Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №420/36238/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36238/25

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 28.04.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому, з урахуванням ухвали від 30.10.2025р. про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, просила суд:

- зобов`язати ГУНП в Одеській області виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р.;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022, 2023, 2024 роки) щорічної основної відпустки (з загальної кількості 63 днів відпустки за 2022, 2023, 2024 роки);

- стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р. з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утримуючих з даної суми грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що наказом ГУНП в Одеській області від 02.05.2024р. №1128 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції. Вказаний наказ реалізовано наказом ГУНП від 03.05.2024р. №657. Однак, відповідач не здійснив повного та остаточного розрахунку з позивачем при звільненні. Судовим рішенням по справі №420/14587/24 встановлено, що ГУНП в Одеській області не нарахувало та не виплатило на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 63 дні щорічної основної відпустки за 2022-2024р.р. та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані 20 днів (за 2022, 2023, 2024 рік) щорічної основної відпустки (з загальної кількості 63 днів відпустки за 2022, 2023, 2024 рік). При цьому, суд дійшов висновку про передчасність вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати за 20 днів відпустки, оскільки на час розгляду справи відсутня дата фактичного розрахунку за невикористані 20 днів відпустки. Позивач стверджувала, що 29.05.2025р. відповідачем виплачено на її користь грошову компенсацію за невикористанні дні відпустки, у зв`язку з чим вона набула право на середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року задоволено клопотання представника ГУНП в Одеській області про зупинення провадження по справі.

Зупинено провадження у справі №420/36238/25 до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/13871/24.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 28.04.2026р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що з огляду на предмет спору у справі №420/13871/24, у разі поновлення ОСОБА_1 на посаді, спір щодо невиплати їй в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки, може бути вичерпаним. При здійсненні такого висновку судом першої інстанції залишено поза увагою, що питання щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки вже було вирішено у судовому порядку (справа №420/14587/24), а наразі спірним є питання лише щодо стягнення середнього заробітку за час затримки цієї виплати.

Апелянт стверджує, що у разі поновлення ОСОБА_1 на посаді судовим рішенням по справі №420/13871/24 спір щодо виплатити ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р. не буде вичерпаний. ГУНП в Одеській області провело розрахунок при звільненні невчасно, а тому має сплатити позивачу грошову компенсацію за час затримки з дня звільнення по день фактичної виплати.

ГУНП в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що так як предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом першої інстанції правомірно зупинено провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/13871/24, в рамках якої ОСОБА_1 оскаржує законність її звільнення з посади дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції № 1ГУНП в Одеській області.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі врегульовано статтею 236 КАС України.

Частиною 1 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства передбачені обов`язкові умови, за яких провадження у справі підлягає зупиненню.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок, що дана підстава для зупинення провадження в адміністративній справі виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення по справі можливо після підтвердження фактів, що мають значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Оскільки суд зупиняє провадження у справі лише у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, тому саме й висновок про таку неможливість суд зобов`язаний зазначити в ухвалі про зупинення провадження.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 18 вересня 2018 року у справі №9901/314/19 та від 16 жовтня 2019 року у справі №800/330/17.

Предметом спору у даній справі є наявність/відсутність правових підстав для нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2024р. (дата звільнення) по 29.05.2025р. (дата фактичного розрахунку при звільненні – виплата грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки).

Зупиняючи провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що наразі в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа №420/13871/24 (головуючий суддя Єфіменко К.С.) за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області з наступними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 02.05.2024р. №1128 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ВнП №3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №657 о/с від 03.05.2024р. «По особовому складу»;

- поновити ОСОБА_1 у рядового поліції на посаді дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції № 1ГУНП в Одеській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.05.2024р. по день ухвалення рішення суду.

За висновками суду, з огляду на предмет спору у справі №420/13871/24, у разі поновлення ОСОБА_1 на посаді, спір щодо невиплати в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки, може бути вичерпаним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі №420/36238/25 до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/13871/24, однак не погоджується з наведеним судом в оскаржуваній ухвалі обґрунтуванням відповідного висновку.

Як вже зазначалося колегією суддів, обґрунтовуючи необхідність зупинення у даній справі суд першої інстанції зазначив, що у випадку поновлення ОСОБА_1 судовим рішенням по справі №420/13871/24 на посаді, спір щодо невиплати в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки, може бути вичерпаним.

Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою, що спір щодо невиплати в день звільнення ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки вже вирішено судовим рішенням по справі №420/14587/24.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024р. у справі №420/14587/24, серед іншого, зобов`язано ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУНП в Одеській області виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки, то судовим рішенням по справі №420/14587/24 відмовлено в задоволенні такої вимоги позивача з підстав передчасності заявленої вимоги, оскільки відсутня дата фактичного розрахунку з позивачкою щодо грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначала, що грошову компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки ГУНП в Одеській області виплатило на її користь 29.05.2025р., у зв`язку з чим вона набула право на виплату середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р.

Таким чином, спір щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки вже вирішено судовим рішенням по справі №420/14587/24, відповідну компенсацію ГУНП виплатило на користь позивача та це питання не є спірним при розгляді справи №420/36238/25.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у відповідній частині колегія суддів вважає обґрунтованими.

Поряд з цим, на думку колегії суддів, зупинення провадження у даній справі, предметом спору у якій є вимога позивача виплатити на її користь середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції, до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/13871/24, є правомірним з огляду на наступне.

Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні

Зокрема, передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, метою встановлення передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що в разі поновлення позивача судовим рішенням по справі №420/13871/24 ОСОБА_1 отримає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.05.2024р. по день ухвалення рішення.

При поновленні позивача на посаді остання буде вважаться такою, що не була звільнена, а тому остаточного розрахунку взагалі не повинно бути. У такому випадку КЗпП України передбачає інший спосіб захисту майнових прав працівника у вигляді виплати на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

А відтак, колегія суддів погоджується з доводами ГУНП в Одеській області про те, що існує об`єктивна необхідність у зупиненні провадження у справі №420/36238/25 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №420/13871/24.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 317 Кодексу передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність, передбачених п.3 ч.1 ст.236 КАС України, підстав для зупинення провадження у даній справі, однак належним чином не мотивував прийняте рішення, колегія суддів доходить висновку про зміну мотивувальної частини ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року в частині обґрунтування наявності передбаченої п.3 ч.1 ст.236 КАС України підстави для зупинення провадження у справі №420/36238/25.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 травня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук