Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №400/8286/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8286/25

перша інстанція: суддя Мельник О.М.,

повний текст судового рішення

складено 16.02.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 09.07.2025 року 104450010666, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за 104450010666 від 09.07.2025 року;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області яка полягала у відмові мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Бородянським РВГУ МВС України в Київській області 05.02.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 зарахувати до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю період з 02.02.1990 року по 19.03.1990 року, згідно довідки 740 від 08.11.2024 року виданою Немішаєвською селищною радою Бучанського району Київської області - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській зарахувати до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю період з 02.02.1990 року по 19.03.1990 року, на підставі довідки 740 від 08.11.2024 року виданої Немішаєвською селищною радою Бучанського району Київської області;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області яка полягала у відмові мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Бородянським РВГУ МВС України в Київській області 05.02.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 призначити пенсію за віком у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та моєї заяви про призначення пенсії від 30.06.2025 року - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Рішенням 104450010666 від 09.07.2025 р. безпідставно відмовило Позивачу в призначенні пенсії за віком, останній змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління від 09.07.2025 104450010666 про відмову позивачу в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону 796, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні виоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що законодавець надав певну альтернативу в документах, що підтверджують періоди проживання в зоні радіоактивного забруднення, це пов`язане з тим, що особа може фактично мешкати в даній зоні без державної реєстрації. В цій ситуації ключовим є саме обставина того, що особа мешкала в цій зоні, і потрібно це довести за допомогою документів передбачених в підпункті 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що згідно Рішення Головного управління від 09.07.2025 104450010666, відповідно до вимог вищенаведених норм законодавства, відповідачем встановлено: на день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 57 років 04 місяці (надалі – спірне рішення).

Страховий стаж позивача становить - 36 років 05 місяців 03 дні. Обчислення страхового стажу позивача за періоди роботи після лютого 2004 року проведено за наявними даними реєстру застрахованих осіб про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків. Наявна інформація про державну реєстрацію на ведення підприємницької діяльності з 14.06.2019 по теперішній час. Страховий стаж обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків

Так при визначенні періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю встановлено наступне.

Не враховано період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 02.02.1990 по 19.03.1990, згідно з довідкою від 08.11.2024 № 740, про місце проживання в с. Кладієво-Тарасове Бучанський (Бородянський) район Київської області, оскільки підставою видачі довідки зазначено акт депутата. Акт депутата не є первинним документом підтверджуючим проживання. Документи про проживання у вищезазначений період на території радіоактивного забруднення, виданий органами місцевого самоврядування не надано.

Період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю становить 25 років 10 місяців 24 дні (з 26.04.1986 по 28.06.1987, з 30.03.1990 по 15.08.2000 та з 28.08.2000 по 31.12.2014), в тому числі станом на 01.01.1993 — 03 роки 11 місяців 05 днів.

На підставі зазначеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.07.2025 № 104450010666 позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 за заявою від 30.06.2025 у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років.

Отже, законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 796-XII (далі - Закон 796-XII).

Згідно з п.4 ч.1 ст.11 Закону №796-XII встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (4 категорія) належать особи, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Водночас, ст.55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

За змістом вказаної статті, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - зменшення віку передбачено - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до фактичних обставин справи, страховий стаж позивача становить - 36 років 05 місяців 03 дні. Обчислення страхового стажу позивача за періоди роботи після лютого 2004 року проведено за наявними даними реєстру застрахованих осіб про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків. Наявна інформація про державну реєстрацію на ведення підприємницької діяльності з 14.06.2019 по теперішній час. Страховий стаж обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків

Так при визначенні періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю встановлено наступне.

Не враховано період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 02.02.1990 по 19.03.1990, згідно з довідкою від 08.11.2024 740, про місце проживання в с. Кладієво-Тарасове Бучанський (Бородянський) район Київської області, оскільки підставою видачі довідки зазначено акт депутата. Акт депутата не є первинним документом підтверджуючим проживання. Документи про проживання у вищезазначений період на території радіоактивного забруднення, виданий органами місцевого самоврядування не надано.

Період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю становить 25 років 10 місяців 24 дні (з 26.04.1986 по 28.06.1987, з 30.03.1990 по 15.08.2000 та з 28.08.2000 по 31.12.2014), в тому числі станом на 01.01.1993 — 03 роки 11 місяців 05 днів.

Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи) у зоні радіаційного забруднення.

Верховний Суд України в постановах від 21.11.2006 у справі 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, а також Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17) дійшли наступних висновків:

«…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».

Колегія враховує, що згідно з частиною четвертою статті 15 Закону 796 видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. В такому разі держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає:

територіальну громаду;

сільську, селищну, міську раду;

сільського, селищного, міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення.

Отже, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

У пункті 2 Статуту Немішаївської селищної територіальної громади визначено, що Немішаївська селищна територіальна громада об`єднує населення, ресурси та території селища міського типу Немішаєве, селища міського типу Клавдієво-Тарасове, сіл Микуличі та Пороскотень.

Територіальна громада має єдиний представницький орган – Немішаївську селищну раду.

Селищним головою, а відповідно і керівником виконавчого комітету Немішаївської селищної ради є Селищний голова Перевозник Петро Петрович.

Отже, довідка від 08.11.2024 року №740 за підписом старости селища Клавдієво-Тараове та села Пороскотень Виконавчий комітет Клавдієво-Тарасівського старостинського округу не є довідкою органу місцевого самоврядування.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що підтвердженням проживання позивача у зоні радіоактивного забруднення має бути саме довідка органу місцевого самоврядування, перелік яких визначений ч.1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а не довідка за підписом старости села.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка органу місцевого самоврядування Немішаївської селищної ради від 27.06.2023 року №530 (а.с.14) за підписом секретаря ради та секретаря виконкому – про підтвердження проживання позивача та території радіоактивного забруднення. При цьому, село Кладієво-Тарасове Бучанський (Бородянський) район Київської області входить до територіальної громади Немішаївської селищної ради, тому, незрозумілим є чому ця територіальна громада не підтвердила проживання позивача на цій території у період з 02.02.1990 по 19.03.1990.

У довідці Бородянської селищної ради від 11.09.2023 року №918/15-28 також підтверджено проживання позивача на території радіоактивного забруднення (а.с.18).

Крім того, колегія суддів зазначає таке.

Згідно довідок від 27.06.2023 року №530 та від 11.09.2023 року №918/15-28, виданих органами місцевого самоврядування позивач проживав у зоні радіоактивного забруднення 3 роки 11 місяців 05 днів. Тобто, для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, не вистачає менше одного місяці.

При цьому, згідно довідки старости села, яка відхилена пенсійним органом, зазначено про проживання позивача протягом 1 місяця 11 днів, тобто, за збігом обставин, майже однаковий період, який не вистачає для призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та довідки ТОВ «Дарол» позивач у період з 22.11.1989 по 08.02.1999 працював в СПМК №511 Республіканського тресту Укрсільенергомонтаж, при цьому відстань між місцем розташування СПМК №511 м. Бровари та с. Кладієво-Тарасове Бучанський (Бородянський) район Київської області 70 кілометрів, що викликає обґрунтований сумнів щодо можливості щоденної роботи.

Акт депутата, на переконання колегії суддів, не є первинним документом підтверджуючим проживання, при цьому викликає сумнів щодо можливості опитуваних осіб достеменно (у розрізі календарних днів) пам`ятати, після спливу більш як 35 років, про факт проживання позивача за певною адресою. Документи про проживання на території радіоактивного забруднення, має бути виданий органом місцевого самоврядування.

Отже, довідка сільського старости від 08.11.2024 року, у розумінні законодавства, не є підтверджуючою довідкою органу місцевого самоврядування, тобто не є належним доказом проживання позивача на території радіоактивного забруднення.

Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2024 року у справі 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі 460/23707/22, від 11 листопада 2024 року у справі 460/19947/23.

Таким чином, приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону 796-ХІІ відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі 400/8286/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко