослужбовця одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Згідно підпункту 3.4.12 пункту 3.4 ІІІ Інструкції № 425 виплата надбавки військовослужбовцям припиняється з дня виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби в разі звільнення з військової служби.

Підпункт 3.6.1 пункту 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 425 визначає, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3.6.2 пункту 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 425 матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) на підставі рапорту, який подається по команді.

Питання виплати матеріальної допомоги розглядається комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців, наявними підтвердними документами передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.

За приписами підпункту 3.7.1 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3.7.4 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції № 425 розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 558 (яка набула чинності з 10.08.2018) грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Пункт 1 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 передбачає, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно пункту 1 глави 6 розділу ІV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Таким чином, слід дійти висновку, що Інструкція №425 так само як і Інструкція №558 передбачали, що грошова допомога на оздоровлення обраховується з розміру місячного грошового забезпечення, який складається з основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Отже, до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги на оздоровлення, включаються, у тому числі, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, надбавки, доплати.

Згідно матеріалів справи, зокрема, розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.08.2023, останній отримував грошову допомогу на оздоровлення: за 2015 рік - у липні 2015 року у сумі 108870,58 грн.; за 2016 рік - у липні 2016 року у сумі 11109,45 грн.; за 2017 рік - у квітні 2017 року у сумі 11932,95 грн.; за 2018 рік - у квітні 2018 року - у розмірі 19807,20 грн.; за 2019 рік - у травні 2019 року у сумі 27565,20 грн.; за 2020 рік - у квітні 2020 року сумі 32353,20 грн.; за 2021 рік - у серпні 2021 року у сумі 40366,36 грн.; за 2022 рік - у серпні 2022 року у сумі 55987,76 грн.

Також ОСОБА_1 щомісяця з січня 2015 року по грудень 2022 року (за виключенням двох місяців) нараховувалася та виплачувалася надбавка за оперативну роботу, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992 №256-04 «Про заходи щодо виконання вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі і вище – Постанова №256-04) (січень-березень 2015 року в сумі 366 грн., квітень 2015 року в сумі 383,81 грн., травень-червень 2015 року в сумі 378 грн., липень 2015 року в сумі 372,19 грн., серпень 2015 року - березень 2018 року в сумі 366 грн., квітень 2018 року - липень 2021 року в сумі 1832 грн., серпень 2021 року - лютий 2922 року в сумі 3297,60 грн., травень 2022 року в сумі 9892,80 грн., червень-серпень 2022 року в сумі 3297,60 грн., вересень 2022 року в сумі 2978,48 грн., жовтень 2022 року в сумі 3616,72 грн., листопад 2022 року в сумі 3297,60 грн., грудень 2022 року в сумі 3297,60 грн.).

Між тим, відповідно до довідки про нараховану та виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 2015 року по 2022 рік, вказана доплата, передбачена Постановою №256-04 не була включена до місячного грошового забезпечення, з якого позивачу розрахована грошова допомога на оздоровлення за 2015-2022 роки.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав такі дії ВЧ НОМЕР_1 протиправними, оскільки доплата згідно Постанови №256-04 виплачувалася ОСОБА_1 протягом 2015-2022 років щомісяця (за виключенням березня, квітня 2022 року), отже мала систематичний та постійний характер, є додатковим видом грошового забезпечення, а тому має включатися до місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення.

Що стосується врахування при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №889, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 (далі - Постанова № 889) закріплене питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Підпункти 1, 5 пункту 1 Постанови № 889 встановлюють щомісячну додаткову грошову винагороду:

-військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

-військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Як вбачається з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.08.2023, позивачу грошова допомогу на оздоровлення за 2016 рік виплачена у липні 2016 року в сумі 11109,45 грн., за 2017 рік - у квітні 2017 року в сумі 11932,95 грн.

Також, з вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 щомісячно у період з лютого 2016 року по грудень 2017 року нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889 (лютий-травень 2016 року - 2247,32 грн., червень 2016 року - 6741,95 грн., липень-серпень 2016 року - 6796,85 грн., вересень-листопад 2016 року - 6885,27 грн., грудень 2016 року - березень 2017 року - 7159,77 грн., квітень 2017 року - 7598,97 грн., травень-червень 2017 року - 7379,37 грн., липень 2017 року - 7084,62 грн., серпень 2017 року - 7674,12 грн., вересень-грудень 2017 року - 7379,37 грн.).

З викладеного слідує, що виплата щомісячної грошової додаткової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 889, мала систематичний та безперервний характер.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача в частині нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням вказаної винагороди.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, яка в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України має бути врахована судами під час вирішення спорів за подібних правовідносин.

Позаяк щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер вона мала бути включена до грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки.

Наведене свідчить про те, що суд обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

За таких підстав, доводи апелянтів про те, що доплата, передбачена Постановою №256-04 та додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 є одноразовими видами грошового забезпечення, а тому не можуть бути враховані при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, колегія суддів вважає помилковими.

Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційних скарг ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_4 Р висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Переходячи до оцінки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких останній зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог в частині розрахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 16.07.2021 без застосування коефіцієнту 1,8 до посадового окладу, колегія суддів керується наступним.

Як мовилося вище, відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписи частини 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ в тому числі визначають, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою №704 затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

24.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 № 912-ІХ «Про розвідку» (далі - Закон № 912-ІХ) крім частини третьої статті 15, статті 16, статті 39, частини третьої статті 42, частини першої статті 43, частини п`ятої статті 48, підпунктів «а», «в», «ґ» підпункту 5, підпункту 23 пункту 5 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону.

Абзац другий цієї частини розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 912-ІХ передбачає, що стаття 39, частина третя статті 42, частина перша статті 43, частина п`ята статті 48 цього Закону набирають чинності з 01.01.2021.

Стаття 42 Розділу V «Соціальний захист співробітників розвідувальних органів та осіб, залучених до виконання розвідувальних завдань» Закону №912-ІХ регламентує питання грошового забезпечення та оплата праці співробітників розвідувальних органів

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону №912-ІХ умови грошового забезпечення, оплати праці співробітників розвідувальних органів мають забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними посадових (службових) обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру служби (роботи), забезпечувати добір до розвідувальних органів висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати їхні фізичні та інтелектуальні затрати.

На співробітників розвідувальних органів поширюються умови грошового забезпечення та оплати праці, встановлені законодавством для державних службовців та інших працівників центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, у порядку і в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Частина 2 статті 42 Закону №912-ІХ унормовує, що грошове забезпечення та заробітна плата співробітників розвідувальних органів складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за військовим званням або надбавки за ранг державного службовця; 3) надбавки за вислугу років; 4) надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 5) інших доплат, надбавок та винагород, передбачених законодавством; 6) премій.

Положення частини 3 статті 42 Закону № 912-ІХ визначають, що посадові оклади співробітників розвідувальних органів встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, встановлених Кабінетом Міністрів України для відповідних посад державної служби та посад інших категорій працівників у центральних органах виконавчої влади зі спеціальним статусом, посад військовослужбовців Збройних Сил України із коефіцієнтом: для співробітників кадрового складу 1,8; для співробітників, які не належать до кадрового складу, 1,4.

Відповідно до частини 6 статті 42 Закону №912-ІХ посадові оклади з урахуванням зазначеного у частині третій цієї статті коефіцієнта та інші складові грошового забезпечення, заробітної плати, а також порядок виплати грошового забезпечення та заробітної плати співробітникам розвідувальних органів встановлюються керівниками цих органів.

Як випливає зі змісту абзацу 2 пункту 1 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону, частина 3 статті 42 набирає чинності з 01.01.2021.

На виконання частини 3 статті 42 Закону №912-ІХ Уряд прийняв Постанову №729 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» , яка набрала чинності з 17.07.2021.

Вказаним нормативним актом Урядом внесені зміни до прийнятої ним Постанови №704 , зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

«Установити, що посадові оклади військовослужбовців розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, установлених цією постановою для відповідних посад військовослужбовців Збройних Сил (додаток 2), із коефіцієнтом:

для військовослужбовців кадрового складу - 1,8;

для військовослужбовців, які не належать до кадрового складу, - 1,4».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на пріоритетність норм законів перед підзаконними нормативно-правими актами, яким є Постанова №729, зазначає, що вказана норма набула чинності з 01.01.2021, а тому саме з цієї дати він має право на виплату грошового забезпечення з урахуванням коефіцієнту 1,8. Оцінюючи обґрунтованість вказаного доводу, колегія суддів враховує таке.

Аналіз статті 19 Конституції України свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як згадувалося вище, частина 3 статті 42 Закону №912-ІХ унормовує, що посадові оклади співробітників розвідувальних органів встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, встановлених Кабінетом Міністрів України, а відтак, слід констатувати, що законодавець делегував саме Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення розміру посадових окладів та порядку їх перерахунку.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку посадових окладів та відповідно і інших видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 116 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України, зокрема: забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

Згідно з частинами 1, 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

За такого правового регулювання, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для обрахунку посадових окладів військовослужбовців розвідувальних органів з 01.01.2021 із застосуванням коефіцієнту 1,8 за відсутності відповідної постанови Уряду про порядок та механізми такого підвищення, у разі прийняття та набуття чинності закону, що регулює певні правовідносини.

На думку колегії суддів доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є помилковими, оскільки частина 3 статті 42 Закону №912-ІХ в імперативній формі визначає обов`язок Кабінету Міністрів України встановити посадові оклади співробітників розвідувальних органів.

Таким чином, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому колегія суддів вважає, що підстави для її задоволення відсутні.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький