Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №400/3831/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3831/25

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Дата і місце ухвалення: 11.03.2026 р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № о/р 143150015560 від 08.04.2025 року Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №3/2-741/25 від 28.03.2025 року про розмір суддівської винагороди станом відповідно на 1 січня 2023 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2684 гривні, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №3/2-741/25 від 28.03.2025 року про розмір суддівської винагороди станом відповідно на 1 січня 2024 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 3028 гривні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести судді у відставці Заводського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру, зазначеного у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №3/2-741/25 від 28.03.2025 року про розмір суддівської винагороди станом відповідно на 1 січня 2023 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2684 гривні та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №3/2-741/25 від 28.03.2025 року про розмір суддівської винагороди станом на 1 січня 2024 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 3028 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення № о/р 143150015560 від 08.04.2025 року Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №3/2-741/25 від 28.03.2025 року про розмір суддівської винагороди станом відповідно на 1 січня 2023 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2684 гривні, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №3/2-741/25 від 28.03.2025 року про розмір суддівської винагороди станом відповідно на 1 січня 2024 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 3028 гривні.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести судді у відставці Заводського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру, зазначеного у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №3/2-741/25 від 28.03.2025 року про розмір суддівської винагороди станом відповідно на 1 січня 2023 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2684 гривні та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області №3/2-741/25 від 28.03.2025 року про розмір суддівської винагороди станом на 1 січня 2024 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 3028 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу в обґрунтування якої зазначило, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, а тому просить скасувати рішення від 11.03.2026 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки не змінився в порівняні з розміром прожиткового мінімуму на 2020 рік, відповідно і не змінився розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.

Зазначає, що для визначення розміру посадового окладу суддів має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102,00 грн.

Апелянт посилається на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року (справа № 240/9028/24), сформовано висновок щодо застосування ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та визначення розмірів грошової винагороди суддів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII.

02.04.2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про здійснення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до Закону № 1402, на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 28.03.2025 року № 3/2-741/25 станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області.

Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ в Житомирській області, яким 08.04.2025 року винесено рішення № 143150015560 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Не погоджуючись з відмовою у здійсненні перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області є єдиним уповноваженим органом, який наділений відповідними повноваженнями щодо визначення складових довідки про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому вказані повноваження не входять до компетенції пенсійного органу. З урахуванням вищезазначених положень Порядку №3-1, отримавши відповідну довідку від уповноваженого органу, пенсійний орган не має права перебирати на себе його дискреційні повноваження та самостійно визначати відповідні складові суддівської винагороди.

Крім іншого суд наголосив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а зміна Законом України Про Державний бюджет України складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2684 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

Також, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно Постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2684,00 грн) та на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.

Доводи апеляційної скарги про те, що станом на 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року та станом на 01 січня 2024 року.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань і апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04 квітня 2025 у справі № 240/9028/24 з огляду на таке.

Так, у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року під час розгляду цього спору.

При цьому, як вже було вище зазначено, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд надав іншу оцінку аналогічним правовідносинам та його висновки є актуальними на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Зокрема, у названій постанові Верховний Суд зазначив, що:

« 55. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

56. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.»

В подальшому зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16.03.2026р. по справі №380/19912/24, від 08.04.2026р. по справі №340/1792/25.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 травня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук