Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №400/13538/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13538/25

Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В. Дата і місце ухвалення: 17.03.2026 р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 04.11.2025 року та прийняття рішення за результатом розгляду заяви;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 04.11.2025 року та за результатами її розгляду прийняти рішення по суті звернення (про поновлення виплати пенсії або про відмову в поновленні виплати пенсії) на підставі вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 04.11.2025 року та прийняття рішення за результатом розгляду заяви.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 04.11.2025 року та за результатами її розгляду прийняти рішення по суті звернення (про поновлення виплати пенсії або про відмову в поновленні виплати пенсії) на підставі вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.03.2026 р. та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивач звернулася із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо поновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проте із заявою встановленого зразка про поновлення виплати пенсії позивач не зверталась, а на подану у довільній формі заяву відповідачем надано лише відповідь на звернення, яка не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Також зазначає, що позивачем до органів Пенсійного фонду України не надано доказів того, що органами пенсійного забезпечення російської федерації виплата пенсії припинена. Отже, за відсутності документа про строки виплати пенсії за попереднім місцем проживання, пенсійної справи та за умов воєнного стану, при розгляді заяви позивача про призначення (поновлення) пенсії за віком органи Пенсійного фонду України діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 07.11.2009 року є пенсіонером Міністерства оборони України і їй призначена довічна пенсія з обрахуванням у розмірі 56% відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІ1 (далі Закон України № 2262) із застосуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Як пенсіонер МО України перебувала на обліку у Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області та отримувала пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.92 р. № 2262-ХІІ.

У зв`язку з хворобою позивачка мусила виїхати на територію росії для проходження лікування, після повернення до України 04 листопада 2025 року звернулась з заявою до ГУ ПФУ України в Миколаївській області про поновлення виплати військової пенсії за вислугу років з моменту звернення у зв`язку з моїм поверненням на постійне місце проживання в Україну та просила прийняти конкретне рішення щодо поновлення пенсії або відмову у поновленні пенсії згідно діючого законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом від 18.І1.2025 року №21976-20579/Г-02/8-1400/23 відписалось не надавши жодної відповіді поновлення пенсії або відмову у поновленні пенсії згідно діючого законодавства.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на поновлення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як встановлення воєнного стану та відповідно відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду рф. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачка має право на отримання пенсії, призначеної відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації чи фактичного проживання. Також, суд зазначив, що ГУ ПФУ в Миколаївській області, після розгляду заяви про поновлення виплати пенсії не прийняло жодного рішення, як це передбачено вимогами Порядку 3-1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон №2262-ХІІ.

Згідно зі ст.52 Закону №2262-ХІІ особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Витрати на доставку пенсії здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

При цьому ст.58-1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що припинення та поновлення виплати пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей проводиться в порядку, встановленому цим Законом та статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, положеннями статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом..

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Так у Рішенні Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до п.1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно п.2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно з п. 4.12 розділу IV Порядку №22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).

Відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, електронна пенсійна справа - сукупність інформації, яка обробляється на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних», включаючи обов`язкову інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками, позивач ОСОБА_1 є громадянкою України та з 07.11.2009 р. перебувала на обліку у Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області та отримувала пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ.

З 01.02.2021 р. виплата пенсії була припинена у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до російської федерації та пенсійна справа у паперовому вигляді була передана до пенсійних органів рф.

Після повернення до України 04 листопада 2025 року позивач звернулась з заявою до ГУ ПФУ України в Миколаївській області про поновлення виплати військової пенсії за вислугу років з моменту звернення у зв`язку з моїм поверненням на постійне місце проживання в Україну та просила прийняти конкретне рішення щодо поновлення пенсії або відмову у поновленні пенсії згідно діючого законодавства.

На момент звернення позивача до ГУ ПФ України в Миколаївській області позивач має зареєстроване місце проживання у Миколаївській області с. Чорноморка.

Разом з тим, ГУ ФПУ в Миколаївській області листом від 18.І1.2025 року №21976-20579/Г-02/8-1400/23 відписалось не надавши жодної відповіді поновлення пенсії або відмову у поновленні пенсії згідно діючого законодавства.

Щодо зазначених в листі підставах для відмови в задоволенні заяви, а саме не можливість витребування матеріалів пенсійної справи то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що право на поновлення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як встановлення воєнного стану та відповідно відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду рф, тому висновок суду про наявність у позивачки має права на отримання пенсії, призначеної відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації чи фактичного проживання є законним та обґрунтованим.

Висновок про те, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення, викладено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №308/3864/17.

Доводи апелянта про те, що позивачка не зверталась із заявою про поновлення пенсії відповідного зразка, а її звернення відбулось на підставі Закон України «Про звернення громадян» судом не приймаються, оскільки лист ГУ ПФУ в Миколаївській області №21976-20579/Г-02/8-1400/23 від 18.І1.2025 року взагалі не містить посилань на те, що заяву було розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що відмова у поновлені виплати пенсії позивачу з підстав відсутності пенсійної справи за місцем звернення є протиправною, а отже, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції вірно зобов`язав відповідача розглянути заяву про поновлення виплати пенсії, за наслідком чого прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, якими повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 травня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук